Історія та визначення

Одна з найвідоміших у світі енциклопедій, Britannica, визначає булінг як навмисне, повторюване завдання шкоди або переслідування вразливих осіб, включаючи фізичне насильство, глузування, погрози, остракізм та поширення чуток особисто або в Інтернеті.

Булінг як системне явище психологи почали досліджувати у 1970-х роках. Загальновизнаним піонером у вивченні цього явища є шведський психолог Ден Олвеус, який у своїх працях не лише звернув увагу на булінг як соціально-психологічне явище, а й присвятив значну увагу питанням його протидії.

Завдяки роботам Дена Олвеуса поняття «булінг» тісно асоціюється з освітнім середовищем, оскільки більшість його досліджень були присвячені агресії серед учнів.

Саме з акцентом на школу українське законодавство дає визначення булінгу.

Згідно з Законом України «Про охорону дитинства», булінг (цькування) — це психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вона є учасником одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу, і яке порушує права, свободи або законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов’язків.

Такий підхід є загальноприйнятим у багатьох європейських країнах, де булінг асоціюють саме зі школою, а випадки цькування в інших сферах життя, наприклад на роботі, визначають окремими термінами, такими як моральний харасмент (Бельгія, Франція, Швеція).

Разом з тим слід відзначити, що Європейський суд з прав людини не обмежує поняття булінгу виключно школою і визнає, що до нього належить систематичний моральний тиск на роботі (справа «Špadijer v. Montenegro», заява № 31549/18).

 

Який булінг буває.

У визначені, наведеному в Законі України «Про охорону дитинства» наводяться важливі характерні ознаки булінгу:

Перше – систематичність. Тобто агресія по відношенню до дитини є систематичною та направленою.

Друге – невичерпний перелік видів. До булінгу відносяться, як вербальне цькування, фізичне знущання, соціальний булінг (наприклад застосування тактики ізоляції), кібербулінг, булінг сексуального характеру (сексуальні коментарі або дії, сексуальні жарти та обзивання, грубі жести, поширення сексуальних чуток, а також торкання чи хапання когось без дозволу).

Третє – такі систематичні дії порушують права, свободи або законні інтереси потерпілої особи. Найчастіше такі дії спричиняють моральне страждання, що з юридичної точки зору є порушенням особистих немайнових прав.

Наявність сукупності зазначених ознак дає підстави для кваліфікації дій як булінгу та є підставою для звернення як до освітнього закладу для реагування, так і до правоохоронних органів.

 

Відразу слід зазначити, що українське законодавство передбачає відповідальність не лише за булінг, як один з найгірших проявів насильства щодо дітей, а й за будь-яку форму насильства щодо дітей, яка не обов’язково містить ознаку системності.

 

Відповідальність за булінг в Україні

В Україні відповідальність за булінг визначена статтею 173-4 КУпАП, відповідно до якої за булінг передбачений штраф у розмірі до 1700 гривень або громадські роботи строком до 40 годин.

У разі вчинення булінгу повторно протягом року або групою осіб – штраф становить до 3400 гривень або громадські роботи строком до 60 годин.

Якщо булінг вчинили діти віком до 16 років – відповідальність за них несуть батьки. Санкція для батьків аналогічна до наведеній вище.

Окремої уваги заслуговує наявність відповідальності керівника закладу освіти за неповідомлення органів поліції про випадки булінгу. Так, за замовчування факту булінгу керівнику закладу освіти грозить штраф до 1700 гривень або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку.

Така увага законодавця на відповідальних особах закладів освіти не є випадковою, адже на керівника закладу освіти Порядком реагування на випадки булінгу (цькування), затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 року за № 1646, у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу покладено обов’язки не лише повідомити органи поліції, а й принаймні одного з батьків, службу у справах дітей, центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, за потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги, а також в обов’язковому порядку скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) (далі – комісія) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.

Невиконання зазначеного обов’язку керівником закладу освіти є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Булінг може набути ознак кримінального правопорушення, якщо він призводить до тяжких наслідків для потерпілої особи. У таких випадках дії винних осіб можуть кваліфікуватися за статтями Кримінального кодексу України, зокрема ст. 125 (умисне легке тілесне ушкодження), ст. 126 (побої і мордування), ст. 127 (катування).

Особливо тяжким є випадок, коли внаслідок систематичного цькування особу доведено до самогубства або замаху на нього – такі дії охоплюються ст. 120 КК України.

Не слід забувати й про цивільну відповідальність, яка спрямована на захист честі та гідності жертви булінгу, а також у виплаті моральної компенсації.

Своєчасне та професійне реагування на булінг є ключовим для захисту прав дитини, а звернувшись до адвокатів та юристів юридичної компанії «Перша юридична» Ви отримаєте найбільш повну та детальну консультацію та професійні юридичні послуги з тим, що робити з булінгом та як захистити Вашу дитину. Заповнюйте форму заявку на нашому сайті або просто, зателефонуйте нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

Питання віку кримінальної відповідальності є одним із ключових у кримінальному праві, оскільки воно безпосередньо пов’язане з рівнем психічної та соціальної зрілості особи, здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Законодавець виходить із необхідності балансу між захистом суспільства від злочинних посягань і принципом гуманізму щодо неповнолітніх.

Загальний вік кримінальної відповідальності в Україні

Відповідно до статті 22 Кримінального кодексу України, загальний вік кримінальної відповідальності становить 16 років. Це означає, що особа, яка досягла 16-річного віку, може бути притягнута до кримінальної відповідальності за будь-який злочин, передбачений КК України, за умови наявності складу кримінального правопорушення та осудності.

Такий підхід відповідає міжнародним стандартам, зокрема положенням Конвенції ООН про права дитини, яка допускає притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності, але за умови спеціальних гарантій і процедур.

Понижений він кримінальної відповідальності.

Разом із тим, закон передбачає перелік особливо небезпечних діянь, за які кримінальна відповідальність настає з 14 років. До них, зокрема, належать:

• умисне вбивство;
• умисне тяжке тілесне ушкодження;
• зґвалтування та інші тяжкі злочини проти статевої свободи;
• крадіжка, грабіж, розбій;
• терористичні злочини;
• умисне знищення майна за обтяжуючих обставин тощо.

Логіка законодавця полягає в тому, що вже у 14 років особа здатна усвідомлювати суспільну небезпечність таких дій і передбачати їх наслідки.

Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.

Хоча неповнолітні можуть нести кримінальну відповідальність, до них застосовуються спеціальні правила: обмежений перелік покарань (наприклад, не застосовується довічне позбавлення волі); ширше використання заходів виховного характеру; обов’язкова участь захисника; врахування умов життя та рівня розвитку дитини при призначенні покарання.

Метою кримінальної відповідальності неповнолітніх є не лише покарання, а передусім виправлення та ресоціалізація.

Кримінальна відповідальність дітей до 14 років.

Особа, яка не досягла 14 років, не підлягає кримінальній відповідальності, незалежно від тяжкості вчиненого діяння. Проте це не означає повної відсутності реагування держави. До таких дітей можуть застосовуватися:

• примусові заходи виховного характеру;
• соціальна та психологічна допомога;
• робота з родиною та органами опіки.

Крім того, за шкоду, заподіяну малолітніми, цивільно-правову відповідальність можуть нести батьки або законні представники.

Отже, в Україні кримінальна відповідальність загалом настає з 16 років; з 14 років – за окремі тяжкі та особливо тяжкі злочини; до 14 років – кримінальна відповідальність виключена, але можливі виховні та соціальні заходи. Такий підхід спрямований на поєднання принципів справедливості, захисту прав потерпілих і гуманного ставлення до неповнолітніх правопорушників, з орієнтацією на їх подальшу соціальну адаптацію.

Якщо у вас виникнуть будь-які питання, пов’язані з кримінальною відповідальністю, наші адвокати по кримінальним справам допоможуть розібратися у ситуації, нададуть необхідну правову допомогу та забезпечать захист ваших прав і інтересів на всіх етапах. Звертайтеся до нашої юридичної компанії за юридичними послугами — наша команда надає якісні юридичні послуги на ринку України та має практичний досвід у вирішенні складних правових питань.

Розшук ТЦК – це не кримінальний розшук поліцією. Це розшук пов’язаний з неявкою за повісткою про виклик, порушенням правил військового обліку або не проходженням медичного огляду. Інформація про «РОЗШУК» в додатку «Резерв+» з’являється не миттєво, а з певним часом після внесення відповідних даних працівниками ТЦК.

Дізнатися, чи перебуває людина в розшуку ТЦК можна за допомогою:

• застосунку «Резерв+», для цього необхідно завантажити офіційний додаток «Резерв+» на телефон та пройти авторизації, у електронному військово-обліковому документі з’явиться статус “У розшуку” або “Розшук ТЦК: порушення військового обліку” (на екрані телефону буде червона стрічка «У розшуку»);
• застосунку «Дія» або через веб-портал державних послуг «Дія», перейшовши у розділ «Військово-обліковий документ» та сформувати електронний військово-обліковий документ (е-ВОД), якщо є порушення, з’явиться відповідна позначка або повідомлення;
• у відділенні Національної поліції, звернувшись особисто з паспортом до найближчого відділення, поліцейські можуть перевірити інформацію в базі даних розшуку;
• звернення до адвоката, який за допомогою адвокатського запиту протягом 5 (п’яти) робочих днів отримає для Вас необхідну інформацію;
• особистого візиту до ТЦК: найменш рекомендований спосіб, оскільки у разі перебування в розшуку є високий ризик затримання.

Для отримання більш детальної консультації щодо поняття «РОЗШУКУ ТЦК» та як зняти РОЗШУК та уникнути штрафів ТЦК рекомендуємо звернутися за юридичними послугами до професіоналів юридичної компанії «Перша юридична», які допоможуть Вам!

Заповніть форму заявки на сайті просто зараз або зателефонуйте за одним із номерів: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

Шановні партнери та колеги!

Напередодні Різдва та Нового 2026 року щиро дякуємо вам за довіру, взаєморозуміння та спільну роботу протягом року, що добігає завершення.

Ці святкові дні – гарна нагода побажати тепла, спокою та гармонії у ваших домівках, а також міцного здоров’я, внутрішньої рівноваги й упевненості у завтрашньому дні. Нехай Новий рік відкриє нові можливості, принесе виважені рішення, цікаві проєкти та партнерства, що сприятимуть розвитку й зростанню.

Бажаємо, щоб 2026 рік став роком позитивних змін, професійних досягнень і добрих подій для вас та ваших близьких.

 

З повагою,

команда ТОВ «Перша Юридична»

 

Також інформуємо щодо графіку роботи:

25/12, 31/01 та 01/01 – вихідні дні

В даній статті хочемо звернути Вашу увагу на строки притягнення до адміністративної відповідальності. Нерідко ці строки порушуються, а громадян безпідставно притягують до адміністративної відповідальності.

Загальний термін притягнення до адміністративної відповідальності

Статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) визначено строки накладення адміністративних стягнень.

У справах, що розглядаються судом, загальний строк притягнення до адміністративної відповідальності — два місяці з дня вчинення правопорушення. Якщо правопорушення є триваючим, цей термін становить два місяці з дня його виявлення. Для справ, які розглядаються судом, за загальним правилом строк притягнення до адміністративної відповідальності становить три місяці з дня його вчинення або дня виявлення (при триваючому правопорушенні). Але згідно чинного законодавства існують винятки із загального правила, коли строк притягнення до адміністративної відповідальності становить більше ніж  2-3 місяці з дати його вчинення/виявлення, які можуть досягати одного року з дня його вчинення або більше.

Так, за порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку (ст. 210 КУпАП), а також порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію відповідальність за яке передбачено ст. 210-1 КУпАП, термін притягнення до адміністративної відповідальності становить три місяці з дня вчинення правопорушення (при триваючому порушенні – з дня виявлення), але не пізніше одного року з дня його вчинення. 

 У разі порушення ваших прав або виникнення потреби в юридичній консультації ви можете звернутися до наших кваліфікованих адвокатів у Києві. Ми забезпечимо професійний правовий супровід та надамо вичерпні роз’яснення щодо вашого питання

Спеціальний термін притягнення до адміністративної відповідальності

Звертаємо Вашу увагу, що спеціальний термін притягнення до адміністративної відповідальності може становити від шести до дванадцяти місяців.

Так, у справах за вчинення домашнього насильства та вчинення насильства за ознакою статті 173-2 та ст. 173-6 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено протягом шести місяців з дня вчинення відповідного правопорушення.

У справах за вчинення правопорушень, пов’язаних з корупцією та дрібним викраденням чужого майна (ст. 51 КУпАП), адміністративні стягнення можуть бути накладені протягом шести місяців з дня їх виявлення, але не пізніше двох років з дня їх вчинення.

За вчинення правопорушень пов’язаних за незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України (ст. 204-1 КУпАП) та порушення порядку в’їзду та тимчасово окуповані території України та виїзду з неї (ст. 204-2 КУпАП), адміністративне стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше року з дня їх вчинення, а у разі вчинення таких правопорушень іноземцями або особами без громадянства, стосовно яких у встановленому законом порядку прийнято рішення про примусове повернення чи примусове видворення з України, – протягом часу, необхідного для їх виїзду з України, але не пізніше строку, визначеного законом для виїзду цих осіб з України чи забезпечення їх примусового видворення з України.

За керування транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

За вчинення правопорушень пов’язаних з порушення законодавства про закупівлю відповідальність за яке передбачена ч. 3-6 ст. 164-14 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено протягом одного року з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

За вчинення правопорушень за невиконання законних вимог Народного Депутата України, Рахункової палати та членів Рахункової палати відповідальність за яке передбачена ч. 1-4 ст. 188-19 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

За вчинення правопорушень за порушення права на інформацію та права на звернення відповідальність за яке передбачена ч. 12-13 ст. 212-3 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Також, у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Терміни притягнення до дисциплінарної відповідальності

Статтею 15 КУпАП передбачена відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень. Військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти під час проходження зборів, а також інші особи, які відносяться до даної категорії – це особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами.

Дисциплінарне стягнення накладається не пізніше ніж за 10 діб з дня, коли командир дізнався про правопорушення, а в разі службового розслідування — протягом місяця з дня його закінчення. Однак стягнення не може бути накладено після 6 місяців з дня виявлення правопорушення. 

З огляду на приписи Конституції України, згідно яких ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а також норми КУпАП, згідно якого адміністративна відповідальність за правопорушення, настає тільки тоді, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою кримінальної відповідальності, наразі – в період воєнного стану притягнути військовослужбовця до адміністративної відповідальності за статтею 172-11 КУпАП (самовільне залишення військової частини) не можливо, адже під час воєнного стану за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем застосовується виключно кримінальна відповідальність за статтею 407 Кримінального кодексу України.

Якщо Вас безпідставно притягли до адміністративної відповідальності та з метою оскарження даних постанов про накладення штрафів Ви можете звернутися до нашої юридичної компанії.

Для отримання більш детальної юридичної консультації щодо термінів притягнення до адміністративної відповідальності рекомендуємо звернутися за юридичними послугами до професіоналів юридичної компанії «Перша юридична», які допоможуть Вам!

Заповніть форму заявки на сайті просто зараз або зателефонуйте за одним із номерів: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

Хочемо звернути увагу читачів, їх рідних та близьких, які служать в Збройних Силах України (ЗСУ) та військовослужбовців на посилення відповідальності військових за самовільне залишення військової частини (далі – СЗЧ).

Так, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували до 10 травня 2025 року (дати набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку проходження військової служби окремими категоріями військовослужбовців під час дії воєнного стану” від 30 квітня 2025 року № 4392-IX) та які добровільно прибули на службу не пізніше 30 серпня 2025 року могли бути поновлені на військовій службі за спрощеною процедурою.

Також зазначаємо: за більш детальною консультацією звертайтеся до наших адвокатів в Києві. Наші фахівці мають значний досвід у вирішенні таких справ

Як повернутися з СЗЧ: спрощена процедура повернення

 Спрощена процедура полягала в тому, що  військовослужбовець, який вчинив СЗЧ до 10 травня 2025 року мав можливість повернутися на військову службу до 30 серпня 2025 року через застосунок «Армія+», обравши при цьому резервну (іншу) військову частину без притягнення військовослужбовця до кримінальної відповідальності. В такому випадку військовослужбовцю поновлюється виплата грошового, продовольчого речового та інших видів забезпечення і соціальних гарантій.

При цьому, у випадку, якщо військовослужбовець, який здійснив СЗЧ після 10 травня 2025 року, міг повернутися лише в ту військову частину, яку залишив, а поновлення на службі могло тривати набагато довше.

Однак після 30 серпня 2025 року спрощений механізм добровільного повернення на службу для військових, які вчинили СЗЧ завершився.

СЗЧ відповідальність по новому: посилення відповідальності

Відтепер за СЗЧ під час воєнного стану за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез’явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби настає кримінальна відповідальність, передбачена частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, що означає позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. 

 Звертаємо увагу, про відповідальність, передбачену частинами 1-4 статті 407 Кримінального кодексу України, застосовується за правопорушення скоєні у мирний час.

Раніше, наприклад, за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця, – військовослужбовець міг бути покараним триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

Адміністративна відповідальність за СЗЧ застосовується лише в мирний час, якщо військовий був відсутній до 3 діб.

Під час воєнного стану СЗЧ є кримінальним правопорушенням, за яке передбачено значно суворіше покарання.

Так, в умовах воєнного стану адміністративна відповідальність (арешт на гауптвахті до 10 діб або штраф від 8 500 до 17 000 грн) не застосовується.

Звертаємо увагу, що за СЗЧ військовослужбовець втрачає додаткову винагороду за той місяць, у якому сталося порушення, та за весь період самовільного залишення частини.

Командування військової частини може виключити військовослужбовця зі списків особового складу, звільнити з посади та призупинити виплату грошового забезпечення у зв’язку з СЗЧ.

І це не всі заходи, які можуть бути застосовані до військових, які самовільно залишили військову частину, до військовослужбовців можуть застосовуватись також заходи дисциплінарного впливу.

Законопроекти про СЗЧ, які розглядає Верховна Рада України

На даний час у Верховній Раді знаходиться Законопроект № 13260 «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень, пов’язаних із самовільним залишенням військової частини або місця служби в умовах воєнного стану», який стосується відповідальності військовослужбовців за самовільне залишення частини та дезертирство (СЗЧ) і за який 04.09.2025 року в першому читанні проголосували 277 парламентарів.

Якщо найближчим часом приймуть даний законопроект, який пропонує:

• вилучити норму (частини п’ятої статті 401 Кримінального кодексу України), яка дозволяла вперше вчиненим під час воєнного стану випадкам самовільного залишення частини чи дезертирства уникати відповідальності, у разі добровільного повернення на службу;
• доповнити перехідні положення Кримінального кодексу новим пунктом, що визначає підстави для звільнення від відповідальності тих військовослужбовців, які вперше вчинили такі правопорушення, але добровільно повернулися або вже несуть службу;
• внести зміни до статей Кримінального процесуального кодексу та врегулювати умови й порядок звільнення військових від кримінальної відповідальності у випадках, коли є для цього підстави.

Звертаємо увагу читачів, що жодних “пом’якшень” для дезертирів та СЗЧ після ухвалення даного закону не буде. Після остаточного прийняття закону суди не зможуть застосовувати пом’якшувальні норми для дезертирів чи СЗЧ-шників. Зокрема, скасовується норма ч.5 ст.401 КК, яка раніше дозволяла звільнити від відповідальності першого разу за наявності певних умов. Також чинне законодавство вже зараз забороняє призначати покарання нижче мінімальної межі або давати умовний строк за такі воєнні злочини. Отже, уникнути реального ув’язнення тепер неможливо – держава обрала курс на невідворотність покарання.

 Для отримання більш детальної юридичної консультації щодо відповідальності за СЗЧ та захисту військовослужбовців від свавілля судової системи рекомендуємо звернутися за консультацією до професіоналів юридичної компанії «Перша юридична» допоможуть Вам! Заповніть форму заявки на сайті просто зараз або зателефонуйте за одним із номерів: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

Колектив Першої юридичної вітає українців із великим святом – Днем Незалежності!

Це свято символізує свободу, силу духу та прагнення до кращого майбутнього.
Бажаємо здоров’я, єдності та любові до нашої країни, яка об’єднує нас усіх!

Військова агресія Російської Федерації сприяла імміграції громадян України за кордон, деякі громадяни планують придбати там нерухомість.

В зв’язку з цим в читачів виникають запитання, яку суму коштів безпечно можна вивозити за кордон готівкою або на банківській картці.    

Щоб задекларувати кошти на кордоні, потрібно дотримуватись офіційної процедури, яка залежить від того, з якої країни ви виїжджаєте або до якої країни їдете.

Замовити послугу

В Україні (на в’їзд або виїзд) можна перевозити з собою готівкові кошти в сумі до 10 000 євро (або еквівалент в іншій валюті/металах) без заповнення письмової декларації, але це не виключає, що Вас можуть перевірити.

Звертаємо Вашу увагу, якщо подорожує сім’я із трьох осіб, ліміт до 10 000 євро поширюється на кожну особу, включно з дітьми. Але кожний повинен фізично перетинати кордон зі своїми коштами.

При перетині кордону, якщо валюта відмінна від євро потрібно порахувати суму в еквівалентні євро за офіційним курсом НБУ на день перетину кордону.

Якщо сума коштів менше еквіваленту 10 000 євро можете йти по «зеленому коридору» без декларування, або якщо кошти знаходяться на банківській картці (сума коштів, яка знаходиться на банківській картці не перевищує 10 000 євро не потребує декларування).

Якщо сума коштів дорівнює або перевищує 10 000 євро, потрібно заповнити декларацію і подати митним органам (бланк декларації з транскордонного перетину кордону затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 27.02.2019 року «Деякі питання транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей») бланк декларації можна роздрукувати заздалегідь і заповнити власноручно до перетину кордону, щоб при перетині кордону не витрачати зайвий час на заповнення або отримати бланк на кордоні. Також потребують декларування кошти, які знаходяться на банківській картці і їх сума перевищує 10 000 євро.

Кожний член сім’ї, сума коштів якого перевищує 10 000 євро повинен заповнити декларацію. Для дітей до 16 років декларацію заповнює законний представник, або один із батьків. 

Обмеження щодо максимальної суми коштів, яку можна вивозити з України законодавством не встановлено.

У багатьох читачів виникають запитання: як задекларувати кошти?

Перш за все потрібно заповнити митну декларацію вказавши в ній всю суму коштів, яка перевозиться особою та пройти контроль через «червоний коридор» на кордоні та надати пояснення і підтверджуючі документи про походження коштів, зазначити мету перевезення коштів (купівля нерухомості, лікування, тощо) та вказати свої паспортні дані.

Основними документами, які підтверджують походження коштів можуть бути:

• Договори купівлі-продажу нерухомості в Україні та банківські виписки, які підтверджують надходження коштів від реалізації нерухомого майна;
• Квитанції про зняття грошей з банківської картки або документи  про обмін/купівлю валюти, дорогоцінних металів, тощо.

Примітка:

Звертаємо вашу увагу, що документи про зняття готівки в банку дійсні 90 днів від дати зняття.

Що вважається готівкою?

• Готівкові гроші.
• Дорожні чеки.
• Облігації, векселі.
• Чеки на пред’явника.

Якщо перевозите дорогоцінні метали або коштовності їх вартість також перераховується в євро по курсу НБУ і цю суму також потрібно декларувати.

Відповідальність за порушення митних правил

Так, частиною 1 статті 471 Митного кодексу України (далі – МК України) передбачена відповідальність за недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, а саме:

– за недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20% суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил.  

Частиною 2 статті 471 МК України передбачено, що недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.

Частиною 3 статті 471 МК України передбачено, що недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами, тягне за собою накладення штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів або без такої.

Звертаємо Вашу увагу, що недекларування або неправдива інформація зазначена в декларації можуть призвести до заблокування коштів, штрафів або до адміністративної відповідальності.

Порада читачам для безпечного перетину кордону:

• Перед поїздкою перевіряйте актуальні правила на сайті митної служби тієї країни, до якої ви прямуєте та з якої країни виїжджаєте.
• Підготуйте повний пакет документів ще до поїздки.
• Якщо сума коштів перевищує 10 000 євро оформляйте митну декларацію.

При можливості використовуйте банківські картки або безготівковий переказ – це зменшує ваші ризики до «0».

Якщо вивозите великі суми – краще проконсультуйтеся із юристом нашої юридичної компанії та бухгалтерами що надають бухгалтерські послуги у Києві, які допоможуть Вам уникнути неприємностей, а також нададуть якісні юридичні послуги, перелік яких включає всі необхідні заходи для ефективного вирішення Ваших питань.

Перелік послуг наших адвокатів в Києві, викладений на сторінці, не є вичерпним і має орієнтовний характер! 

Для отримання більш детальної юридичної консультації щодо безпечного вивезення значної суми коштів, які плануєте перевозити, зверніться за консультацією до професіоналів юридичної компанії «Перша юридична», які допоможуть Вам! Заповніть форму заявки на сайті просто зараз або зателефонуйте за одним із номерів: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

Військова агресія Російської Федерації сприяла імміграції громадян України за кордон, деякі громадяни планують придбати там нерухомість

В зв’язку з цим в читачів виникають запитання, яку суму коштів безпечно можна вивозити за кордон готівкою або на банківській картці.    

Щоб задекларувати кошти на кордоні, потрібно дотримуватись офіційної процедури, яка залежить від того, з якої країни ви виїжджаєте або до якої країни їдете.

В Україні (на в’їзд або виїзд) можна перевозити з собою готівкові кошти в сумі до 10 000 євро (або еквівалент в іншій валюті/металах) без заповнення письмової декларації, але це не виключає, що Вас можуть перевірити.

Звертаємо Вашу увагу, якщо подорожує сім’я із трьох осіб, ліміт до 10 000 євро поширюється на кожну особу, включно з дітьми. Але кожний повинен фізично перетинати кордон зі своїми коштами.

При перетині кордону, якщо валюта відмінна від євро потрібно порахувати суму в еквівалентні євро за офіційним курсом НБУ на день перетину кордону.

Якщо сума коштів менше еквіваленту 10 000 євро можете йти по «зеленому коридору» без декларування, або якщо кошти знаходяться на банківській картці (сума коштів, яка знаходиться на банківській картці не перевищує 10 000 євро не потребує декларування).

Якщо сума коштів дорівнює або перевищує 10 000 євро, потрібно заповнити декларацію і подати митним органам (бланк декларації з транскордонного перетину кордону затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 27.02.2019 року «Деякі питання транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей») бланк декларації можна роздрукувати заздалегідь і заповнити власноручно до перетину кордону, щоб при перетині кордону не витрачати зайвий час на заповнення або отримати бланк на кордоні. Також потребують декларування кошти, які знаходяться на банківській картці і їх сума перевищує 10 000 євро.

Кожний член сім’ї, сума коштів якого перевищує 10 000 євро повинен заповнити декларацію. Для дітей до 16 років декларацію заповнює законний представник, або один із батьків. 

Обмеження щодо максимальної суми коштів, яку можна вивозити з України законодавством не встановлено.

У багатьох читачів виникають запитання: як задекларувати кошти?

Перш за все потрібно заповнити митну декларацію вказавши в ній всю суму коштів, яка перевозиться особою та пройти контроль через «червоний коридор» на кордоні та надати пояснення і підтверджуючі документи про походження коштів, зазначити мету перевезення коштів (купівля нерухомості, лікування, тощо) та вказати свої паспортні дані.

Основними документами, які підтверджують походження коштів можуть бути:

• Договори купівлі-продажу нерухомості в Україні та банківські виписки, які підтверджують надходження коштів від реалізації нерухомого майна;
• Квитанції про зняття грошей з банківської картки або документи  про обмін/купівлю валюти, дорогоцінних металів, тощо.

Примітка:

Звертаємо вашу увагу, що документи про зняття готівки в банку дійсні 90 днів від дати зняття.

Що вважається готівкою?

• Готівкові гроші.
• Дорожні чеки.
• Облігації, векселі.
• Чеки на пред’явника.

Якщо перевозите дорогоцінні метали або коштовності їх вартість також перераховується в євро по курсу НБУ і цю суму також потрібно декларувати.

Відповідальність за порушення митних правил

Так, частиною 1 статті 471 Митного кодексу України (далі – МК України) передбачена відповідальність за недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, а саме:

– за недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20% суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил.  

Частиною 2 статті 471 МК України передбачено, що недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.

Частиною 3 статті 471 МК України передбачено, що недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами, тягне за собою накладення штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів або без такої.

Звертаємо Вашу увагу, що недекларування або неправдива інформація зазначена в декларації можуть призвести до заблокування коштів, штрафів або до адміністративної відповідальності.

Порада читачам для безпечного перетину кордону:

Перед поїздкою перевіряйте актуальні правила на сайті митної служби тієї країни, до якої ви прямуєте та з якої країни виїжджаєте.

Підготуйте повний пакет документів ще до поїздки.

Якщо сума коштів перевищує 10 000 євро оформляйте митну декларацію.

При можливості використовуйте банківські картки або безготівковий переказ – це зменшує ваші ризики до «0».

Якщо вивозите великі суми – краще проконсультуйтеся із юристом нашої юридичної компанії та бухгалтерами що надають бухгалтерські послуги у Києві, які допоможуть Вам уникнути неприємностей, а також нададуть якісні юридичні послуги, перелік яких включає всі необхідні заходи для ефективного вирішення Ваших питань.

Перелік послуг наших адвокатів в Києві, викладений на сторінці, не є вичерпним і має орієнтовний характер!  Для отримання більш детальної юридичної консультації щодо безпечного вивезення значної суми коштів, які плануєте перевозити, зверніться за консультацією до професіоналів юридичної компанії «Перша юридична», які допоможуть Вам! Заповніть форму заявки на сайті просто зараз або зателефонуйте за одним із номерів: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

Заборгованість по аліментах може мати серйозні наслідки для боржника, включаючи фінансові санкції, обмеження прав та навіть кримінальну відповідальність. Також це впливає на можливість виїзду за кордон, отримання водійських прав та розпорядження майном. 

Дізнатись про наявність (відсутність) заборгованості по аліментах в Україні можна онлайн через наступні ресурси:

1. Через Єдиний реєстр боржників, сайт: erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors, це можна зробити онлайн, безкоштовно.

Для цього необхідно перейти на сайт Єдиного реєстру боржників – це офіційна база Міністерства юстиції України, яка містить інформацію про осіб, що мають заборгованість зі сплати аліментів. Для цього боржнику необхідно ввести через сайт своє прізвище, ім’я та по-батькові, дату народження – це дозволить точно ідентифікувати боржника. Якщо людина має заборгованість по аліментах – вона буде в цьому реєстрі.

2. Через портал «Дія» (онлайн), сайт: id.diia.gov.ua про відкриття виконавчого провадження зі стягнення заборгованості по аліментах.

Для цього необхідно встановити на телефон даний додаток, боржник повинен бути авторизований в системі «Дія» через Banking або через кваліфікований електронний підпис (КЕП).

Дізнатися про заборгованість зі сплати аліментів можна онлайн в системі «Дія» в розділі «Сервери» за посиланням «Виконавчі провадження».

3. Через Електронний кабінет виконавчого провадження онлайн на сайті: asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors ввівши ідентифікатор (логін та пароль), який зазначений у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Увійти за посиланням «Доступ сторін до виконавчого провадження» увівши реєстраційний номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження та ідентифікатор доступу, зазначений у постанові про відкриття виконавчого провадження. В результаті пошуку можна переглянути суму заборгованості та інформацію про борги перед державними/приватними виконавцями та вжиті виконавцем заходи (арешти).

Звертаємо Вашу увагу що сума заборгованості може бути відмінною від фактичної, для цього потрібно зробити звірку з державним/приватним виконавцем, у якого знаходиться дане виконавче провадження.

Для уточнення інформації особа може звернутися до ДВС або приватного виконавця особисто або через електронний кабінет виконавчого провадження, подавши відповідне звернення про отримання довідки про розмір заборгованості по аліментах або надати підтверджуючі документи про сплату аліментів.  

4. Через чат-бот або сервіс «Опендатабот» сайт: opendatabot.ua/registry завантаживши бот у Telegram або Viber ввівши прізвище, ім’я та по-батькові, дату народження (можна також ІПН в мобільному застосунку). Бот покаже чи внесена особа до реєстру боржників за аліментами. Отримати вказану інформацію можна онлайн через телефон завантаживши даний чат-бот.

Звертаємо Вашу увагу що отримана інформація не буде містити суми заборгованості, а лише наявність або відсутність в реєстрі боржників із сплати аліментів.  

Для отримання більш детальної інформації про суму заборгованість зі сплати аліментів, якщо у Вас відсутній ідентифікатор, ви можете звернутись із відповідною заявою (листом) через засоби поштового зв’язку або через електронну пошту до виконавчої служби (приватного виконавця) в якого знаходиться дане виконавче провадження про отримання зазначеної інформації.

Також боржник та/або стягувач можуть звернутись через свого представника (адвоката по сімейним справам) із адвокатським запитом до виконавчої служби або приватного виконавця про отримання інформації (довідки) про розмір заборгованості зі сплати аліментів або її відсутність.

Звертаємо увагу, що отримана довідка про розмір заборгованості по сплаті аліментів дійсна протягом 30 днів з дати її виготовлення.

Наша юридична компанія допоможе Вам дізнатись реальний стан із сплати аліментів, звернувшись до виконавчої служби та/або приватного виконавця у провадженні якого перебуває дане виконавче провадження із адвокатським запитом. Це допоможе Вам в найкоротший термін отримати необхідну інформацію, звертаємо увагу, що відповідь на адвокатський запит надається протягом 5-ти робочих днів, а відповідь на ваше звернення може розглядатись протягом 30 днів.

Звертаємо Вашу увагу, що систематична сплата аліментів та звірка з виконавчою службою допоможуть боржнику уникнути зайвих неприємностей та судових тяжб з оскарження неправомірних дій (бездіяльності) державного/приватного виконавця.

Якщо у вас є сумніви щодо відсутності заборгованості зі сплати аліментів краще зверніться за консультацією юриста нашої юридичної компанії, які допоможуть Вам уникнути неприємностей, а також нададуть якісні юридичні послуги, перелік яких включає всі необхідні заходи для ефективного вирішення Ваших питань.

Перелік наших послуг, викладений на сторінці, не є вичерпним і має орієнтовний характер!  Для отримання більш детальної юридичної консультації щодо сплати аліментів та можливих правових наслідків у разі їх несплати зверніться до юристів в Києві юридичної компанії «Перша юридична», які допоможуть Вам! Заповніть форму заявки на сайті просто зараз або зателефонуйте за одним із номерів: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (099) 367-89-89.

Що таке судовий наказ та коли він видається?

Судовий наказ бере свої витоки зі Стародавнього Риму. Преторські інтердикти прийнято вважати прообразом сучасного судового наказу. За результатом розгляду претором справи (causae cognitio), останній виносив інтердикт (наказ), який зобов’язував відповідача дотриматися безумовного припису. Інтердикт можна було оспорити не виходячи від претора, вимагаючи призначення судді. В такому випадку заяву розглядав суддя, який міг або підтвердити інтердикт, або його скасувати.

Ідея спрощеного порядку розгляду справ була перейнята європейськими середньовічними державами та дійшла до сьогодення.

Сьогодні судовий наказ – це особлива форма судового рішення, який видається судом за результатами розгляду справ про стягнення грошових сум незначного розміру. При цьому щодо сум, які заявник просить стягнути, має бути відсутній спір, тобто вважається, що боржником не оскаржується ані сам факт наявності боргу, ані сума боргу, а суд під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Слід зазначити, що закон не дає чітке визначення «незначної суми», проте судова практика, як правило, прирівнює її до «малозначних справ» та обмежує тридцятьма розмірами прожиткового мінімуму (станом на 2025 рік – ця сума становить 90 840 гривень). Разом з тим по деяким категоріям справ держава прямо встановила ліміт «незначної суми», так спеціальні обмеження стосуються сплати аліментів та вимог до юридичної особи або фізичної особи – підприємця.

В яких випадках може бути видано судовий наказ?

Окрім обмеження по сумі, законом також обмежений перелік вимог, по яким може бути виданий судовий наказ. До таких вимог відносяться:

1) вимога про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку;

2) вимога про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

3) вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;

4) вимога про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

5) вимога про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

6) вимога про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів;

7) вимога до юридичної особи або фізичної особи – підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд розглядає отриману заяву про видачу судового наказу протягом п’яти днів з дня отримання судом відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи – боржника. Коли боржником в заяві на видачу судового наказу зазначена юридична особа або фізична особа-підприємець – суд розглядає заяву протягом п’яти днів з дня її надходження.

При цьому розгляд заяви на видачу судового наказу проводиться без судового засідання і без повідомлення заявника і боржника. Сам судовий наказ є виконавчим документом, який можна пред’являти до органів примусового виконання.

Рекомендуємо у подібних ситуаціях звертатися за професійною допомогою до наших адвокатів в Києві, які мають досвід роботи у сфері наказного провадження. Кваліфікована консультація адвоката допоможе правильно підготувати заяву та уникнути процесуальних помилок. Адвокат допоможе правильно підготувати документи та за потреби скласти позов до суду, що дозволить захистити ваші права максимально ефективно.

Порядок «оскарження» судового наказу

Як зазначалось вище, судовий наказ – це особлива форма судового рішення.

Ця особливість має свій прояв не тільки в умовній просторі отримання, в обмеженнях по сумам та по категоріям справ, по яким судовий наказ може бути виданий, а й містить особливості його скасування, оскільки судовий наказ, на відміну від судового рішення, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Судовий наказ може бути скасований тим же судом, який його видав, для чого до суду подається відповідна заява про скасування судового наказу.

Зазначена заява може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення боржнику копії судового наказу. Тут слід зазначити, що суд разом із судовим наказом має відправити копію заяви про видачу судового наказу та додані до такої заяви документи.

До заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору (0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 2025 рік становить 151,40 гривень), клопотання про поновлення пропущеного строку (якщо заява про скасування судового наказу подана після спливу п’ятнадцятиденного строку на подачу такої заяви) та документ, що підтверджує повноваження представника боржника (якщо заява подається представником боржника).

Подання належним чином оформленої заяви про скасування судового наказу у визначений строк є беззаперечною підставою для винесення судом ухвали про скасування судового наказу.

Разом з тим, судові накази, за якими стягуються аліменти не можуть бути скасовані судом який їх видав. Боржник по такому судовому наказу може або звернутись із позовом про зменшення розміру аліментів в загальному позовному провадженні, або подати заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

Також, суд за заявою стягувача або боржника може визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково є встановлення судом, що судовий наказ було видано помилково або якщо борг відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням або з інших причин.

Скасування судового наказу – це процес, який з однієї сторони формалізований однією заявою, проте є відповідальним кроком, який потребує професійних знань та навичок. Адже подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу має наслідком повернення її судом без розгляду та ускладнення оскарження судового наказу в подальшому.

Якщо щодо Вас видали судовий наказ – звертайтеся до юристів Юридичної компанії «Перша юридична», заповнивши форму заявки на нашому сайті або зателефонувавши нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (099) 367-89-89.

Чи не найбільш поширеною є категорія справ про стягнення заборгованості з контрагента (вашого покупця, замовника, тощо). Ця категорія справ є досить типовою і не складною, звісно, якщо враховано та дотримано основні моменти, що мають важливе значення для цієї категорії справ.

В даній категорії справ важливо звернути увагу на такі ключові елементи:

1. Актуальний статус боржника
2. Строк позовної давності
3. Документи, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції, по якій виникла дебіторська заборгованість (продаж/поставка товару, надання послуг, виконання робіт, тощо).

Зупинимося на кожній із ключових елементів більш детально.

Актуальний статус боржника

Дуже важливо з’ясувати чи не перебуває ваш боржник в стадії припинення /ліквідації підприємства чи ліквідації ФОП, адже тоді важливо не пропустити строк, в межах якого є можливість звернутися до боржника для задоволення своїх вимог (як кредитора) або до правонаступника боржника (якщо таке має місце під час припинення).

Не менш важливою є перевірка контрагента (боржника), який не сплатив вам кошти за поставлений товар або надані послуги/виконані роботи, тощо у Єдиному реєстрі боржників, який дасть можливість вам дізнатися, чи є Ваш контрагент боржником по інших справах і чи відкриті відносно такого боржника активні виконавчі провадження та їх кількість.

Також не зайвим буде перевірити чи є ваш боржник учасником інших судових спорів і в якому статусі він виступає (як стягувач чи боржник).

Всі вищеперераховані заходи є необхідними, якщо Ви хочете, щоб процес стягнення дебіторської заборгованості з вашого боржника був реальним та дійсно ефективним, а не перейшов у площину процесу «заради процесу».

Строк позовної давності

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк позовної давності становить 3 (три) роки, який обраховується від дня, коли особа дізналася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, якщо ваш контрагент порушив свої грошові зобов’язання перед вами за поставлений товар, надані послуги, виконані роботи чи інші зобов’язання важливо не зволікати зі строками звернення до контрагента в досудовому порядку або до суду. Адже, якщо, наприклад, поставка партії товару вами на користь вашого контрагента мала місце 15 липня 2022 року і при цьому строк оплати товару згідно умов договору був визначений –протягом 2 (двох) місяців після поставки (тобто до 15 вересня 2022 року), то ви як кредитор (сторона, яка має право вимагати виконання зобов’язання від боржника) вже починаючи з 16 липня 2022 року має місце порушення умов договору в частині розрахунків перед вами. Тобто саме з 16 липня 2022 року розпочинається перебіг строку позовної даності і ви маєте 3 (три) роки на те, щоб звернутися до контрагента в досудовому порядку з відповідною претензією або з відповідним позовом до суду і вимагати стягнення суми заборгованості за поставлений товар, відсотки річних та інфляційне збільшення, а також інші штрафні санкції, якщо такі визначені договором (пеня, штраф, тощо).

Документи, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції, по якій виникла заборгованість

Основними документами, які підтверджують здійснення відповідної господарської операції (поставку товару, виконання робіт або надання послуг) і які є обов’язковим для стягнення заборгованості з контрагента як в досудовому порядку так і в судовому порядку є первинні документи, тобто це відповідна видаткова накладна на поставлений товар або акт приймання-передачі наданих послуг чи виконаних робіт. Це основний документ, який засвідчує факт вчинення Вами відповідної операції (дії) та факт її прийняття її іншою стороною (покупцем, замовником, тощо).

Важливо, щоб первинні документи були складені у повній відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні), а саме містили такі обов’язкові реквізити як: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такі первинні документи можуть бути складені як в паперовій формі, так і в електронній формі.

!!! Завжди звертайте увагу на повноваження осіб, які підписали первинний документ, якщо цією особою є інша особа ніж керівник суб’єкта господарювання. В такому випадку у вас має бути довіреність або інший документ (наказ, тощо), що надає повноваження такій особі на прийняття та підписання відповідного товару, роботи або послуги.

Звісно, якщо у вас з контрагентом підписаний договір на поставку товару, виконання робіт чи надання послуг, це лише збільшить ваші шанси на стягнення окрім суми боргу штрафних санкцій (пені, штрафу), якщо такі визначені в договорі. Адже в договорі сторони прописують чіткі строки оплати, відповідні штрафні санкції за порушення строків оплати, тощо.

!!! Але навіть якщо у вас не було укладено договору з вашим контрагентом, це зовсім не означає, що ви не зможете стягнути заборгованість з вашого контрагента. Головне, щоб були підписані первинні документи, що підтверджують факт здійснення відповідної господарської операції між двома сторонами.

Отже, якщо ваш контрагент є реально працюючим, не припинений і не перебуває в стані ліквідації, строк позовної давності не минув, ви можете сміливо готувати претензію з метою стягнення заборгованості в досудовому порядку або одразу готувати позов до суду.

Навіть якщо ваш контрагент паралельно є учасником інших судових справ або виступає як боржник по виконавчих провадженнях, це не є перешкодою для стягнення суми боргу. Для забезпечення реального механізму стягнення заборгованості існують заходи забезпечення позову (такі як: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачу; забороною відповідачу вчиняти певні дії; тощо), які допоможуть додатково гарантувати у майбутньому реальне стягнення суми боргу з боржника на вашу користь.

Адвокати та юристи юридичної компанії «Перша юридична» мають великий та успішний досвід у супроводі справ по стягненню заборгованості, ми знаємо всі юридичні тонкощі такої категорії справ, тому із радістю надамо консультацію юриста або підготуємо для вас претензію та/або відповідний позов, щоб максимально захистити ваші інтереси.

Заповніть форму заявки на сайті просто зараз або зателефонуйте за одним із номерів: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно – це офіційне визнання та підтвердження державою факту виникнення права власності на нерухомість, та закріплення його за певним суб’єктом. Факт реєстрації права власності на нерухоме майно часто потрібно підтверджувати для отримання тієї чи іншої адміністративної послуги, наприклад, під час декларування місця проживання, або вчинення правочинів з таким нерухомим майном. Особливо актуальною державна реєстрація речових прав є для власників, що набули ці права до 2013 року (до запровадження Державного реєстру речових прав). Відтак, відкладати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не варто.

Профільним законом, яким регулюється порядок державної реєстрації речових прав є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється державними реєстраторами виконавчих органів сільських, селищних та міських рад або нотаріусами (державними та приватними).

Вичерпний перелік документів, що подаються для державної реєстрації залежить від типу нерухомості (будівля, земельна ділянка, квартира тощо) та підстав його набуття. Зазвичай сюди входить:

• правовстановлюючий документ (наприклад, свідоцтво про право власності на житло, державний акт на землю, договір купівлі-продажу тощо);
• документ, що підтверджує сплату адміністративного збору;
• документ, що підтверджує особу заявника;
• документ, що підтверджує повноваження представника (у разі звернення представника, наприклад довіреність, яка посвідчена нотаріально).

Строки державної реєстрації права власності на нерухоме майно: державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви.

За вчинення реєстраційних дій справляється адміністративний збір. За державну реєстрацію права власності справляється адміністративний збір у розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підвищені розміри адміністративного збору встановлені за скорочені строки розгляду поданих документів, а саме:

• 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб – у строк два робочі дні;
• 2 прожиткових мінімуми для працездатних осіб – у строк один робочий день;
• 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб – у строк 2 години.

За результатами проведення державної реєстрації речових прав, заявник отримує відповідний витяг про державну реєстрацію, справжність якого можна перевірити на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

У разі виникнення додаткових питань, що стосуються державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, радимо звертатися за консультацією юриста. Адвокати юридичної компанії «Перша Юридична» з радістю проконсультують Вас з питань, що пов’язані з державною реєстрацією права власності, а за потреби, здійснять представництво Ваших інтересів та забезпечать результат.