Історія та визначення
Одна з найвідоміших у світі енциклопедій, Britannica, визначає булінг як навмисне, повторюване завдання шкоди або переслідування вразливих осіб, включаючи фізичне насильство, глузування, погрози, остракізм та поширення чуток особисто або в Інтернеті.
Булінг як системне явище психологи почали досліджувати у 1970-х роках. Загальновизнаним піонером у вивченні цього явища є шведський психолог Ден Олвеус, який у своїх працях не лише звернув увагу на булінг як соціально-психологічне явище, а й присвятив значну увагу питанням його протидії.
Завдяки роботам Дена Олвеуса поняття «булінг» тісно асоціюється з освітнім середовищем, оскільки більшість його досліджень були присвячені агресії серед учнів.
Саме з акцентом на школу українське законодавство дає визначення булінгу.
Згідно з Законом України «Про охорону дитинства», булінг (цькування) — це психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вона є учасником одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу, і яке порушує права, свободи або законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов’язків.
Такий підхід є загальноприйнятим у багатьох європейських країнах, де булінг асоціюють саме зі школою, а випадки цькування в інших сферах життя, наприклад на роботі, визначають окремими термінами, такими як моральний харасмент (Бельгія, Франція, Швеція).
Разом з тим слід відзначити, що Європейський суд з прав людини не обмежує поняття булінгу виключно школою і визнає, що до нього належить систематичний моральний тиск на роботі (справа «Špadijer v. Montenegro», заява № 31549/18).
Який булінг буває.
У визначені, наведеному в Законі України «Про охорону дитинства» наводяться важливі характерні ознаки булінгу:
Перше – систематичність. Тобто агресія по відношенню до дитини є систематичною та направленою.
Друге – невичерпний перелік видів. До булінгу відносяться, як вербальне цькування, фізичне знущання, соціальний булінг (наприклад застосування тактики ізоляції), кібербулінг, булінг сексуального характеру (сексуальні коментарі або дії, сексуальні жарти та обзивання, грубі жести, поширення сексуальних чуток, а також торкання чи хапання когось без дозволу).
Третє – такі систематичні дії порушують права, свободи або законні інтереси потерпілої особи. Найчастіше такі дії спричиняють моральне страждання, що з юридичної точки зору є порушенням особистих немайнових прав.
Наявність сукупності зазначених ознак дає підстави для кваліфікації дій як булінгу та є підставою для звернення як до освітнього закладу для реагування, так і до правоохоронних органів.
Відразу слід зазначити, що українське законодавство передбачає відповідальність не лише за булінг, як один з найгірших проявів насильства щодо дітей, а й за будь-яку форму насильства щодо дітей, яка не обов’язково містить ознаку системності.
Відповідальність за булінг в Україні
В Україні відповідальність за булінг визначена статтею 173-4 КУпАП, відповідно до якої за булінг передбачений штраф у розмірі до 1700 гривень або громадські роботи строком до 40 годин.
У разі вчинення булінгу повторно протягом року або групою осіб – штраф становить до 3400 гривень або громадські роботи строком до 60 годин.
Якщо булінг вчинили діти віком до 16 років – відповідальність за них несуть батьки. Санкція для батьків аналогічна до наведеній вище.
Окремої уваги заслуговує наявність відповідальності керівника закладу освіти за неповідомлення органів поліції про випадки булінгу. Так, за замовчування факту булінгу керівнику закладу освіти грозить штраф до 1700 гривень або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку.
Така увага законодавця на відповідальних особах закладів освіти не є випадковою, адже на керівника закладу освіти Порядком реагування на випадки булінгу (цькування), затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 року за № 1646, у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу покладено обов’язки не лише повідомити органи поліції, а й принаймні одного з батьків, службу у справах дітей, центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, за потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги, а також в обов’язковому порядку скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) (далі – комісія) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.
Невиконання зазначеного обов’язку керівником закладу освіти є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Булінг може набути ознак кримінального правопорушення, якщо він призводить до тяжких наслідків для потерпілої особи. У таких випадках дії винних осіб можуть кваліфікуватися за статтями Кримінального кодексу України, зокрема ст. 125 (умисне легке тілесне ушкодження), ст. 126 (побої і мордування), ст. 127 (катування).
Особливо тяжким є випадок, коли внаслідок систематичного цькування особу доведено до самогубства або замаху на нього – такі дії охоплюються ст. 120 КК України.
Не слід забувати й про цивільну відповідальність, яка спрямована на захист честі та гідності жертви булінгу, а також у виплаті моральної компенсації.
Своєчасне та професійне реагування на булінг є ключовим для захисту прав дитини, а звернувшись до адвокатів та юристів юридичної компанії «Перша юридична» Ви отримаєте найбільш повну та детальну консультацію та професійні юридичні послуги з тим, що робити з булінгом та як захистити Вашу дитину. Заповнюйте форму заявку на нашому сайті або просто, зателефонуйте нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.