Всі новини
Сортування:

Показувати: Всі новиниНовини (82)
Оприлюднено Категорії Новини

Як оформити опіку та догляд за особами з інвалідністю

Часто громадяни плутають поняття оформлення постійного догляду та встановлення опіки над інвалідом. Різниця полягає перш за все в процесі оформлення.

Як оформити опікунство над інвалідом?
Куди звертатися для оформлення постійного догляду?
В чому різниця та яка процедура оформлення?
Розповімо далі.

Які види інвалідності існують в Україні?

На разі в Україні існують такі види інвалідності, що визначають ступінь стійкого розладу функцій організму, зумовленого тяжким захворюванням чи травмою, а саме:

  • 1 група – громадяни, що мають найважчий стан здоровʼя та в зв’язку з цим не мають фізичної можливості до самообслуговування, виконання елементарних побутових функцій, а тому потребують встановлення постійного догляду за собою;
  • 2 група – громадяни, що мають стійкі або хронічні порушення в організмі, що виникли внаслідок захворювання чи отримання травми. Людина в цій групі вже може бути здатна до самообслуговування, працювати в особливих умовах та не потребувати стороннього догляду за собою;
  • 3 група – громадяни, у яких наявні помірні порушення функціонування організму, це можуть бути вади, що виникли в людини з народження (відсутність однієї легені тощо). Тобто людина здатна працювати в полегшених умовах, але потребує встановлення соціального захисту.

Зауважимо, що у зв’язку із запровадженням воєнного стану в Україні був змінений порядок встановлення інвалідності.

Так, на період дії воєнного стану на території України та протягом шести місяців після його припинення або скасування:

  1. у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до медико-соціальної експертної комісії, така комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії;
  2. Кримська республіканська, обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі, міські, міжрайонні та районні медико-соціальні експертні комісії здійснюють свої функції з забезпеченням принципу екстериторіальності та забезпечують проведення медико-соціальної експертизи за направленням лікарсько-консультативною комісією незалежно від місця реєстрації, проживання або перебування особи, що звертається для встановлення інвалідності (Постанова КМУ від 08 березня 2022 р. № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України»).

Цивільний кодекс України встановлює, що в нашій країні опіку над інвалідами встановлює суд.

В яких випадках потрібно встановлювати опікунство над людиною з інвалідністю?

Опіка встановлюється судом над фізичною особою визнаною недієздатною.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та(або) керувати ними. За наявності цих підстав близький родич такої особи може подати заяву в суд про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення його опікуном.

В суді призначають судово-психіатричну експертизу для підтвердження чи спростування наявності психічного розладу, що призвів до нездатності усвідомлювати свої дії або керувати ними. Експерт проводить огляд особи, над якою буде встановлюватись опіка, на предмет того чи дійсно остання має психічне порушення, внаслідок якого не здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними.

Опікуни призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна. Також може бути призначено одного або кілька опікунів.

Для того, щоб суд призначив опікуна недієздатної особи, обов’язково потрібно отримати подання від органу опіки та піклування про можливість призначення родича опікуном.

Після отримання висновку експерта судом, до органу опіки та піклування подається заява майбутнього опікуна про отримання відповідного подання.
При розгляді заяви майбутній опікун повинен взяти участь в засіданні опікунської ради. Орган опіки та піклування за результатом засідання опікунської ради повинен надіслати до суду подання про можливість або неможливість призначення особи опікуном.

Після наявності у суду висновку експерта та подання від органу опіки та піклування за результатом проведеного судового засідання, суд приймає рішення. Особа вважається недієздатною з моменту набрання законної сили рішення суду. Причому строк дії рішення суду про визнання особи недієздатною та встановлення опіки визначається судом однак не може перевищувати 2 (двох) років.

У випадку позитивного судового рішення його копія подається в орган опіки та піклування, де опікуну видають посвідчення опікуна.

Зверніть увагу! Судовий збір за подання заяви про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна не сплачується, він покладається на державу.

Яким чином оформляється постійний догляд за особою з інвалідністю?

Людям з інвалідністю I групи такий догляд призначають медико-соціальні експертні комісії в обов’язковому порядку через виключно високий ступінь втрати здоров’я, який спричиняє виникнення такої потреби.

У всіх інших випадках потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікуючі лікарі та лікарсько-консультативні комісії, які видають відповідні висновки щодо потреби такого догляду.

З огляду на це, сторонній догляд призначають у таких випадках:

  • людям з порушенням функцій організму внаслідок невиліковної хвороби, через які вона не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
  • громадянам похилого віку з когнітивними порушеннями, внаслідок яких вони потребують постійного догляду;
  • людям з інвалідністю I чи II групи, що виникла внаслідок психічного розладу.

Для того, щоб стати доглядальником за інвалідом необхідно звернутися до сімейного лікаря особи, що має інвалідність, із проханням надати відповідну довідку про те, що особа дійсно має інвалідність та потребує постійного догляду.

Для оформлення постійного догляду за особою, яка того потребує, потрібно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення чи центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) за місцем проживання/перебування людини, яка потребує догляду та надати наступний перелік документів:

  • заяву про те, що особа хоче здійснювати постійний догляд за особою, яка потребує догляду;
  • копії паспорта особи, яка буде здійснювати догляд та особи, щодо якої буде здійснюватися догляд;
  • медична довідка особи, яка буде здійснювати догляд;
  • довідка щодо реєстрації місця проживання;
  • документи щодо права власності на майно або право користування ним;
  • довідка лікарської комісії, яка підтверджує те, що особа потребує постійного стороннього догляду іншої особи.

Якщо догляд буде здійснюватися за дієздатною особою, яка у зв’язку зі станом здоров’я потребує стороннього догляду, то в такому випадку потрібна обов’язкова її згода про отримання догляду.

З огляду на це, коли мова йде про людину літнього віку/пенсіонера з когнітивними порушеннями, вона також має написати заяву про те, аби їй призначили особу, яка буде здійснювати постійний догляд за нею.

Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду, виплачується компенсація за догляд відповідно до вимог чинного законодавства України.

Для більш детальної юридичної консультації щодо оформлення опікунства ви можете звернутися до спеціалістів Юридичної компанії «Перша юридична», заповнивши форму заявки на нашому сайті за посиланням https://firstlegal.com.ua/services/sudova-praktika/dlya-fizichnih-osib/ або просто зателефонувавши нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89. Наш досвідчений адвокат у Києві допоможе вам із цим процесом.

Оприлюднено Категорії Новини

Опіка та постійний догляд під час воєнного стану в Україні

В умовах воєнного часу громадяни України прикладають максимум зусиль для забезпечення захисту держави та приближення нашої перемоги. Проте, є близькі люди, які потребують нашої допомоги понад усе.

Чинним законодавством передбачено дві найрозповсюджені підстави для отримання відстрочки від мобілізації, які потребують додаткового оформлення – це оформлення опіки над особою, визнаною недієздатною та постійного догляду.

Багато хто плутає опікунство із постійним доглядом.

Саме тому виникла ідея підготувати цю статтю з відповідними роз’ясненнями.

В чому різниця та яка процедура оформлення? Розповімо далі.

Військовозобов’язаний може бути призначений опікуном недієздатної особи або доглядачем родича, який потребує постійного догляду.

Відповідно до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” це дві окремі підстави для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Важливо розрізняти поняття опіки та піклування:

Опіка встановлюється над малолітніми особами (віком до 14 років, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування), та особами, які визнані недієздатними.

Піклування встановлюється над неповнолітніми особами (віком від 14 до 18 років, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування) та особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Тобто опікун призначається, якщо особа визнається повністю недієздатною. Піклувальник призначається, коли дієздатність людини обмежена.

Опікунство є безсумнівною підставою для відстрочки від призову під час мобілізації та надає право на перетин кордону у супроводі із підопічним.

Опіка, на відмінну від постійного догляду, встановлюється виключно судом в порядку окремого провадження.

Який порядок призначення опікуна?

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та(або) керувати ними. За наявності цих підстав близький родич такої особи може подати заяву в суд про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення його опікуном.

В суді призначають судово-психіатричну експертизу для підтвердження чи спростування наявності психічного розладу, що призвів до нездатності усвідомлювати свої дії або керувати ними. Експерт проводить огляд особи, над якою буде встановлюватись опіка, на предмет того чи дійсно остання має психічне порушення, внаслідок якого не здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними.

Опікуни призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна. Також може бути призначено одного або кілька опікунів.

Для того, щоб суд призначив опікуна недієздатної особи, обов’язково потрібно отримати подання від органу опіки та піклування про можливість призначення родича опікуном.

Після отримання висновку експерта судом, до органу опіки та піклування подається заява майбутнього опікуна про отримання відповідного подання.

При розгляді заяви майбутній опікун повинен взяти участь в засіданні опікунської ради. Орган опіки та піклування за результатом засідання опікунської ради повинен надіслати до суду подання про можливість або неможливість призначення особи опікуном.

Після наявності у суду висновку експерта та подання від органу опіки та піклування за результатом проведеного судового засідання, суд приймає рішення. Особа вважається недієздатною з моменту набрання законної сили рішення суду.

У випадку позитивного судового рішення його копія подається в орган опіки та піклування, де опікуну видають посвідчення опікуна.

Зверніть увагу! Судовий збір за подання заяви про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна не сплачується, він покладається на державу.

Копія рішення суду про призначення опікуна з відміткою про набрання законної сили та посвідчення опікуна – це два документи, які є підтвердженням права військовозобов’язаного на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі опікунства над повнолітньою особою.

Який порядок оформлення постійного догляду для отримання відстрочки ?

Пунктом 61 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560 від 16 травня 2024 року передбачено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення військовозобов’язаним, які здійснюють догляд (постійний догляд):

  • за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю (батьком чи матір’ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;
  • за своїми батьками з інвалідністю I чи II групи або одним з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов’язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов’язаних за вибором такої особи з інвалідністю;
  • за особами з інвалідністю I або II групи, будучи для такої особи членом сім’ї другого або третього ступеня споріднення (не більше одного та за умови відсутності членів сім’ї першого та/або другого ступеня споріднення або якщо члени сім’ї першого та/або другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я). У разі відсутності членів сім’ї першого та другого ступеня споріднення ця норма поширюється на членів сім’ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи;

Для цього необхідно звернутися до сімейного лікаря для отримання медичної довідки (чи в ЛКК, МСЕК). Медичні довідки, які видаються спеціально для органів соцзабезпечення, встановленої форми. Для оформлення догляду у такій довідці має зазначатися ключова фраза: «особа потребує постійного догляду».

Процедура встановлення постійного догляду оформляється простіше за опікунство, адже немає потреби у судовому порядку визнавати людину недієздатною.

Для оформлення постійного догляду за особою, яка його потребує, потрібно звернутися до центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) за місцем проживання/перебування людини, яка потребує догляду, структурного підрозділу з питань соціального захисту населення та отримати документи про отримання компенсації (допомоги надбавки) на догляд або оформити акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду).

Складанням актів встановлення фактів здійснення догляду (постійного догляду) забезпечує Управління соціального захисту населення.

У випадку наявності всіх необхідних документів для отримання відстрочки від призову на військову службу необхідно написати заяву про надання відстрочки та подати до районного ТЦК та СП, в якому особа перебуває на військовому обліку. Така заява разом з додатками подається особисто військовозобов’язаним.

Звертаємо увагу, що питання надання відстрочки ініціюється виключно військовозобов’язаним, який повинен повідомити ТЦК та СП про зміну сімейних обставин та про виникнення права на відстрочку.

ТЦК та СП розглядає таку заяву разом з документами та за результатами особу буде повідомлено про надання відстрочки та за потреби у військово-обліковому документі може бути зроблений запис про надання відстрочки та про строки її дії.

Для отримання детальної юридичної консультації в Києві ви можете звернутися до адвокатів Юридичної компанії «Перша юридична», заповнивши форму на нашому сайті або зателефонувавши нам за телефонами: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

Оприлюднено Категорії Новини

Поділ майна при розлученні в Україні

Останнім часом збільшилися випадки розлучення, у зв’язку з чим виникають питання про поділ майна при розлученні.

В умовах воєнного стану, коли подружжя розлучилося і один із подружжя проживає за кордоном, а майно залишилось в України виникають питання як поділити майно?

В таких випадках постає питання, чи можна поділити майно, якщо колишнє подружжя чи один з подружжя перебуває за кордоном? Які документи необхідні для подачі позовної заяви до суду про поділ майна? Чи впливає наявність неповнолітніх дітей на розмір частки при поділу майна? Отже, спробуємо розібратися в даній ситуації.

Звертаємо увагу, що розгляд судових справ даної категорії здійснюється за місцем знаходження майна (або її частини) за участю сторін, або їх законних представників.

  1. Порядок поділу майна при розлученні

1.1. Позасудове врегулювання спору про поділ майна при розлученні.
При розлученні подружжя може поділити спільне майно, яке було придбано у шлюбі шляхом укладення договору про поділ майна із визначенням в договорі, яке саме майно переходить колишній дружині, а яке чоловіку. У випадку, якщо йде мова про розподіл (виділ частки) нерухомого майна (будинку, квартири, земельної ділянки), такий договір підлягає обов’язковому нотаріальному засвідченню.

1.2. Судовий порядок поділу майна подружжя при розлученні.
Будь-хто з подружжя має право звернутися до суду про розподіл спільного майна та/або спільної сумісної власності протягом трьох років після розлучення. При цьому варто зазначити, що для поділу спільної власності подружжя не обов’язково розлучатися, адже право на поділ майна не залежить від шлюбу.

  1. Особливості поділу майна при розлученні

У багатьох людей існує не зовсім правильне уявлення, що все майно, яке було придбано у шлюбі ділиться порівну при розлученні.

Так, дійсно, за загальним правилом відповідно до норми статті 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Також Сімейний кодекс зазначає, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Однак і загального правила є винятки, про які мова буде йти нижче.

2.1. Що відноситься до об’єктів права спільної сумісної власності?
Стаття 61 СК України дає відповідь на дане запитання, а саме: об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Також об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

2.2. Яке майно не є спільною сумісною власністю та не підлягає поділу?
Не належать до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належать одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть, якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Також до особистої приватної власності одного з подружжя відносяться премії, винагороди, які він одержав за особисті заслуги, кошти одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй/йому належала, а також як відшкодування завданої їй/йому моральної шкоди; доходи (дивіденди), якщо вони є результатом приплоду від особистої приватної власності одного з подружжя

Тобто вищезазначене майно та (або) кошти, які відносяться до особистої приватної власності одного з подружжя і не є спільною сумісною власністю подружжя не підлягають поділу, а належать окремо кожному з подружжя за законом.

2.3. Чи завжди суд ділить майно порівну?
При вирішенні спору про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частиною другої статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.

Відповідно до частини третьої статті 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суди повинні установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто, статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися обєктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

  1. Необхідні документи для поділу майна при розлученні
    При поділі майна від Вас, як ініціатора поділу вимагається надати суду:

  • підтверджуючі документи на майно, яке було придбано у шлюбі, або документи, що дане майно хоча і придбане в шлюбі, але за особисті кошти одного із подружжя або було йому (їй) подаровано;
  • копія свідоцтва про шлюб;
  • копія свідоцтва про розірвання шлюбу або рішення суду, яке набрало законної сили, про розірвання шлюбу (у разі, якщо шлюб було розірвано),
  • копія Вашого паспорту та РНОКПП,
  • копія свідоцтва про народження дитини/дітей (у випадку наявності неповнолітніх дітей). Також можуть надаватися копії документів (паспорта та коду РНОКПП) іншого з подружжя (у разі їх наявності).

Для більш детальної консультації та особливостей поділу майна при розлученні Ви можете звернутися за юридичною консультацією до адвокатів та юристів Юридичної компанії «Перша юридична», заповнивши форму заявки на нашому сайті за посиланням https://firstlegal.com.ua/services/sudova-praktika/dlya-fizichnih-osib/ або просто, зателефонувавши нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

Оприлюднено Категорії Новини

Чи можуть Банки стягувати борги під час «ВОЄННОГО СТАНУ»?

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні введено режим «ВОЄННОГО СТАНУ».

Незважаючи на введення в Україні ВОЄННОГО СТАНУ Банки по кредитним договорам в судовому порядку стягують з боржників (позичальників) заборгованість.

Заборгованість включає в себе: суму тіла кредиту, відсотки за користування кредитом, штрафи, пені та комісію за обслуговування кредитом, інші платежі.

Звертаємо увагу, що відповідно до пункту 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи судову практику з розгляду даної категорії справ до «інших платежів», які підлягають списанню Банком відноситься комісія за обслуговування кредитом.

Також відповідно до пункту 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тобто Банки можуть в любий момент звернутися до суду про стягнення заборгованості подавши клопотання до суду про поновлення строку позовної давності.

Отже, як свідчить судова практика, незважаючи на ВОЄННИЙ СТАН Банки в судовому порядку мають право стягувати з боржника (позичальника, кредитора) лише суму боргу та відсотки за користування кредитом за весь час дії договору по дату подачі позову до суду.

Для більш детальної консультації та/або захисту ваших інтересів під час стягнення заборгованості банком за кредитним договором Ви можете звернутися до адвокатів Юридичної компанії «Перша юридична», заповнивши форму заявки на нашому сайті або просто, зателефонувавши нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89

Оприлюднено Категорії Новини

Вітання з Великоднем від Первої Юридичної!

Шановні клієнти та партнери,

У ці світлі великодні дні, коли вся природа оживає і наповнює наші серця радістю та надією, ми, команда “Первої Юридичної”, вітаємо вас зі святом Воскресіння Христового! Бажаємо кожному з вас міцного здоров’я, добробуту та успіхів у всіх починаннях. Нехай це свято принесе вам мир та спокій, а ваші домівки завжди будуть оазисами злагоди та щастя.

З повагою та найкращими побажаннями,
Ваша команда “Первої Юридичної”

Оприлюднено Категорії Новини

У яких країнах не потрібен апостиль?

  1. Поняття апостилю

Апостиль – це спрощена процедура легалізації документів. Вона застосовується для країн, які підписали Конвенцію, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаазьку конвенцію) від 05.10.1961. Для України Гаазька конвенція набула чинність 22.12.2003 року, отже Українці можуть легалізувати свої документи на території інших держав саме завдяки цій конвенції.

Актуальний перелік держав-учасниць Гаазької конвенції щодо засвідчення документів апостилем знаходиться на сайті Гаазької конвенції з міжнародного приватного права hcch.net/en/instruments/conventions/status-table/print/?cid=41

Сам штамп апостилю підтверджує справжність підписів та печаток (штампів) у документі. Документ, який пройшов формальну процедуру проставлення апостилю, вважається дійсним і його мають приймати у державних органах тієї країни, куди ви прямуєте або в яку подаєте документи.

2. Випадки, в яких засвідчення документів апостилем не вимагається

Звертаємо увагу, що в тексті самої Гаазької конвенції (частина 2 статті 3) визначено, дотримання згаданої формальної процедури проставлення апостилю не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації. Іншими словами, якщо між Україною та іншими договірними державами наявний двосторонній договір про правову допомогу (співробітництво), то проставлення апостилю не вимагається.

До прикладу, згідно двостороннього договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах від 23.05.1995 року документи, що були на території однієї з Договірних Сторін складені або засвідчені офіційною особою (нотаріусом, офіційним перекладачем, експертом тощо) в межах компетенції та за встановленою формою і засвідчені печаткою, приймаються на території другої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення. Тобто, офіційні документи, які були складені на території України або Латвії можуть вільно використовуватися/прийматися на території договірних держав за наявності лише їх засвідченого перекладу на мову договірної держави, без вимог до проставлення апостилю або консульської легалізації.

Окрему увагу слід звернути на Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до неї від 22 січня 1993 року, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (далі – Мінська конвенція та Протокол). Учасниками цієї Конвенції виступали: Україна, Росія, Білорусія, Вірменія, Таджикистан, Казахстан, Туркменістан, Киргизстан, Узбекистан, Молдова.

Мінська конвенція передбачала подачу документів з їх перекладом на мову країни в яку вони подаються без апостиля, лише їх нотаріальне засвідчення нотаріусом.

У відносинах з Азербайджаном, Вірменією, Грузією, Казахстаном, Киргизстаном, Молдовою, Таджикистаном, Туркменістаном і Узбекистаном Мінська конвенція продовжує діяти до дати виходу України з неї, тобто до 18.05.2024 року включно. З 19.05.2024 року Конвенція буде вважатися припиненою для України у відносинах з усіма її учасниками. Винятком з цього правила є документи видані у Грузії, Молдові, Узбекистані, де між даними країнами та Україною підписані окремі двосторонні договори, що дозволяє використовувати документи з нотаріальним перекладом без апостиля.

3. Перелік країн, для яких проставлення апостилю не вимагається

Також проставлення апостилю не вимагається з іншими країнами окрім вищезазначених, з якими Україна підписала двосторонні та/або багатосторонні договори про співробітництво, з якими можливе використання документів з перекладом, засвідчених нотаріусом без апостиля.

Перелік таких країн наведено нижче:

Азербайджан, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Литва, Естонія, Латвія, Чехія, Угорщина, Польща, Монголія, Македонією, В′єтнам та Китаєм.

Примітка:

Незважаючи, що рядом двосторонніх Угод укладених між Україною та республікою Білорусь діють домовленості про використання документів без накладення апостилю, на даний час проводиться аналіз цих Угод про їх розірвання, так дію Мінської конвенції у відносинах з російською федерацією та республікою Білорусь зупинена з 27.12.2022 року. Це означає, що до документів, виданих на території Росії і Білорусь, при їх пред’явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Гаазькою конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з Росією і Білоруссю.

Офіційні документи, видані в Україні, для використання в Росії та Білорусь підлягають засвідченню апостилем органами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 61 (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 24.06.2023 № 629).

4. Перелік документів, які взагалі не підлягають апостилюванню

Варто зауважити, що відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 17.03.2023 року № 125/209/293/139/999/5 «Про затвердження Правил проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав» чітко визначено перелік документів, які НЕ підлягають апостилюванню, а саме:

  • документи, видані закордонними дипломатичними установами України;
  • адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій;
  • оригінали паспортних документів, військових квитків, трудових книжок, посвідчення особи та документи, що посвідчують її спеціальний статус, тощо;
  • нормативно-правові акти України та роз’яснення щодо їх застосування;
    • дозволи на носіння зброї,
    • свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів (технічний паспорт);
  • документи, що мають характер листування.

З метою уникнення непорозумінь у інших країнах при легалізації своїх документів рекомендуємо зайнятися цим питанням завчасно, звернувшись до адвокатів та юристів Юридичної компанії «Перша Юридична», які швидко та якісно допоможуть вирішити всі питання, пов’язані з легалізацією документів.

Оприлюднено Категорії Новини

Як замовити довідку про несудимість в Україні.  Отримання довідки про несудимість онлайн.

Довідка про несудимість або Витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявність судимості» – офіційний документ, в паперовому або електронному вигляді, який видається компетентними органами і підтверджує відсутність або наявність судимості у фізичних осіб. Питанням видачі та оформлення довідки про несудимості в Україні регулюється Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 207 від 30 березня 2022 року.

Довідка про несудимість на даний час є дуже важливим документом для багатьох аспектів громадського, професійного та особистого життя будь-якої особи. Основним ключовими аспектами, які пов’язані з отриманням довідки про несудимість є:

  • Підтвердження статусу особи: дана довідка підтверджує, що особа не має судимості або надає інформацію про наявність судимостей, їх характер і статус (погашена, діюча судимість);
  • Працевлаштування: В більшості випадків при прийому на роботу, в сфері, де працівники мають доступ до конфіденційної інформації, фінансів, або працюють з вразливими категоріями населення;
  • Візові та імміграційні процедури: Дана довідка необхідна для подання візу, імміграцію або отримання громадянства як в Україні так і в інших країнах;
  • Ліцензування та Сертифікація: Для деяких ліцензій та дозволів подача довідки про несудимість для працівників є необхідністю (наприклад отримання ліцензії на охоронну діяльність).

Порядок отримання довідки про несудимість

На даний момент Довідку про несудимість або Витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявність судимості» можна отримати як в електронному так і паперовому вигляді.

Відомості з ІАС надаються Заявнику у формі Витягу з дотриманням вимог законодавства про звернення громадян та захист персональних даних на підставі запиту на отримання Витягу про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України.

Подання запиту на отримання довідки про несудимість онлайн в електронному вигляді:

Подати запит в електронній формі та отримати довідку у формі витягу можна через сайт МВС, увійшовши до Особистого кабінету за допомогою кваліфікованого електронного підпису або через портал «ДІЯ». Даний витяг формується автоматично та одразу.

Подання запиту в паперовому вигляді (даний варіант підходить, якщо фізична особа подає на ліцензії, тендерна документація, подальша легалізація довідки):

Запит на отримання Довідки (Витягу) у паперовій формі подається особисто Заявником або уповноваженою ним у встановленому порядку особою, яка діє на підставі довіреності або ордеру, до служби ЄІС МВС, територіального сервісного центру або відокремленого пункту реєстрації кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг акредитованого центру сертифікації ключів МВС, працівники якого за рішенням керівника юридичної особи, яка забезпечує функціонування такого ВПР АЦСК МВС, є користувачами робочого місця віддаленого доступу до ІАС, незалежно від адреси задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) Заявника.

Не забудьте поставити апостиль на довідку про несудимість

Для легалізації такої довідки, щоб вона мала силу за межами території України, необхідно поставити на таку довідку апостиль.

Отримання довідки про несудимість у паперовій формі онлайн

Якщо вам потрібно отримати довідку про несудимість та проставити на ній апостиль, але ви не можете особисто звернутися в МВС, ви можете звернутися до спеціалістів Компанії «Перша Юридична».

Для отримання довідки про несудимість онлайн необхідно подати:

  • Заповнену заяву-звернення;
  • Копію паспорта Заявника або особи, щодо якої буде отримуватися даний Витяг;
  • РНОКПП Заявника або особи, щодо якої буде отримуватися даний Витяг;
  • Довіреність або ордер (для подачі запиту уповноваженою особою).

Всі документи готуються нашими спеціалістами!

Спеціалісти компанії допоможуть Вам отримати даний документ з подальшою легалізацією його (апостиль та консульська легалізація), щоб ця Довідка мала юридичну силу в будь-якій країні світу.

Оприлюднено Категорії Новини

Розірвання шлюбу онлайн. Як подати на розлучення онлайн в Україні?

В умовах воєнного стану варто констатувати той факт, що в Україні, на жаль, зросла кількість розлучень, які відбуваються саме через роз’єднання подружніх пар, сімей, зумовлених переїздом жінок та дітей за межі України. В таких випадках постає питання, чи можна розлучитися, якщо подружжя чи один з подружжя перебуває за кордоном? Чи можна це зробити в Україні, в тому числі, не з’являючись до суду, онлайн? Отже, спробуємо розібратися.

Варто сказати, що в умовах воєнного стану, за умов, коли обидва з подружжя або один з них перебуває за межами України, найбільш популярним є дистанційне розлучення (онлайн), що дає можливість бажаючим розірвати шлюб не приїздити в Україну, не відвідувати судові засідання і рішення суду про розірвання шлюбу отримати поштою.

Загальний порядок розірвання шлюбу в Україні

Якщо в загальному описувати шляхи (способи) припинення (розірвання) шлюбу в Україні, то таких варіанти є два:

  1. Позасудовий порядок припинення (розірвання) шлюбу, коли розірвання шлюбу відбувається у відділі державної реєстрації актів цивільного стану управлінь державної реєстрації міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі – ДРАЦС) і виключно у випадках, якщо у вас немає дітей або вони є повнолітніми. В такому випадку, подружжю особисто потрібно заповнити та подати спільну заяву про розірвання шлюбу. У випадку, якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу ДРАЦС, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя. Однак, таку заяву, на жаль, подати онлайн – не можна.
  2. Судовий порядок припинення (розірвання) шлюбу в Україні, коли розірвання шлюбу може відбуватися за спільною заявою подружжя або за заявою одного з подружжя шляхом подання такої зави до суду, при цьому наявність чи відсутність дітей, їх вік, у такому випадку – немає значення, крім того таку заяву можна подати онлайн, фізично не перебуваючи в Україні. А тому такий варіант розірвання шлюбу, особливо під час війни, став найбільш актуальним і популярним.

Особливості розірвання шлюбу онлайн

У випадку обрання судового порядку розірвання шлюбу, заяву про розірвання шлюбу можна подати одному з подружжя через підсистему/модуль ЄСІТС «Електронний суд». Для цього достатньо зареєструватися в «Електронному суді». Реєстрація в електронному кабінеті «Електронний суд» фізичної особи досить проста та потребує лише наявності ключа з кваліфікованим електронним підписом (КЕП), який може бути виданий одним із акредитованих центрів Кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг (зокрема, АТ «Приватбанк», АТ «Правекс Банк», тощо).

Однак, простіше звернутися до адвоката, який, після підписання з вами договору про надання правової допомоги (зокрема, за допомогою, електронного цифрового підпису), фахово, швидко та якісно, без вашої участі та вашої присутності, зможе підготувати позовну заяву, зібрати всі необхідні документи, сплатити судовий збір, подати всі документи до суду та отримати рішення суду про розірвання шлюбу і всі ці дії ваш адвокат може здійснити самостійно онлайн через підсистему/модуль ЄСІТС «Електронний суд».

Необхідні документи для подання заяви про розлучення

Для розірвання шлюбу онлайн від Вас, як ініціатора розірвання шлюбу, вимагається мінімум документів, а саме: копія свідоцтва про шлюб, копія Вашого паспорту та РНОКПП, копія свідоцтва про народження дитини/дітей (у випадку наявності неповнолітніх дітей). Також можуть надаватися копії документів іншого з подружжя (у разі їх наявності).

Для більш детальної консультації та особливостей розлучення онлайн Ви можете звернутися до фахівців Юридичної компанії «Перша юридична», заповнивши форму заявки на нашому сайті, зв’язавшись через пошту або месенджери або просто зателефонувавши нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

Оприлюднено Категорії Новини

Як скласти договір оренди квартири

Оренда нерухомості – невід’ємна частина життя чи не кожного українця, адже майже кожен з нас хоча б один раз у житті винаймав житло чи здавав його в оренду. Отже в цій оглядовій статті ми коротко зупинимося на особливостях складення договору оренди квартири.

Отже, перш за все варто відзначити, що договір оренди квартири складається в простій письмовій формі без вимог до його нотаріального посвідчення. Виняток становить лише договір оренди житла з викупом, адже такий договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Сторонами договору оренди можуть виступати як фізичні особи, так і юридичні особи. Звісно, найбільш поширеними випадками є здача в найм (оренду) житла між фізичними особами. Отже, більш детально зупинимося саме на такому випадку.

Для того, щоб скласти договір оренди і максимально убезпечити себе від ризиків в майбутньому, краще за все одразу звернутися до юриста чи адвоката.

Хоча на практиці, ми розуміємо, що далеко не всі користуються послугами фахового юриста аби здати в найм квартиру або винайняти житло. До того ж, якщо для процесу пошуку житла чи його здачі в оренду ви залучаєте рієлтора, то він має своєму розпорядженні такий шаблон договору, що значно спрощує вам життя.

Однак нерідко люди самостійно розміщують оголошення на публічних інтернет-платформах з метою здачі житла в оренду або пошуку житла для проживання і самостійно складають договір оренди, взявши за основу шаблон договору із інтернету чи інших доступних джерел.

Отже, для того, щоб уникнути або, принаймні, мінімізувати ризики в майбутньому, під час складання договору оренди житла, варто виділити ряд умов, які за будь-яких обставин мають бути прописані у вашому договорі.

Таким чином, для того, щоб договір оренди вважався укладеним, в ньому обов’язково мають бути визначені істотні умови такі умови як: предмет, ціна та строк дії договору.

За загальним правилом для укладення будь-якого договору сторонам необхідно визначити його істотні умови, зокрема, предмет договору, а також інші істотні або необхідні для договору даного виду умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, з огляду на чинне законодавство України та аналогію норм закону, якими врегульоване питання оренди житла, ми виокремили наступні істотні умови договору оренди житла, які рекомендуємо визначати в договорах оренди квартири, а саме:

  1. Предмет договору – це, власне, інформація про об’єкт, тобто характеристики квартири, яку ви маєте намір винаймати чи здавати в оренду – її точна адреса, площа, а також технічний план квартири.
    Для цього наполегливо рекомендуємо отримати у власника квартири (чи його уповноваженого представника) копії правовстановлюючих документів на квартиру, що підтверджують право власності на цю квартиру або право користування і розпорядження нею!
    Також варто отримати копію технічного паспорту на квартиру, де зазначено план-схему даної квартири.
    При цьому, на практиці власники квартири (чи їх уповноважені представники) досить часто відмовляють потенційним орендарям у наданні копій таких документів, а оригінали документів про право власності можуть надати лише для огляду, як виняток. Тому, для потенційних орендарів житла ми наполегливо рекомендуємо скористатися сервісом Міністерства юстиції України, де можна в будь-який момент онлайн замовити актуальну інформацію з Державного реєстру речових право (ДРРП) на нерухоме майно про право власності на квартиру, що вас зацікавила. Для цього достатньо знати точну адресу квартири (пошук за адресою) або РНОКПП/ПІП власника квартири. Вартість такої інформації орієнтовно становить 30 гривень. Щоправда, за допомогою ДРРП ви не зможете побачити актуальну інформацію, якщо ця квартира була набута у власність (придбана) до 2013 року і після цього не була зареєстрована у ДРРП. Тому, якщо інформації про квартиру, яка вас зацікавила в ДРРП немає, ми наполегливо рекомендуємо потенційним орендарям таки отримати у власника (чи їх уповноваженого представника) хоча б копію документа, що засвідчує право власності на квартиру (договору купівлі-продажу, свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину, тощо).
  2. Термін оренди – вказати дату початку та закінчення терміну оренди або термін дії договору оренди. За загальним правилом, на практиці документом, який засвідчує факт передачі квартири в оренду та її прийняття орендарем, є акт приймання-передачі, що підписується сторонами в момент передачі ключів на квартиру, і саме з цього моменту відліковується термін оренди.
    !!! Звертаємо увагу, що під час підписання акт приймання-передачі квартири, варто зазначити (перерахувати) все майно, яке знаходиться в квартирі на момент його здачі, його кількість, а також його якісні характеристики (модель, марка, якщо мова йде про побутову чи іншу техніку/обладнання), а також стан такого майна. Якщо майно має певні явні недоліки (наприклад, подряпини, чи інші дефекти) варто обов’язково зазначити про це в акті, що в майбутньому убезпечить вас як орендаря від можливих претензій зі сторони орендодавця.
  3. Орендна плата – сума орендної плати (з чого саме вона складається), строк та спосіб її оплати (банківським переказом, готівкою, тощо), умови її перегляду.
    Тут варто звернути увагу на той факт, що на практиці досить часто орендна плата сплачується саме готівкою, а не банківським переказом. У випадку сплати орендної плати готівкою ми рекомендуємо підписувати будь-який письмовий документ між орендарем і орендодавцем, що підтверджує суму орендної плати, яка сплачується, а також період, за який сплачується такий платіж. Це може бути двосторонній акт приймання-передачі коштів, або окремий додаток до договору оренди квартири, в якому буде міститися своєрідний графік платежів, де буде вказана сума, період сплати і підписи сторін.
    !!! Звертаємо вашу увагу, що сторонами, в документі, що підтверджує факт прийняття орендної плати можуть бути лише сторони договору оренди або їх уповноважені представники, на підтвердження чого має бути пред’явлена відповідна довіреність (нотаріально посвідчена), в якій буде визначено повноваження на прийняття/передачу коштів, залежно від того, хто діє на підставі довіреності (орендодавець чи орендар).
  4. Гарантійні платежі (застава) – тут зазвичай сторони визначають розмір застави (як правило в розмірі орендного платежу за 1 місяць, з метою покриття можливих збитків чи інших майнових вимог орендодавця до орендаря у майбутньому).
    !!! У випадку сплати гарантійного платежу (заставної суми) варто підписати двосторонній документ (див. коментар до п. 3).
  5. Правила користування квартирою – тут варто визначити, чи мають право проживати з орендарем інші мешканці, якщо таке право визначене умова договору, то варто ідентифікувати таких мешканців і вписати їх дані у договір (їх ПІП, паспортні дані, РНОКПП, місце реєстрації, тощо). Також рекомендуємо отримати копії документів, що посвідчують особу таких мешканців.
  6. Права і обов’язки сторін – Визначається перелік прав та обов’язків орендодавця та орендаря;
  7. Умови розірвання (дострокового припинення) договору оренди та порядок повернення сплачених сум у вигляді гарантійного платежу (застави) – Визначаються випадки, за яких будь-яка із сторін договору має право на дострокове припинення (розірвання) договору. Зазвичай такими випадками є порушення будь-якою із сторін своїх обов’язків, визначених договором оренди, або завчасне повідомлення іншої сторони про таке дострокове припинення – за відсутності порушень умов договору. При цьому, у разі сплати орендарем гарантійного платежу (заставної суми) варто передбачити, в яких випадках сплачені кошти підлягають поверненню.
  8. Відповідальність сторін – це важливий інструмент, який убезпечить кожну із сторін від можливих «зловживань» чи порушень своїх обов’язків іншою стороною. У випадку затримки сплати орендної плати та/або комунальних платежів це може бути пеня, яка нараховується за кожний день порушення строку сплати і компенсація завданих збитків, у випадку завдання шкоди майну орендодавця.
  9. Реквізити та підписи сторін. Важливо зазначити всі реквізити орендаря та орендодавця, що включають в себе ПІП, паспортні дані, адреса реєстрації, РНОКПП, номер телефону, адресу електронної пошти (за наявності). !!! Наполегливо радимо під час підписання договору оренди квартири сторонам, які підписують договір, обмінятися копіями паспортів сторін та їх РНОКПП.

Щоб бути впевненими у захисті своїх прав та своєї нерухомості, рекомендуємо звернутися до нашої юридичної компанії “Перша Юридична”, наші юристи мають великий досвід договірної роботи і врахують усі ваші побажання та максимально захистять ваші права. Допоможемо скласти договір будь-якої складності!

Оприлюднено Категорії Новини

Як подати на аліменти?

Загальні кроки подання на отримання аліментів

Процедура підготовки документів для стягнення аліментів на дитину в Україні є досить стандартною і зазвичай вона відрізняється в залежності від того, в якому вигляді є намір заявника стягнути суму аліментів: у твердій грошовій сумі незалежно від доходу платника аліментів або в певному розмірі (частині) від доходів платника аліментів. В залежності від цього відрізнятиметься перелік доказів (документів), необхідних для підготовки позовної заяви/судового наказу.

Отже, якщо один з батьків, на утриманні якого перебуває неповнолітня дитина, має намір отримувати аліменти на дитину від іншого з подружжя, варто пам’ятати, що ця процедура може вирішена добровільно – за згодою обох сторін, або без згоди іншої сторони – в судовому порядку.

Якщо є згода другого з батьків чи домовленість обох батьків про сплату аліментів на утримання дитини, їх розмір, строки виплати або сплату додаткових витрат (за бажанням другого з подружжя) на дитину (зокрема, пов’язаних з розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо), батьки можуть безпосередньо звернутися до нотаріуса для підписання та нотаріального посвідчення такого договору (ст. 189 Сімейного кодексу України).

При цьому, незмінною залишається норма законодавства про можливість припинення права на аліменти для другого з подружжя (з дозволу органу опіки та піклування), хто не проживає разом з дитиною, але при цьому такий з подружжя передав право власності на будь-який об’єкт нерухомості своїй дитині (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, тощо).

Якщо розглядати найбільш поширений спосіб вирішення питання стягнення про аліментів, тобто судовий порядок їх стягнення, то він має може відбуватися двома способами: у спрощеному (наказному провадженні) і загальному (позовному провадженні).

Отже, якщо Ви маєте намір подати на аліменти на дитину:

  • у наступному розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, а саме: ¼ – на одну дитину, 1/3 – на двох дітей, ½ – на трьох і більше дітей, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб або
  • у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (такий розмір змінюється і щороку встановлюється Верховною Радою України відповідно до закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, наразі згідно ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 р. № 2710-IX, прожитковий мінімум для дітей до 6 років становить – 2 272,00 грн., для дітей від 6 до 18 років – 2833,00 грн.

Ви можете звернутися до юриста чи адвоката з метою підготовки ним заяви про видачу судового наказу (що є спрощеною процедурою стягнення аліментів), що значно пришвидшує процес розгляду справи та видачі відповідного судового наказу. При цьому аліменти на дитину у заявленому розмірі присуджуються із дня подання такої заяви про видачу судового наказу до суду.

Якщо ж Ви маєте намір пред’являти вимогу про стягнення аліментів в інших розмірах ніж це визначено вище (наприклад, у розмірі, що перевищує ¼ , 1/3 та 1/2 відповідного доходу платника аліментах або у розмірі, що перевищує 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку), Вам варто залучити юриста або адвоката, який підготує відповідну позовну заяву, а також допоможе зібрати всі необхідні докази, що обґрунтовують розмір заявлених позовних вимог. У такому випадку аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Як подати на аліменти під час війни?

Процедура підготовки документів для стягнення аліментів на дитину під воєнного стану як і раніше залишається незмінною, тобто вся процедура, описана вище, вона залишається актуальною і на даний час.

Разом з тим, під час воєнного стану в Україні, у зв’язку із тим, що багато сімей (батьків дітей) змушені були виїхати за межі України, питання дистанційного стягнення аліментів стало найбільш актуальним. І це питання найпростіше можна вирішити шляхом звернення до адвоката, який, уклавши з Вами відповідний договір про надання правової допомоги, зможе представляти Ваші інтереси дистанційно без необхідності Вашої присутності у суді, власноручного підписання Вами документів, тощо.

Чи можна подати на аліменти онлайн?

Враховуючи реформування судової системи та цифровізації роботи судів, наразі адвокати, не виходячи з кабінету, можуть подати заяву про стягнення аліментів в інтересах свого клієнта онлайн через підсистему/модуль ЄСІТС «Електронний суд».

При цьому варто сказати, що кожна фізична особа може самостійно подати заяву про стягнення аліментів чи будь-яку іншу заяву до суду через підсистему/модуль ЄСІТС «Електронний суд». Для цього такій особі потрібно зареєструватися в такій системі. Реєстрація в електронному кабінеті «Електронний суд» фізичної особи досить проста та потребує лише наявності ключа з кваліфікованим електронним підписом (КЕП), який може бути виданий одним із акредитованих центрів Кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг.

Скільки коштує подати на аліменти в Україні?

Для розгляду судом заяви про стягнення аліментів сплачувати судовий збір не потрібно, адже позивачі в цій категорій справ звільнені від сплати судового збору. Разом з тим, послуги адвоката, який буде готувати заяву про видачу судового наказу чи позовну заяву, необхідно буде оплатити відповідно до умов договору про правову допомогу, крім випадків, якщо це не безоплатне надання правової допомоги.

У випадку виникнення питань, що пов’язані зі стягненням аліментів на дитину Ви можете звернутися до адвокатів юридичної компанії «Перша юридична» за юридичною консультацією. Наші фахівці з радістю допоможуть Вам вирішити питання, що цікавлять Вас!

Оприлюднено Категорії Новини

Війна в Україні: Форс-мажор чи ні?

Чи є війна в Україні форс-мажорною обставиною?

Сьогодні Україна переживає надзвичайно важкий період в своїй історії. Останнім часом місто Київ та інші регіони нашої країни є свідками воєнних дій та нестабільності, що продовжують тривати. Багато людей по всьому світу розглядають це як форс-мажорну обставину, але чи є це насправді так спробуємо розібратися з позиції норм права.

За загальним правилом згідно норм чинного законодавства особа, яка порушила виконання зобов’язання, передбачене умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, звільняється від відповідальності за таке порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України). І ключовим в даному контексті є – «якщо сторона доведе», тобто важливим в даному контексті є причинно-наслідковий зв’язок між обставиною непереборної сили та впливу цієї обставини на можливість виконання (неможливість виконання) відповідного договірного зобов’язання чи іншого зобов’язання, що випливає із норм чинного законодавства в даному конкретному випадку.

Визначення поняття обставин непереборної сили

Визначення поняття обставин непереборної сили (форс-мажору) наведено в статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Такими обставинами можуть бути, зокрема, загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, тощо.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов’язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Отже, військові дії, які наразі відбуваються на території нашої країни є загальновизнаною обставиною непереборної сили, що, зокрема, засвідчила Торговельно-промислова палата України (далі – ТПП України) у своєму загальному офіційному листі від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщеному на її офіційному веб-сайті.

ТПП України листом від 28.02.2022 N 2024/02.0-7.1 (далі також – лист ТПП України) засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Проте вказаний лист ТПП України адресований “Всім, кого це стосується”, тобто необмеженому колу суб’єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв’язку у конкретному зобов’язанні.

Огляд судової практики та законодавства щодо питання визначення війни форс мажорними обставинами

При цьому, з юридичної точки зору, а також з позиції судової практики варто зазначити, що загальний офіційний лист ТПП України не є достатнім доказом, що підтверджує (засвідчує) «автоматичне» звільнення сторони від відповідальності за порушення виконання зобов’язання (чи-то договірного, чи-то зобов’язання, визначеного нормативно-правовими актами України), адже цій стороні ще потрібно довести, що таке порушення сталося внаслідок дій воєнного характеру, що безпосередньо впливають на можливість виконання такою стороною відповідного обов’язку, визначеного договором або конкретним нормативно-правовим актом (дотримання строку поставки товару, оплати товару, обов’язку сплати податків тощо).

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі N 906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 N 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб’єктів. Кожен суб’єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов’язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Саме суд на підставі наявних у матеріалах доказів повинен встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об’єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов’язку.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону “Про торгово-промислові палати в Україні” ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 зазначеного Закону ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

При цьому, з огляду на судову практику (зокрема, постанову Верховного суду від 31.08.2022 року у справі № 610/15264/21), суди вказують на необхідність дотримання стороною, яка посилається на обставини непереборної сили, строку повідомлення іншої сторони про виникнення таких обставин (якщо такий строк чітко визначений в договорі).

Так, Верховний суд зазначив, що саме повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов’язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі N 904/5328/21). Разом з тим, якщо в договорі, укладеному між Сторонами прямо не передбачено юридичні наслідки того, що сторона не повідомила іншу сторону в строки, визначені Договором, про факт настання таких обставин, така сторона може вільно посилатися на обставини форс-мажору як на підставу звільнення її від відповідальності за порушення зобов’язання.

Чи може бути звільнено суб’єкт господарювання від відповідальності за порушення договору, внаслідок воєнних дій?

Отже, підсумовуючи питання звільнення суб’єкта господарювання від відповідальності за порушення договірного зобов’язання, внаслідок воєнних дій на території України як обставини непереборної сили (форс-мажору) з позиції норм чинного законодавства та судової практики варто підсумувати наступне:

  • сторона, яка не може виконати зобов’язання наслідок непередбачуваних обставин (форс-мажору), повинна повідомити іншу сторону (контрагента) про неможливість виконання договірного зобов’язання в порядку та строк, що визначений договором між сторонами (якщо такі визначені умовами договору), інакше, сторона, що посилається на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, втрачає таке право (якщо таке прямо визначено в договорі). Якщо ж в договорі чіткий строк повідомлення стороною іншої сторони про настання форс-мажору не передбачений, так само як і наслідків неповідомлення, сторона має право вільно посилатися на форс-мажор як на підставу звільнення від її відповідальності, за умов належного підтвердження цього факту;
  • форс-мажорні обставини (факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу) не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов’язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов’язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов’язання – саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Тобто, наявність обставин непереборної сили (форс-мажору) повинна бути підтверджена шляхом надання іншій стороні відповідного документу, виданого ТПП України (сертифікатом) або іншим документом компетентного органу. При цьому лист ТПП України не є сертифікатом у розумінні наведеного положення Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні”, і не є документом, який видається за зверненням відповідного суб’єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини (постанова Верховного суду від 14.06.2022 у справі N 922/2394/21, постанова Верховного суду від 10.03.2023 № 922/1093/22).
  • отримання сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини немає для суду беззаперечної сили як доказ неможливості виконання договірного зобов’язання стороною, яка посилається на нього і суд оцінюватиме цей доказ у сукупності з іншими доказами, які має надати сторона на підтвердження цього факту.

У разі наявності питань ви завжди можете звернутися за юридичною консультацією в Києві до юридичної компанії «Перша юридична». Ми надамо вам повну консультацію з цього питання!

Оприлюднено Категорії Новини

Як розірвати договір оренди в односторонньому порядку?

За договором найму (оренди) наймодавець (орендодавець) передає або зобов’язується передати наймачеві (орендарю) майно у володіння та користування за плату на певний строк. Договори оренди є дуже поширеними як у господарських правовідносинах серед юридичних осіб, так і у цивільних, де суб’єктами виступають також фізичні особи. Це зумовлено тим, що об’єктом договорів оренди може бути будь-яке майно, не виключене з цивільного обороту: від дрібних побутових речей до цілісних майнових комплексів. Разом з тим, нерідко контрагент за договором оренди припиняє належним чином виконувати свої обов’язки: наприклад, орендар несвоєчасно вносить плату за користування, або орендодавець не забезпечує приміщення комунальними послугами, обов’язкова наявність яких передбачена договором оренди. Неможливість досягнення вирішення спору шляхом переговорів призводить до того, що управнена сторона шукає шлях вирішення ситуації через розірвання договору, в тому числі одностороннє. Проте, як виявляється, це не завжди можливо реалізувати поза судовим порядком або у короткі строки. Саме про це поговоримо нижче.

Чому неможливо розірвати договір в одностороньому порядку поза судовим порядком у короткі строки?

Чинним законодавством (статті 651 Цивільного кодексу України та 188 Господарського кодексу України передбачено правило: «розірвання договорів здійснюється за згодою сторін, розірвання договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором». Таким чином, за загальним правилом для того щоб розірвати договір, необхідно дійти спільної згоди сторін та оформити таку згоду належним чином (укласти додаткову угоду) або ж, якщо згоди досягти не вдається, звернутися до суду з позовом про розірвання договору. Винятки із цього правила встановлюються договором або законом.

Щодо розірвання договору найму (оренди) норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України вступають у колізію. Так статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців поспіль. Натомість у статті 291 Господарського кодексу України категорично визначено: одностороння відмова від договору оренди не допускається. З урахуванням того, що по відношенню до господарських договорів зазначена норма господарського законодавства є спеціальною, договір оренди сторонами у якому є суб’єкти господарювання, не можливо розірвати в односторонньому порядку – лише за взаємною згодою сторін чи за рішенням суду.

Враховуючи неузгодженість господарського та цивільного законодавства щодо питання можливості одностороннього розірвання договору оренди, вирішення таких спорів теж є неоднозначним. Адже на практиці левова частка договорів оренди містить положення про можливість їх одностороннього розірвання якоюсь або обома сторонами як при наявності порушень умов договору, так і без таких. При цьому суди займають різну позицію: деякі чітко витримують приписи ст. 291 Господарського кодексу України, а інші (в тому числі і Верховний Суд у справі 922/3293/18) визначив пріоритетним диспозитивність цивільного законодавства та право сторін змінювати договір та доповнювати його на власний розсуд зручними та ефективними нормами.

Додаткові підстави для розірвання договору оренди як орендарем та і орендодавцем

Разом з тим, Цивільний кодекс України визначає додаткові підстави для розірвання договору оренди як орендарем так і орендодавцем. Орендодавець має право вимагати розірвання договору в таких випадках:

  • наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі;
  • наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі;
  • наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;
  • наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов’язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

В свою чергу орендар має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

  • наймодавець передав річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;
  • наймодавець не виконує свого обов’язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Також слід пам’ятати, що для певних видів договорів оренди (залежно від об’єкта оренди) законодавством встановлені особливі підстави розірвання. Наприклад, наймач житла має право за згодою інших осіб, які постійно проживають разом з ним, у будь-який час відмовитися від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за три місяці, або якщо житло стало непридатним для постійного проживання у ньому. Також встановлені додаткові підстави розірвання договору найму за рішенням суду за ініціативою орендодавця:

  • невнесення наймачем плати за найм житла за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі – понад два рази;
  • руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає;
  • у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім’ї.

В господарських правовідносинах сторона, яка ініціює розірвання договору повинна це зробити згідно приписів статті 188 Господарського кодексу України: надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі відсутності консенсусу сторін, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Сторони також можуть уточнити або змінити цю процедуру у договорі.

Висновок

Підсумовуючи: право одностороннього розірвання договору оренди одночасно залежить від кількох умов:

  • положень законодавства щодо можливості розірвання або відмови від договору певного виду;
  • наявності фактів порушень однією із сторін істотних умов договору оренди;
  • додаткових положень конкретного договору щодо можливості дострокового розірвання на вимогу однією із сторін.