Оприлюднено

Щодо змін у порядку проведення податкових перевірок платників податків у 2020 році

23 травня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» № 466-IX (далі за текстом – Закон про внесення змін), яким внесені кардинальні зміни до Податкового Кодексу України (далі за текстом – ПК України). Зокрема, внесені зміни не оминули порядок призначення та проведення податкових перевірок платника податків.

Відтепер Закон про внесення змін «дозволив» податковому органу вносити зміни до затвердженого плану-графіку документальних планових перевірок платників податку з причини  іншої ніж пов’язана із зміною найменування платника податків. 

Нагадаємо, що пункт 77.1. ст. 77 ПК України у редакції Кодексу до 23 травня 2020 року не передбачав право внесення змін до затвердженого плану-графіку документальних планових перевірок. У той же час, Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 524 від 02.06.2015 року допускав оновлення такого плану-графіка у разі його коригування, без вказівки щодо належної правової підстави для того. Зазначене створювало непоодинокі випадки виникнення спору між органом податкової служби та платником податків, якого, на думку останнього, було неправомірно включено до плану-графіку. 

Арбітром у багаторічному батлі між органом податкової служби та платником податків став Верховний Суд, який у постанові від 08.10.2019 року по справі № 826/11217/18 зазначив, що оновлення річного плану-графіка у разі його коригування має на увазі витравлення помилки стосовно вже включених до оприлюдненого відповідно до пункту 77.1 статті 77 ПК плану-графіка платників податків. Верховний Суд нагадав, що відповідно до частини першої ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Отже, на відміну від попередньої редакції, пункт 77.1. ст. 77 ПК України встановлює, що внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов’язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.

Безсумнівно, відтепер платникам податків слід бути більш обачливими під час аналізу план-графіку проведення документальних позапланових перевірок на веб-порталі www.tax.gov.ua   та брати до уваги нині легалізоване право органів державної податкової служби доповнювати такий план-графік новими платниками податків для їх перевірки на предмет дотримання податкового законодавства України.  

Нарешті Законом про внесення змін виключено «болючу» для платників податків підставу для проведення документальної позапланової перевірки – отримання органом податкової служби рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, яка була встановлена у  п. 78.1.11                        ст. 78.1. ПК України у  редакції до 23 травня 2020 року.

Нагадаємо, що Єдиний реєстр судових рішень, свого часу, був переповнений судовими рішеннями у спорах про скасування наказу про призначення документальної позапланової перевірки на підставі рішення слідчого судді з огляду на те, що Кримінальний процесуальний Кодекс України жодним чином не пов’язує повноваження слідчого судді з проведенням органами податкової служби позапланової документальної перевірки платника податків з дотримання вимог ПК України. Незважаючи на численні рішення суду про задоволення позовних вимог, судовий розгляд подібних спорів «коштував» таким платникам податків значних витрат часу та нервів.

Натомість, Законом про внесення змін пункт 78.1. ст. 78. ПК України доповнений пп. 78.1.21, 78.1.22, наступними додатковими підставами для проведення позапланової документальної перевірки:

78.1.21. контролюючим органом після проведення документальної планової перевірки або документальної позапланової перевірки отримано інформацію та/або документи від іноземних державних органів, які стосуються питань, що були охоплені під час попередніх перевірок платника податків та свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Така перевірка проводиться виключно щодо питань, що стали підставою для проведення такої перевірки;

78.1.22. у разі отримання інформації, що свідчить про ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України, відповідно до вимог підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, без взяття на податковий облік.

Станом на сьогоднішній день внесені зміни до п. 81.2 ст. 81 ПК України, відповідно до якого перелік документів, які податкові органи уповноважені складати під час (або після) проведення перевірки, доповнений актом про неможливість проведення перевірки. При цьому, вказаний пункт статті ПК України не деталізує, що саме слід розуміти під неможливістю проведення перевірки. Проте, досвід показує, що саме відсутність платника податків за податковою адресою матиме наслідок складання вищезазначеного Акту. Крім того, Акт, в обов’язковому порядку, повинен буде містити відповідні докази неможливості проведення такої перевірки, що усуватиме зловживання органів податкової служби від складання цього Акту без відповідної правової підстави. 

Більш того, відтепер Акт уповноваженої особи про засвідчення відмову від підпису Акту, складеного за результатами проведеної перевірки, а також Акт про неможливість проведення перевірки реєструється у контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня після їх складання.

Пункт 82.2 ст. 82 ПК України надав право органу податкової служби право на збільшення  строку проведення позапланової документальної перевірки, на строк три робочі дні у випадку надання платником податків витребуваних уповноваженою особою документів менше ніж за три робочих днів до дня її завершення. Крім того, віднині також можливе зупинення проведення будь-якої документальної планової або позапланової перевірки платника податків  на строк не більше ніж 30 робочих днів на відміну від встановленої до 23 травня 2020 року такої можливості лише у разі проведення документальної виїзної перевірки великого платника податків. При цьому, підставою для зупинення проведення перевірки на строк не менше ніж п’ять робочих днів може бути, зокрема, отримання платником податків запиту уповноваженої особи щодо надання копій первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи відповідних документів у строк менше ніж за п’ять робочих днів до дня закінчення перевірки.

На нашу думку, зазначене право, беззаперечно, має переваги для платника податків в частині збору усієї доказової бази здійснення ним господарської діяльності у дотримання вимог ПК України. Проте, варто відзначити, що вказане є правом, але не обов’язком органу податкової служби подовжити строк проведення податкової перевірки. 

Принципово важливою новелою податкового законодавства стало доповнення                        п. 86.1. ст. 86 ПК України текстом наступного змісту:

«Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.»

Підпункт 86.7.5. пункту 86.7 ст. 86 ПК України також доповнений наступним приписом:

«Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складання акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до підпунктів 60.1.2 та 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 цього Кодексу.»

На практиці, органи державної податкової служби направляють платнику податків податковий запит в порядку, передбаченому п. 73.3 ст. 73 ПК України  на підставі підпункту 3 п. 73.3 ст. 73 ПК України  враховуючи результати проведеної органом державної податкової служби податкової перевірки відносно контрагента такого платника податків. Проте, нагадаємо, що встановлення органом державної податкової служби ознак порушення контрагентом платника податків вимог податкового законодавства, які викладаються в Акті перевірки, без наявності вироку відносно такого платника податків, в якому буде вказана особа платника податків, якій направлений податковий запит, не є підставою вважати порушення останнім вимог податкового законодавства України. 

Таким чином, доповнений ПК України вищевказаними приписами захищає права платників податків від необґрунтованої підозри з боку владних органів щодо ведення таким платником податків господарської діяльності. 

Закон про внесення змін додатково доповнив зміст ПК України узагальненим визначенням «матеріали перевірки», який включає до себе: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід’ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акту (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Зазначене вище легалізує подані платником податків, господарська діяльність якого перевіряється на предмет дотримання вимог податкового законодавства, заперечення до акту перевірки, письмові пояснення тощо, що, безсумнівно, ставить становище органу податкової служби у залежність від дотримання останнім процедури отримання цих документів від платника податків.

Крім того, принципово новими новелами у чинному ПК України став порядок розгляду матеріалів перевірки створеною у межах контролюючого органу – комісією з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі за текстом – комісія), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу.

Так, згідно п.п. 86.7.2. п. 86.7. ст. 86 ПК України комісія, після отримання від платника податків заперечень та/або додаткових документів/пояснень, організовує процес розгляду матеріалів перевірки із обов’язковим викликом платника податків в день їх розгляду. За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія приймає висновок, який, відповідно до п.п. 86.7.5. п. 86.7. ст. 86 ПК України є підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення. При цьому, звертаємо увагу, що, на відміну від попередньої редакції ПК України, комісія, яка уособлює орган податкової служби, відтепер враховує також документи, подані платником податків у строк, передбачений для подачі заперечень до акту перевірки, які підтверджують наявність пом’якшуючих обставин або обставин, що звільняють такого платника податків від фінансової відповідальності відповідно до ПК України. 

Аналіз вищенаведеного дає підстави зробити висновок про зміну підходу для проведення податкових перевірок усіх, без винятку, платників податків. Залишається лише сподіватись, що суть цих змін лише покращить дотримання як платником податків, так  і органом державної податкової служби основних засад, на яких ґрунтується податкове законодавство згідно ст. 4 ПК України.

Оприлюднено

Щодо зміни умов ввезення транспортних засобів на митну територію України

24 квітня 2020 року на сайті Верховної Ради України http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=68663 зареєстрований законопроект № 3389 «Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо спрощення умов ввезення на митну територію України транспортних засобів» (далі за текстом – законопроект № 3389). 

Важливість прийняття законопроекту № 3389 обумовлена тим, що внаслідок прийняття 08 листопада 2018 року Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» акцизний податок для транспортного засобу розраховується з урахуванням коефіцієнту,  що дорівнює кількості повних календарних років такого транспортного засобу з року, наступного за роком його виробництва, до року визначення ставки цього податку. При цьому, законотворець, під час написання законопроекту, несправедливим чином розрахував коефіцієнт віку, внаслідок чого майбутні автовласники більш уживаних транспортних засобів (віком понад 8 років) повинні сплачувати акцизний податок на суму, що значно перевищує вартість акцизного податку, який сплачують автовласники менш уживаних транспортних засобів із однаковим розміром дизельного двигуна. Таким чином виходить, що сума акцизного податку для менш забезпеченої верстви населення України складає майже аналогічну суму вартості придбаного ними транспортного засобу, на відміну від осіб, які мають кращі фінансові можливості для придбання нового транспортного засобу (або транспортного засобу із його меншою уживаністю).

 Отже, у разі прийняття законопроекту № 3389, тимчасово, протягом 180 календарних днів з дня набрання чинності Законом України «Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо спрощення умов ввезення на митну територію України транспортних засобів», сума акцизного податку розраховуватиметься без урахування віку транспортного засобу. Тобто ставка  цього податку матиме формулу: Ставка = Ставка базова х К двигун. При цьому, базова ставка залишається незмінною, з урахуванням об’єму циліндру транспортного засобу, що вимірюється у куб. см. (п. 215.3.5-1. Податкового Кодексу України).

Маємо надію, що Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики під час розгляду законопроекту № 3389 надасть позитивний висновок, та Верховна Рада України невдовзі прийме Закон України «Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо спрощення умов ввезення на митну територію України транспортних засобів». 

Безсумнівно, цей Закон України зумовить покращення ситуації на ринку імпортних вживаних транспортних засобів, та надасть майбутнім автовласникам здійснити їх мрію – придбати транспортний засіб за доступною ціною (з урахуванням вартості усіх зборів згідно митного законодавства України).

Оприлюднено

Зміни до банківського законодавства з 28.04.2020 року

28.04.2020 набуває чинності Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” у новій редакції.

Стаття 14 цього Закону передбачає, що у  випадку надання послуг із переказу грошових коштів Банк зобов’язаний провести ідентифікацію та верифікацію платника коштів та його отримувача шляхом отримання наступної інформації:

– для платника: якщо фізична особа (або ФОП) – прізвище ім’я по батькові, його паспортні дані або ІНН, а також номер рахунку або унікальний обліковий номер фінансової операції. При цьому, ані Закон, ані роз’яснення НБУ не містять визначення “унікального облікового номеру фінансової операції”. Цілком ймовірно, що законодавець має на увазі  номер рахунку для оплати.

– для платника: якщо юридична особа – найменування юридичної особи, її місцезнаходження або код ЄДРПОУ, а також номер рахунку або унікальний обліковий номер фінансової операції.

– для отримувача коштів: якщо фізична особа (або ФОП) – прізвище, ім’я (та за наявності – по батькові),  а також номер рахунку або унікальний обліковий номер фінансової операції. 

– для отримувача коштів: якщо юридична особа – найменування юридичної особи,  а також номер рахунку або унікальний обліковий номер фінансової операції. 

Надану вище інформацію Банк перевіряє за допомогою доступних для нього офіційних джерел. Лише за умови підтвердження наданої платником інформації офіційними джерелами, Банк переказує грошові кошти. На наш погляд, деякі фінансові операції можуть затягуватись відтепер у часі….через необхідність проведення перевірки. Банк отримувача так само може затребувати таку інформацію від Банка-платника. 

При цьому, у випадку суми фінансової операції до 30 000 грн (включно), а також в еквіваленті будь-якої валюти до гривні на цю суму , у разі якщо платник перераховує грошові кошти за допомогою електронного платіжного засобу, Банку достатньо інформації щодо рахунків платника та отримувача, або унікального номеру фінансової операції. За допомогою даних електронного платіжного засобу платника Банк отримує вичерпну інформацію.

Виняток становить лише виникнення у Банку підозри, що фінансова операція або сукупність пов’язаних між собою фінансових операцій можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення.

Також звільняються від процедури проведення верифікації та ідентифікації платники під час переказу коштів на суму, що є меншою ніж 30 тисяч гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, для зарахування на рахунок отримувача виключно з метою оплати вартості товарів, робіт, послуг,  за умови, що суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що надає послуги з переказу коштів отримувачу, може здійснити відстеження через отримувача за допомогою унікального облікового номера фінансової операції переказу коштів та визначити особу, яка уклала договір з отримувачем про поставку товарів, виконання робіт, надання послуг.

Якщо платник вносить готівку до каси Банку без відкриття банківського рахунку на суму більше  5000 грн, то Банк проводить верифікацію та ідентифікацію згідно запитуваної інформації вище.

Оприлюднено

Притягнення до відповідальності нерезидента за прострочення перебування на території України в умовах карантину

Розглянемо можливість перебування нерезидента як фізичної особи, який перетнув кордон із Україною з урахуванням візового або безвізового режимів, без застосування до нього штрафних санкцій з боку органів державної влади.  

Оформити посвідку на проживання в Україні

Постанова Кабінету Міністрів України № 150 від 15 лютого 2012 р. «Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» (далі за текстом – Постанова) розрізняє дві підстави тимчасового перебування нерезидентів на території України: 

  1. Протягом наданого візою дозволу в межах строку дії цієї візи;
  2. Не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі  в’їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в’їзду. Отже, згідно  Указу Президента України № 1131/2005 від 26 липня 2005 року для громадян держав – членів Європейського Союзу, Швейцарської Конфедерації та Князівства Ліхтенштейн з 1 вересня 2005 року встановлений безвізовий режим в’їзду в Україну та транзитного проїзду через її територію за умови перебування таких осіб в Україні на термін, що не перевищує 90 днів.  

Стаття 203 Кодексу України про правопорушення в Україні встановлює, що у разі порушення іноземцем правил перебування в Україні за документами, термін дії яких закінчився, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, або порушення цього терміну, виявлене в пунктах пропуску через державний кордон України або контрольних пунктах в’їзду-виїзду, на правопорушника накладається штраф у розмірі від 1 700 грн до 5 100 грн

Проте, враховуючи запроваджений постановою КМУ на території України карантин, а також нині чинну норму Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який був прийнятий 17 березня 2020 року, зазначені вище особи звільняються від притягнення їх до адміністративної відповідальності за ст. 203 КУпАП, якщо такі особи не змогли виїхати за межі України  в період чи внаслідок встановлення карантину. 

Проте, як бути нерезиденту, у випадку якщо він перетнув кордон України на своєму власному транспортному засобі? 

Стаття 380 Митного Кодексу України допускає тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування на строк до одного року, але за умови обов’язкової реєстрації такого транспортного засобу в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Отже, нерезиденти, які перетинають кордон із Україною на нерозмитненому автомобілі не підпадають під дію цієї норми. 

У випадку якщо нерезидент, до прикладу, має на меті подорож Україною на своєму власному зареєстрованому у своїй країні транспортному засобі, він має право без жодних ризиків перебувати на цьому транспортному засобі один рік, але із урахуванням  дотримання строків перебування таким нерезидентом як фізичною особою на території України.  

У той же час, можуть траплятися випадки, коли нерезидент перетинає кордон із Україною на особистому транспортному засобі згідно виданої йому в установленому міжнародним законодавством України візою, що дозволяє йому законно перебувати на території України, наприклад, протягом одного року. Але, з урахуванням оголошеного карантину, такий нерезидент не встигає виїхати за межі території України та, відповідно, вивезти транспортний засіб особистого користування у термін в один рік з дати перетину кордону. 

Згідно ст. 380 Митного Кодексу України однорічний термін перебування транспортного засобу на території України може  бути продовжений митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин. Згідно ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» для засвідчення обставини непереборної сили (форс-мажорних обставин), що об’єктивно унеможливлює виконання обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, в тому числі, внаслідок карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, зацікавлена особа отримує Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Такий Сертифікат видається Торгово-промисловою палатою України, або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами. 

Таким чином, лише отриманий в установленому законодавством України порядку сертифікат надає право звільнити нерезидента від притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу за прострочення вивезення транспортного засобу особистого користування поза встановленими законом межами. Розмір штрафу становить від 850 грн до 170 000 грн.

Зважаючи на вищевикладене, можна зробити висновок, що кожний випадок щодо підстави та термінів перебування нерезидента на території України є індивідуальним. В той же час, спеціалісти ТОВ «Перша Юридична» радять таким особам звертатися до нашої компанії для отримання консультації та/або за допомогою з метою уникнення притягнення їх до відповідальності згідно чинного законодавства. 

Оприлюднено

Шляхи реанімації ресторанного бізнесу в умовах карантину

З метою виконання умов Постанови КМУ від 16 березня 2020 р. № 215 ресторанний бізнес вимушений тимчасово, на період карантину, зупинити свою повноцінну діяльність. Виключення становить лише надання такими суб’єктами господарювання (СГ) послуг із громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень

Очевидно, що у випадку термінового невчинення дій для перепрофілювання звичного режиму роботи закладів ресторанного господарства, ресторанний бізнес в Україні відзначиться значним зменшенням кількості представлених закладів на ринку.

Отже, існують два шляхи для подолання тимчасової кризи у сфері ресторанного бізнесу.

Комплексний супровід бізнесу в Україні

Перше – це почати надавати послуги у сфері громадського харчування лише на умовах адресної доставки, адже саме у такому форматі дозволена на даний час робота закладів ресторанного господарства. Для цього, необхідно перевірити чи є серед видів економічної діяльності СГ відповідний код для здійснення такої економічної діяльності згідно Класифікатора КВЕД-2010. Якщо такого виду економічної діяльності немає– необхідно внести відповідні зміни до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому  є необхідним внести зміни до штатного розпису підприємства щодо зміни переліку посад у закладі, та додавання нових посад, наприклад, кур’єрів із доставки продуктів харчування або переведенням деяких працівників (за наявності їх згоди) на посади кур’єрів. Ймовірно, за умови перепрофілювання звичного закладу у заклад із використанням лише адресної доставки, доцільним є введення до штату додаткових одиниць – спеціаліста SMM, та/або маркетолога. Всі перелічені вище дії по введенню нових посад або переведенню працівників на інші посади необхідно закріпити за допомогою оформлення відповідних розпорядчих документів (наказів, розпоряджень, тощо). 

Для надання послуг у сфері громадського харчування із застосуванням адресної доставки, підприємцю потрібно визначитись, чи планує він доставляти продукцію за допомогою існуючих сервісів з доставки їжі, або здійснювати це своїми силами. Так, у першому випадку необхідним є укладання договору про надання послуг із відповідною службою доставки; у другому випадку –  купівля-продаж необхідних транспортних засобів (мопед, легковий автомобіль тощо, в залежності від фінансових можливостей підприємця), а також поставка одноразової тари та інших засобів для пакування продукції. Все це викликає необхідність ретельного вивчення умов цивільно-правових договорів (на поставку, про надання послуг тощо) для їх укладання із контрагентом, та/або необхідності законного оформлення договору купівлі-продажу транспортного засобу, зважаючи на існуючі обмеження під час карантину.

Друге – це перепрофілювання закладу громадського харчування у магазин із роздрібної торгівлі продуктами харчування. У даному випадку, мова може йти про продаж продуктів харчування, та/або, також, реалізацію готових страв, які заклад має право продовжувати виготовляти на своїх потужностях. Для цього, знову ж-таки, важливо подбати про внесення відповідного коду для здійснення такої економічної діяльності згідно Класифікатора КВЕД-2010 до реєстраційної картки СГ згідно чинного законодавства. 

У випадку, якщо СГ  займає площу закладу на умовах оренди, важливим є аналіз договору оренди на предмет дотримання цільового призначення користування таким приміщенням. Цілком можливо, що необхідним може бути внесення відповідних змін до договору оренди для надання права орендаря здійснювати роздрібну торгівлю продуктами харчування. 

Наступним етапом є необхідність подачі заяви про реєстрацію потужностей до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба), зважаючи на новий вид діяльності, пов’язаний із роздрібним продажем харчовими продуктами. Важливо, така заява подається не пізніше ніж за 10 днів до дня  початку роботи за новими правилами, тобто до дня початку роздрібної торгівлі продуктами харчування. 

Тим часом, у випадку, якщо СГ планує реалізовувати спиртні напої у магазині, йому потрібно внести зміни у додаток до діючої ліцензії про право на роздрібну торгівлю спиртними напоями в частині зміни найменування місця торгівлі (у випадку, якщо найменування СГ та адреси здійснення господарської діяльності співпадають із даними, які зазначені у такій ліцензії). Важливо також подбати про внесення змін до реєстраційного посвідчення реєстратора розрахункових операцій (перереєстрацію РРО) зважаючи на зміну сфери застосування РРО, протягом п’яти робочих днів з дня виникнення таких змін. 

У випадку перепрофілювання закладу громадського харчування у магазин роздрібної торгівлі продуктами харчування, вкрай важливо подбати про належне дотримання вимог трудового законодавства, в частині переведення працівників закладу на іншу посаду.

Далі власників новоствореного магазину чекає робота щодо укладення договорів поставки. У випадку, якщо робота кухні закладу – не припиняється та є прагнення реалізації готових страв через торгівлю у магазині, – складання та підписання договору доручення (або комісії, в залежності від мети продажу), або відповідного договору поставки готових страв від закладу до магазину.

Аналіз вищевикладеного, на нашу думку, дає надію для власників ресторанного бізнесу не лише залишитися на ринку з надання послуг для населення, але й, можливо, досягнути значних успіхів їх підприємницької діяльності, але вже в іншій «оболонці» у межах правового поля. Для  реалізації одного із запропонованих варіантів перепрофілювання ресторанного бізнесу, беззаперечно, необхідно звернутися до кваліфікованого та досвідченого суб’єкта надання послуг з цих питань. Таким суб’єктом є ТОВ «Перша юридична», з більш ніж 10 роками досвіду у сфері надання консалтингових послуг.

Оприлюднено

Щодо невиконання договірних зобов’язань в умовах карантину

Заборона діяльності окремих видів  господарської діяльності у період карантину створює для підприємницької спільноти тимчасові умови неможливості виконання договірних зобов’язань. Наприклад,  повна або часткова неможливість сплати орендної плати або надання послуг (виконання робіт) згідно умов Договору. 

Але, не виключно, що під певні обмеження потраплять також суб’єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність з поставки товарів (в тому  числі, імпортного), через затримки перевірки водіїв транспортних засобів на пунктах пропуску/на кордоні, що може призвести до прострочення строків поставки товарів покупцеві.

ТОВ «Перша Юридична» має значний досвід роботи з надання послуг у сфері договірного права, від складання договорів та внесення відповідних змін до них, до компетентного вирішення будь-яких неврегульованих питань між контрагентами шляхом ведення переговорів, досудового врегулювання спору (направлення претензії) та/або вирішення їх у судовому порядку.

Стягнення дебіторської заборгованості за договором поставки, про надання послуг та іншими договорами

Зважаючи на обставини, що склались – дія карантину з 12 березня 2020 року по 24 квітня 2020 року – доцільним способом вирішення суперечностей або непорозумінь часто є необхідність «сісти за стіл переговорів» для підписання відповідної Додаткової угоди до Договору з метою пошуку найбільш ефективного для обох Сторін захисту своїх прав. У випадку, коли така можливість є обмеженою чи недоцільною, наша компанія може посприяти в отриманні від Торгово-Промислової палати (або уповноваженого нею регіонального органу) Сертифікату, який надасть змогу звільнити контрагента від відповідальності за невиконання (часткове невиконання) своїх зобов’язань за Договором.

Варто звернути Вашу увагу, що недобросовісні контрагенти також можуть необґрунтовано використати карантин як підставу для невиконання своїх зобов’язань за Договором, у зв’язку з чим ТОВ «Перша Юридична» кваліфіковано допоможе Вам не допустити зловживання у Ваших із таким недобросовісним контрагентом договірних відносинах.

Звернувшись до ТОВ «Перша Юридична», Ви у найкоротші строки отримаєте результат у вигляді пошуку найоптимальніших варіантів звільнення від відповідальності за не виконання (або часткове невиконання) зобов’язань під час дії карантину на підставі правових важелів.

Оприлюднено

До уваги резидентів як податкових агентів нерезидентів

Відповідно до п. 141.4.2. Податкового Кодексу України (далі за текстом – ПК України) нерезидент, здійснюючи на території України господарську діяльність, має право на отримання відповідного доходу (виплат з доходу) від резидента України (або постійного представництва такого нерезидента).  При цьому, такий резидент України (або постійне представництво нерезидента) відповідно до приписів ПК України є особою, відповідальною за нарахування та сплату податку з доходів нерезидента за відповідною ставкою, тобто є податковим агентом нерезидента зі сплати податку на репатріацію.

Допомога у веденні бухгалтерського обліку у вигляді комплексного бухгалтерського обслуговування або у вигляді разових послуг та консультацій. За консультацією фахівця звертайтеся за посиланням.

Варто застерегти, що у випадку укладення договору між нерезидентом та резидентом – платником єдиного податку, то, на противагу зазначених у п. 297.1. ПК України для платника єдиного податку випадків звільнення від нарахування та сплати певних податків, такий контрагент нерезидента також зобов’язаний здійснювати нарахування та сплату податку на репатріацію в порядку, розмірі та у строки, встановлені ПК України як і резидент України, який перебуває на загальній системі оподаткування. 

До уваги! Під час укладання договорів з нерезидентами не дозволяється включення до них податкових застережень, згідно з якими підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе зобов’язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів (п. 141.4.9. ПК України).

Щодо ставки податку на репатріацію, то згідно п. 141.4.1. ПК України, за загальним правилом, доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження в Україні оподатковуються за ставкою 15 %, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Наприклад, згідно п. 2 ст. 10 Конвенції між Урядом Республіки Австрія і Урядом України стосовно податків на доходи і на майно оподаткування та попередження податкових ухилень про уникнення подвійного оподаткування, ратифікованої Україною 17.03.1999 року,  резидент України оподатковує дивіденди з доходів резидента Республіки Австрія із джерелом їх походження в Україні не за ставкою 15 %, як зазначено вище, а за ставкою, встановленою у Конвенції – 5% або 10%.

При цьому відповідно до положень п. 1 ст. 10 цієї Конвенції Республіка Австрія також має право на оподаткування таких дивідендів за ставками свого внутрішнього законодавства, але з урахуванням податку, сплаченого в Україні (ст. 23 Конвенції).

Варто зауважити, що п. 103.2. ПК України допускає також самостійне звільнення податковим агентом від оподаткування податком на репатріацію доходів нерезидента. Проте, як показує аналіз судової практики, для цього резидент України, в обов’язковому порядку повинен мати документальне підтвердження статусу нерезидента як бенефіціарного отримувача (оригінал довідки, або його нотаріально завірена копія, видана компетентним органом країни нерезидента). Адже, у разі отримання відповідної податкової звітності, контролюючий орган, у разі наявності сумнівів щодо правильності застосування резидентом України відсотку податку на репатріацію, має належні повноваження з направлення ним спецзапиту до відповідного компетентного органу країни нерезидента. В результаті отриманої відповіді на такий запит щодо відсутності у нерезидента статусу бенефіціарного власника отриманих доходів від резидента України, контролюючий орган направляє резиденту України податкове повідомлення-рішення із вимогою сплатити донараховану суму податку з доходів нерезидента та відповідні штрафні санкції (Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 року по справі № 804/3765/16).

Зазначене вище свідчить про необхідність обов’язкового дотримання резидентом України вимог податкового законодавства, з урахуванням приписів міжнародних договорів (конвенцій), які є частиною українського податкового законодавства, для уникнення надмірного податкового навантаження згодом.

Оприлюднено

Поставка неякісного Товару: дії Покупця

У процесі здійснення підприємницької діяльності нерідко трапляються випадки, коли Покупець стикається із фактом отримання неякісного Товару. При цьому, істотні недоліки Товару можуть бути виявлені Покупцем вже після його прийняття. У зв’язку із цим постає важливе питання, яким чином належно оформити виявлений факт неякісного Товару, та які саме вимоги Покупець має право заявити перед Постачальником такого Товару. Про це і розберемось далі.

Перша Юридична – фахівці у господарських спорах, стануть на шлях захисту Ваших порушених, невизнаних або оскаржуваних прав і законних інтересів в суді господарської юрисдикції по будь-яким категоріям господарських спорів.

Якщо Покупець є суб’єктом підприємницької діяльності, то, очевидно, він обізнаний про обов’язковість укладення договору поставки Товару (далі за текстом – договір). Зазвичай, говорячи про форму такого договору, ми уявляємо підписання Сторонами єдиного документу, із узгодженими Сторонами умовами Договору, зокрема, умовами щодо прийняття Товару за якістю та кількістю, складанням дефектного акту, штрафними санкціями тощо. Але на практиці, нерідко трапляються випадки, коли Покупець установлює ділові зв’язки зі своїм контрагентом шляхом обміну телефонними дзвінками та/або електронними листами. Так, якщо у випадку укладення єдиного писемного документу дії Покупця під час отримання та засвідчення неякісного Товару є зрозумілими, то у випадку укладення Договору у спрощений спосіб, про який зазначено вище, у Сторін виникають питання один до одного.

Стаття 181 Господарського Кодексу України (далі за текстом – ГК України) допускає укладення договору шляхом обміну листами, телефонограмам, а також шляхом підтвердження прийняття замовлення до виконання. Але необхідно враховувати, що для визнання господарського договору укладеним необхідна обов’язкова наявність істотних умов, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 

У більшості випадків, під час укладення Договору у спрощеному порядку, Сторони не домовляються про вимоги щодо якості Товару із посиланням на відповідні стандарти,  технічні умови тощо, порядок прийняття Товару, відповідні штрафні санкції у разі порушення таких домовленостей.

Отже, згідно ч. 3 ст. 268 ГК України у разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Таким чином, якщо Покупець під час укладення договору (обміну листами, телефонограмами) повідомив Постачальника про конкретну мету придбання Товару, Постачальник повинен поставити Товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (Рішення Господарського суду Харківської області від 06.09.2019 року по справі № 922/2109/19).

Для розуміння наступних дій Покупця необхідно звернутися до змісту Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу СРСР від 25.04.1966 року N П-7 (далі за текстом – Інструкція   № П-7), яка наразі є чинною.

Інструкція № П-7 визначає, що її вимоги можуть бути застосовані у всіх випадках, коли умовами договору не передбачений інший порядок приймання продукції. Отже, за відсутності  у Договорі (під час обміну листами, телефонограмами) відповідних умов щодо порядку прийняття Товару за якістю, до правовідносин між Сторонами такого Договору застосовуються приписи Інструкції № П-7.

При цьому, необхідно розрізняти дві події. Перша – це строки та порядок прийняття Товару. Друга – це строки та порядок складання Акту прихованих недоліків у разі їх виявлення під час прийняття Товару.

Отже, за відсутності інших умов, погоджених Сторонами у  Договорі, Інструкція     № П-7 допускає прийняття Товару за якістю, за умови міжміської поставки, протягом 20 днів (щодо продукції, що швидко псується – не пізніше 24 годин) з дня її отримання отримувачем від перевізника (постачальника); при поставці в межах одного міста – не пізніше 10 днів.

Під час виявлення невідповідності якості отриманого Товару вимогам стандартів, технічних умов (див. ч. 3 ст. 268 ГК України), або наданим Покупцем під час замовлення Товару зразків такого Товару для його отримання, Покупець зупиняє подальше прийняття Товару та складає Акт, в якому зазначається кількість оглянутого Товару та характер виявлених під час такого прийняття дефектів (недоліків).

У випадку, коли під час прийняття прийняття Товару присутні уповноважені особи обох Сторін, порядок їх дій є наступним: Покупець ініціює складання Акту виявлених дефектів, оформляє його, Продавець погоджується із змістом Акту із проставлянням відповідного підпису, або не погоджується, наводячи обґрунтування такому, та Сторони узгоджують умови усунення виявлених під час прийняття Товару недоліків.

Проте трапляються випадки, коли Покупець отримує Товар від Постачальника (або Перевізника), здійснює поверхневий огляд Товару, ставить свій підпис на видатковій накладній (та/або на товарно-транспортній накладній), проте, згодом, Покупцем виявляється факт браку (невідповідність вимогам якості) отриманого Товару.

Інструкція № П-7 роз’яснює, що прихованими недоліками визнаються недоліки, які не були виявлені під час звичайної для даного виду продукції перевірки, та виявлені лише у процесі обробки, підготовки до монтажу, у процесі монтажу, використання та зберігання продукції.

У такому випадку, Сторони у 5-денний строк складають Акт прихованих недоліків (далі за текстом – Акт), але не пізніше 4 (чотирьох) місяців з дня отримання Товару на склад (якщо інше не погоджене Сторонами). У випадку, якщо на Товар встановлений гарантійний строк,  то Акт складається протягом 5 (п’яти) днів з дня виявлення цих недоліків, але у межах гарантійного строку.

Відзначимо, що жодним нормативно-правовим документом не затверджена форма Акту, який має складатися Сторонами, але Інструкція № П-7 передбачає наступні вимоги щодо присутності уповноважених осіб під час складання Акту:

  1. У випадку здійснення поставки Товару, з-поміж партії якого виявлено приховані недоліки, у межах одного міста – присутність уповноваженого представника Постачальника є обов’язковою. 
  2. У випадку здійснення поставки Товару між різними містами, участь представника Постачальника є обов’язковою тільки у випадку наявності відповідного застереження у договорі. В іншому випадку, замість уповноваженої особи Постачальника, під час складання Акту має бути присутня одна із наступних осіб:
    • або представник відповідної галузевої інспекції за якістю продукції (у випадку, якщо мова йде про невідповідність якості саме продукції);
    • або експерт бюро товарних експертиз (якщо мова йде про засвідчення факту невідповідності якості саме товарів). При цьому, у випадку відсутності або відмови участі представників інспекції або експерта за місцем знаходження Покупця, перевірка провадиться за участю компетентного представника іншого підприємства, або за участю представника громадськості, або у разі наявності згоди Постачальника на одностороннє приймання продукції – в односторонньому порядку.

Варто зауважити, що суди досить прискіпливо відносяться до компетентності осіб, які мають брати участь у перевірці стану якості Товару для складання Акту. Так, судами звертається увага на обов’язкову наявність відповідного досвіду роботи або освіти у представників осіб щодо питань визначення якості продукції, яка підлягає перевірці. Слушно також застереження судів про необхідність факту працевлаштування осіб, адже підпис Акту безробітним викликає сумнів щодо дійсної участі такої особи саме того дня під час складання Акту.

Незайвим є застереження щодо належного оформлення уповноваженими представниками Сторін вилучення неякісного товару як зразка з-поміж отриманої партії Товару, для направлення його на товарознавчу експертизу. Всім відомий принцип «Все, що не викладено на папері, – не існує»? Отже, для уникнення питань з боку Постачальника щодо можливої підміни Покупцем неякісного зразка Товару для подальшого процесу відновлення прав Покупця, є нагально необхідним зазначати в Акті процес вилучення такого зразка: спосіб вилучення, кількісні та якісні характеристики зразка, що вилучається, його зовнішній стан, спосіб тари та маркування тощо. 

Зрештою, розглянемо дії Покупця після складання та, відповідно, підписання зазначеними вище особами, Акту.

Разом із доказами візуального засвідчення факту отриманого неякісного Товару (фотокартки, результати відеоогляду), копією товарно-транспортної накладної (у разі, якщо Товар був доставлений Перевізником), підписаним усіма уповноваженими представниками Актом, Покупець направляє Постачальнику претензію. Слушно зауважити, що належним способом направлення цього пакету документів повинно бути його направлення цінним листом (або рекомендованим листом із повідомленням) на поштову адресу Постачальника, або доставка кур’єром. При цьому, до пакету документів є необхідним також додати документи, які підтверджують повноваження уповноважених представників, які брали участь у процесі складання Акту.

 Претензія Покупця може містити одну із наступних вимог, із обов’язковим зазначенням строку її виконання: 

  • Про усунення виявлених недоліків (якщо ці  недоліки можуть бути усунені) або заміну Товару (в залежності від виду Товару);
  • Про відшкодування витрат на усунення виявлених недоліків (якщо вони були усунуті силами та за рахунок Покупця); 
  • Про перерахунок сплаченої вартості Товару у меншу сторону, у випадку отримання поставленого Товару, який не відповідає вимогам якості такого Товару;
  • Про відмову від отриманого Товару та повернення сплачених грошових коштів.

У випадку відсутності належної реакції Постачальника на отриману ним претензію, Покупець має право розпочинати процедуру судового оскарження неправомірних дій та бездіяльності Постачальника. При цьому, доцільно нагадати, що згідно Господарського процесуального Кодексу України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред’явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Юридичне супроводження бізнесу в Україні

Зважаючи на аналіз судової практики, недодержання Покупцем процедури прийняття Товару, зокрема, неякісного Товару, відсутність належним чином оформленого та підписаного Акту виявлених (прихованих) недоліків,  скасовує можливість для Покупця відновити своє порушене право у судовому порядку (Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2019 року по справі № 904/1331/19, Рішення Господарського суду м. Києві від 10.09.2019 року по справі № 910/8628/19). Таким чином, Покупцеві необхідно приймати до уваги обов’язковість належного дотримання порядку прийняття Товару. Адже  у випадку судового розгляду спорів, викликаних порушенням Постачальником своїх зобов’язань за Договором, для прийняття позитивного для Покупця судового рішення, доказова база має бути належною та допустимою (Постанова Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 908/1501/18).