Оскарження рішення ВЛК

Законом України “Про військовий обов’язок і військову службу” передбачено проходження медичного огляду під час проведення мобілізації громадян України у встановлених цим законом порядку.

Порядок його проведення регулює Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. № 402 (надалі по тексту – Наказ №402).

Головною метою такого медичного огляду є поміж іншого визначення придатності за станом здоров’я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів.

Саме за наявності позитивного висновку Військово-лікарської комісії (надалі по тексту – ВЛК) особа залучається до несення військового обов’язку.

Проте на практиці можуть траплятися випадки, коли з тих чи інших причин особа не погоджується з висновками, викладеними в постанові відповідної ВЛК.

Чинне законодавство передбачає можливість їх оскарження у два способи:

1. досудовому
2. судовому порядку

Детальніше про їх особливості розповімо далі в цій статті.

Відповідно до чинного законодавства для проведення військово-лікарської експертизи створюють військово-лікарські комісії (штатні та позаштатні).

Штатні ВЛК є військово-медичними установами (Центральна військово-лікарська комісія; ВЛК регіону.).

До позаштатних постійно діючих ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі – ЛЛК)) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров’я комунальної або державної форми власності.

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Досудовий порядок оскарження

Для оскарження висновку ВЛК в адміністративному порядку необхідно звернутися до ВЛК, що знаходиться вище в ієрархії, ніж та ВЛК, яка видала оскаржуваний документ.

Це може бути ВЛК регіону і Центральна ВЛК, яка займає найвищу позицію в цій структурі.

Висновки нижчих ВЛК можна оскаржувати у регіональних ВЛК, а висновки регіональних ВЛК – у Центральному ВЛК.

Висновки Центральної ВЛК можна оскаржити лише в адміністративному суді.

Звернення щодо оскарження постанови ВЛК в адміністративному порядку оформляється скаргою в якій необхідно вказати підстави для його оскарження та прохання про проведення повторного медичного огляду.

До скарги додається постанова ВЛК, яка оскаржується та, за наявності, результати попередніх медичних досліджень та інші документи, які підтверджують серйозність захворювання, травми або поранення, на підставі яких вимагається проведення повторного медичного огляду (наприклад, виписка з лікарні, історія хвороби, медична картка тощо).

Скаргу з додатками можна подавати особисто до вищої ВЛК або надіслати поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу вищої ВЛК.

Розгляд указаної скарги відбувається в порядку та строках, передбачених Законом України «Про звернення громадян».

Звертаємо Вашу увагу на те, що оскарження постанови ВЛК не зупиняє її дію

За наслідками розгляду цієї скарги ВЛК вищого рівня може визнати скаргу обґрунтованою та переглянути оскаржувану постанову самостійно або направити на контрольне обстеження та медичний огляд в інший заклад охорони здоров’я, ніж той, де проводився попередній огляд.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Оскарження через суд

Звернення до суду є самостійним способом захисту.

Оскарження рішення ВЛК у суді відбувається в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Звернення до суду (позов до суду) можливе як напряму без оскарження ВЛК в адміністративному порядку, так і після попереднього досудового оскарження.

Для оскарження висновку ВЛК в судовому порядку необхідно звернутися з відповідною позовною заявою до адміністративного суду за місцезнаходженням ВЛК або за місцем проживання позивача.

В якості забезпечення позову можна подати заяву про призупинення дії оскаржуваного висновку ВЛК до ухвалення рішення по суті. Це надасть можливість призупинити дію постанови ВЛК.

Строки оскарження висновку ВЛК в судовому порядку мають обмежений час, а саме:

• 6 місяців з дня отримання висновку ВЛК – якщо такий висновок не оскаржувався в адміністративному порядку;
• 3 місяці з дня отримання висновку вищої ВЛК за результатами розгляду скарги – якщо висновок оскаржувався до вищої ВЛК.

Часто виникають питання якими ж можуть бути підстави для оскарження висновків ВЛК, оскільки законодавство не встановлює якогось їх вичерпного переліку?

На практиці мали місце такі підстави як порушення процедури проведення медичного огляду (до прикладу, огляд лікарем неналежної спеціалізації); неврахування наявного захворювання, травми чи поранення; обрання нижчого ступеню порушення функцій організму внаслідок захворювання, травми або поранення, ніж є насправді; неприйняття до уваги взаємозв’язку двох або більше захворювань, травм або поранень.

Слід звернути увагу на те, що суд не може виконувати функцію лікарів ВЛК, тобто підтверджувати чи змінювати медичний діагноз (визначати особу придатною чи непридатною до військової служби), оскільки ці повноваження належать виключно до компетенції лікарів. Суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері. Проте суд, відповідно до його компетенції, перевіряє законність постанови ВЛК в межах дотримання процедури її прийняття.

За подання адміністративного позову потрібно сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2024 року – 1211,20 грн), крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, запевняємо Вас, що оскарження постанови ВЛК є цілком реальним.

З огляду на це, якщо у Вас виникли обґрунтовані підстави оскарження постанови ВЛК, Ви можете оскаржити її одним із наведених способів або застосувати одразу обидва.

Для більш детальної консультації адвоката та юриста Ви можете звернутися до адвокатів Юридичної компанії «Перша юридична», заповнивши форму заявки на нашому сайті або просто, зателефонувавши нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

В умовах воєнного стану актуальним питанням є правильне ведення військового обліку на підприємстві.

В багатьох читачів постає питання, хто відповідає за організацію та ведення військового обліку на підприємстві? Які види військового обліку існують? Які документи необхідні для постановки на військовий облік? Яка відповідальність за порушення ведення військового обліку? Отже, спробуємо розібратися в даній ситуації та відповісти на Ваші запитання.

Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року затверджено «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів» (далі – Порядок).

Організація та ведення військового обліку

Організація військового обліку на підприємствах покладається на їх керівників (директорів), це визначено в пункті 8 Порядку, а обов’язки з ведення військового обліку на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналу. У разі відсутності такої штатної одиниці обов’язки з ведення військового обліку покладаються на особу, яка веде облік працівників.

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Приймання на роботу (навчання), взяття на персональний військовий облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів здійснюється тільки після взяття їх на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК), органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.

Взяття на військовий облік військовозобов’язаних у районних (міських) ТЦК, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності. При цьому взяття на військовий облік військовозобов’язаних здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений).

Які види військового обліку існують

Військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації – на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Розглянемо деталізацію кожного обліку та хто його веде:

Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов’язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) ТЦК, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.

Персонально-первинний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов’язаних та резервістів за місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) ТЦК, ведення такого обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Персональний військовий облік передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи (служби) або навчання та покладається на керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.

Більш детально зупинимося саме на персональному обліку, оскільки саме він є найбільш актуальним для суб’єктів господарювання в умовах сьогодення.

Особливості ведення персонального військового обліку на підприємстві

З метою ведення персонального військового обліку працівники служби персоналу (служби управління персоналу) або особи, уповноважені вести облік працівників підприємства здійснюють перевірку у громадян України під час прийняття на роботу наявності військово-облікового документа або відображення в електронній формі інформації, що міститься в таких документах, які можуть пред’являтися (надаватися) з використанням мобільного додатка Порталу Дія та під особистий підпис доводять правила військового обліку.

Персональний військовий облік на підприємствах ведеться за списками персонального військового обліку відповідно до Порядку.

Щороку до 25 січня (станом на 1 січня) відповідальні особи за ведення військового обліку формують списки персонального військового обліку та відомості оперативного обліку на підприємстві, які підписуються керівником підприємства та особою відповідальною за ведення військового обліку та реєструються в службі діловодства.

Списки персонального військового обліку, відповідно до встановленої Порядком форми, складаються окремо за такими групами:

• перша – список персонального військового обліку військовозобов’язаних (резервістів) офіцерського складу;
• друга – список персонального військового обліку військовозобов’язаних (резервістів) рядового, сержантського та старшинського складу;
• третя – список персонального військового обліку військовозобов’язаних та резервістів з числа жінок;
• четверта – список персонального військового обліку призовників.

До списків кожної групи формується справа, у якій зберігаються копії військово-облікових документів призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

В окремій справі зберігаються копії військово-облікових документів громадян, які були виключені з військового обліку ТЦК, органами СБУ, відповідними підрозділами розвідувальних органів, крім тих, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Списки персонального військового обліку, а також відомості оперативного обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів ведуться на підприємстві в електронних та/або паперових формах.

Після видачі наказу про прийняття на роботу або звільнення з роботи, а також про зміну облікових даних працівника щодо якого ведеться персональний військовий облік, підприємство у семиденний строк направляє такі відомості до ТЦК, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.

Крім того, Порядок покладає на підприємства обов’язок щодо:

• оповіщення на вимогу ТЦК, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів призовників, військовозобов’язаних та резервістів про їх виклик до цих органів і забезпечення їх своєчасного прибуття;
• подання до відповідних ТЦК, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на їх вимогу відомостей про осіб, персональний військовий облік яких вони ведуть;
• забезпечення повноти та достовірності облікових даних, що вносяться до списків персонального військового обліку;
• періодичне звіряння списків персонального військового обліку із записами у їх військово-облікових документах відповідно до встановленого Порядку;
• внесення змін до списків персонального військового обліку відповідно до Порядку;
• приймання відповідно до Порядку від призовників, військовозобов’язаних та резервістів під розписку їх військово-облікових документів для їх подання до ТЦК, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів з метою звіряння з обліковими даними, а також оформлення бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час;
• оформлення документів, необхідних для бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час;
• постійний контроль за виконанням правил військового обліку відповідно до Порядку;
• ведення та зберігання журналу обліку результатів перевірки;
• дотримання інших обов’язкових норм Порядку.

Яка відповідальність за порушення ведення військового обліку.

За порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність відповідно до статті 210 Кодексу про адміністративні правопорушення, санкція якої передбачає адміністративний штраф від 17000 грн. до 25500 грн., залежно від кваліфікуючих ознак правопорушення.

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачає адміністративний штраф від 34 000 грн до 59 500 грн. (ст. 210-1 КУпАП).

За ухилення призовника, військовозобов’язаного, резервіста від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником ТЦК, керівниками відповідних органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, передбачена кримінальна відповідальність у вигляді штрафу від 5100 грн. до 8500 грн. або виправними роботами на строк до одного року. За ухилення військовозобов’язаного, резервіста від навчальних (спеціальних) зборів Кримінальний кодекс України передбачає штраф від 8 500 грн. до 11 900 грн. або виправними роботами на строк до двох років.

За ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в залежності від кваліфікації, порушникам загрожує кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі від 3 до 5 років.

Для більш детальної консультації з військового обліку та особливостей ведення військового обліку на підприємстві Ви можете звернутися до адвокатів та юристів Юридичної компанії «Перша юридична», зателефонувавши нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

Часто громадяни плутають поняття оформлення постійного догляду та встановлення опіки над інвалідом. Різниця полягає перш за все в процесі оформлення.

Як оформити опікунство над інвалідом?
Куди звертатися для оформлення постійного догляду?
В чому різниця та яка процедура оформлення?
Розповімо далі.

Які види інвалідності існують в Україні?

На разі в Україні існують такі види інвалідності, що визначають ступінь стійкого розладу функцій організму, зумовленого тяжким захворюванням чи травмою, а саме:

• 1 група – громадяни, що мають найважчий стан здоровʼя та в зв’язку з цим не мають фізичної можливості до самообслуговування, виконання елементарних побутових функцій, а тому потребують встановлення постійного догляду за собою;
• 2 група – громадяни, що мають стійкі або хронічні порушення в організмі, що виникли внаслідок захворювання чи отримання травми. Людина в цій групі вже може бути здатна до самообслуговування, працювати в особливих умовах та не потребувати стороннього догляду за собою;
• 3 група – громадяни, у яких наявні помірні порушення функціонування організму, це можуть бути вади, що виникли в людини з народження (відсутність однієї легені тощо). Тобто людина здатна працювати в полегшених умовах, але потребує встановлення соціального захисту.

Зауважимо, що у зв’язку із запровадженням воєнного стану в Україні був змінений порядок встановлення інвалідності.

Так, на період дії воєнного стану на території України та протягом шести місяців після його припинення або скасування:

1. у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до медико-соціальної експертної комісії, така комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії;
2. Кримська республіканська, обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі, міські, міжрайонні та районні медико-соціальні експертні комісії здійснюють свої функції з забезпеченням принципу екстериторіальності та забезпечують проведення медико-соціальної експертизи за направленням лікарсько-консультативною комісією незалежно від місця реєстрації, проживання або перебування особи, що звертається для встановлення інвалідності (Постанова КМУ від 08 березня 2022 р. № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України»).

Цивільний кодекс України встановлює, що в нашій країні опіку над інвалідами встановлює суд.

В яких випадках потрібно встановлювати опікунство над людиною з інвалідністю?

Опіка встановлюється судом над фізичною особою визнаною недієздатною.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та(або) керувати ними. За наявності цих підстав близький родич такої особи може подати заяву в суд про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення його опікуном.

В суді призначають судово-психіатричну експертизу для підтвердження чи спростування наявності психічного розладу, що призвів до нездатності усвідомлювати свої дії або керувати ними. Експерт проводить огляд особи, над якою буде встановлюватись опіка, на предмет того чи дійсно остання має психічне порушення, внаслідок якого не здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними.

Опікуни призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна. Також може бути призначено одного або кілька опікунів.

Для того, щоб суд призначив опікуна недієздатної особи, обов’язково потрібно отримати подання від органу опіки та піклування про можливість призначення родича опікуном.

Після отримання висновку експерта судом, до органу опіки та піклування подається заява майбутнього опікуна про отримання відповідного подання.
При розгляді заяви майбутній опікун повинен взяти участь в засіданні опікунської ради. Орган опіки та піклування за результатом засідання опікунської ради повинен надіслати до суду подання про можливість або неможливість призначення особи опікуном.

Після наявності у суду висновку експерта та подання від органу опіки та піклування за результатом проведеного судового засідання, суд приймає рішення. Особа вважається недієздатною з моменту набрання законної сили рішення суду. Причому строк дії рішення суду про визнання особи недієздатною та встановлення опіки визначається судом однак не може перевищувати 2 (двох) років.

У випадку позитивного судового рішення його копія подається в орган опіки та піклування, де опікуну видають посвідчення опікуна.

Зверніть увагу! Судовий збір за подання заяви про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна не сплачується, він покладається на державу.

Яким чином оформляється постійний догляд за особою з інвалідністю?

Людям з інвалідністю I групи такий догляд призначають медико-соціальні експертні комісії в обов’язковому порядку через виключно високий ступінь втрати здоров’я, який спричиняє виникнення такої потреби.

У всіх інших випадках потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікуючі лікарі та лікарсько-консультативні комісії, які видають відповідні висновки щодо потреби такого догляду.

З огляду на це, сторонній догляд призначають у таких випадках:

• людям з порушенням функцій організму внаслідок невиліковної хвороби, через які вона не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
• громадянам похилого віку з когнітивними порушеннями, внаслідок яких вони потребують постійного догляду;
• людям з інвалідністю I чи II групи, що виникла внаслідок психічного розладу.

Для того, щоб стати доглядальником за інвалідом необхідно звернутися до сімейного лікаря особи, що має інвалідність, із проханням надати відповідну довідку про те, що особа дійсно має інвалідність та потребує постійного догляду.

Для оформлення постійного догляду за особою, яка того потребує, потрібно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення чи центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) за місцем проживання/перебування людини, яка потребує догляду та надати наступний перелік документів:

• заяву про те, що особа хоче здійснювати постійний догляд за особою, яка потребує догляду;
• копії паспорта особи, яка буде здійснювати догляд та особи, щодо якої буде здійснюватися догляд;
• медична довідка особи, яка буде здійснювати догляд;
• довідка щодо реєстрації місця проживання;
• документи щодо права власності на майно або право користування ним;
• довідка лікарської комісії, яка підтверджує те, що особа потребує постійного стороннього догляду іншої особи.

Якщо догляд буде здійснюватися за дієздатною особою, яка у зв’язку зі станом здоров’я потребує стороннього догляду, то в такому випадку потрібна обов’язкова її згода про отримання догляду.

З огляду на це, коли мова йде про людину літнього віку/пенсіонера з когнітивними порушеннями, вона також має написати заяву про те, аби їй призначили особу, яка буде здійснювати постійний догляд за нею.

Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду, виплачується компенсація за догляд відповідно до вимог чинного законодавства України.

Для більш детальної юридичної консультації щодо оформлення опікунства ви можете звернутися до спеціалістів Юридичної компанії «Перша юридична», заповнивши форму заявки на нашому сайті за посиланням https://firstlegal.com.ua/services/sudova-praktika/dlya-fizichnih-osib/ або просто зателефонувавши нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89. Наш досвідчений адвокат у Києві допоможе вам із цим процесом.

В умовах воєнного часу громадяни України прикладають максимум зусиль для забезпечення захисту держави та приближення нашої перемоги. Проте, є близькі люди, які потребують нашої допомоги понад усе.

Чинним законодавством передбачено дві найрозповсюджені підстави для отримання відстрочки від мобілізації, які потребують додаткового оформлення – це оформлення опіки над особою, визнаною недієздатною та постійного догляду.

Багато хто плутає опікунство із постійним доглядом.

Саме тому виникла ідея підготувати цю статтю з відповідними роз’ясненнями.

В чому різниця та яка процедура оформлення? Розповімо далі.

Військовозобов’язаний може бути призначений опікуном недієздатної особи або доглядачем родича, який потребує постійного догляду.

Відповідно до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” це дві окремі підстави для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Важливо розрізняти поняття опіки та піклування:

Опіка встановлюється над малолітніми особами (віком до 14 років, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування), та особами, які визнані недієздатними.

Піклування встановлюється над неповнолітніми особами (віком від 14 до 18 років, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування) та особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Тобто опікун призначається, якщо особа визнається повністю недієздатною. Піклувальник призначається, коли дієздатність людини обмежена.

Опікунство є безсумнівною підставою для відстрочки від призову під час мобілізації та надає право на перетин кордону у супроводі із підопічним.

Опіка, на відмінну від постійного догляду, встановлюється виключно судом в порядку окремого провадження.

Який порядок призначення опікуна?

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та(або) керувати ними. За наявності цих підстав близький родич такої особи може подати заяву в суд про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення його опікуном.

В суді призначають судово-психіатричну експертизу для підтвердження чи спростування наявності психічного розладу, що призвів до нездатності усвідомлювати свої дії або керувати ними. Експерт проводить огляд особи, над якою буде встановлюватись опіка, на предмет того чи дійсно остання має психічне порушення, внаслідок якого не здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними.

Опікуни призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна. Також може бути призначено одного або кілька опікунів.

Для того, щоб суд призначив опікуна недієздатної особи, обов’язково потрібно отримати подання від органу опіки та піклування про можливість призначення родича опікуном.

Після отримання висновку експерта судом, до органу опіки та піклування подається заява майбутнього опікуна про отримання відповідного подання.

При розгляді заяви майбутній опікун повинен взяти участь в засіданні опікунської ради. Орган опіки та піклування за результатом засідання опікунської ради повинен надіслати до суду подання про можливість або неможливість призначення особи опікуном.

Після наявності у суду висновку експерта та подання від органу опіки та піклування за результатом проведеного судового засідання, суд приймає рішення. Особа вважається недієздатною з моменту набрання законної сили рішення суду.

У випадку позитивного судового рішення його копія подається в орган опіки та піклування, де опікуну видають посвідчення опікуна.

Зверніть увагу! Судовий збір за подання заяви про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна не сплачується, він покладається на державу.

Копія рішення суду про призначення опікуна з відміткою про набрання законної сили та посвідчення опікуна – це два документи, які є підтвердженням права військовозобов’язаного на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі опікунства над повнолітньою особою.

Який порядок оформлення постійного догляду для отримання відстрочки ?

Пунктом 61 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560 від 16 травня 2024 року передбачено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення військовозобов’язаним, які здійснюють догляд (постійний догляд):

• за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю (батьком чи матір’ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;
• за своїми батьками з інвалідністю I чи II групи або одним з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов’язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов’язаних за вибором такої особи з інвалідністю;
• за особами з інвалідністю I або II групи, будучи для такої особи членом сім’ї другого або третього ступеня споріднення (не більше одного та за умови відсутності членів сім’ї першого та/або другого ступеня споріднення або якщо члени сім’ї першого та/або другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я). У разі відсутності членів сім’ї першого та другого ступеня споріднення ця норма поширюється на членів сім’ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи;

Для цього необхідно звернутися до сімейного лікаря для отримання медичної довідки (чи в ЛКК, МСЕК). Медичні довідки, які видаються спеціально для органів соцзабезпечення, встановленої форми. Для оформлення догляду у такій довідці має зазначатися ключова фраза: «особа потребує постійного догляду».

Процедура встановлення постійного догляду оформляється простіше за опікунство, адже немає потреби у судовому порядку визнавати людину недієздатною.

Для оформлення постійного догляду за особою, яка його потребує, потрібно звернутися до центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) за місцем проживання/перебування людини, яка потребує догляду, структурного підрозділу з питань соціального захисту населення та отримати документи про отримання компенсації (допомоги надбавки) на догляд або оформити акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду).

Складанням актів встановлення фактів здійснення догляду (постійного догляду) забезпечує Управління соціального захисту населення.

У випадку наявності всіх необхідних документів для отримання відстрочки від призову на військову службу необхідно написати заяву про надання відстрочки та подати до районного ТЦК та СП, в якому особа перебуває на військовому обліку. Така заява разом з додатками подається особисто військовозобов’язаним.

Звертаємо увагу, що питання надання відстрочки ініціюється виключно військовозобов’язаним, який повинен повідомити ТЦК та СП про зміну сімейних обставин та про виникнення права на відстрочку.

ТЦК та СП розглядає таку заяву разом з документами та за результатами особу буде повідомлено про надання відстрочки та за потреби у військово-обліковому документі може бути зроблений запис про надання відстрочки та про строки її дії.

Для отримання детальної юридичної консультації в Києві ви можете звернутися до адвокатів Юридичної компанії «Перша юридична», заповнивши форму на нашому сайті або зателефонувавши нам за телефонами: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

Останнім часом збільшилися випадки розлучення, у зв’язку з чим виникають питання про поділ майна при розлученні.

В умовах воєнного стану, коли подружжя розлучилося і один із подружжя проживає за кордоном, а майно залишилось в України виникають питання як поділити майно?

В таких випадках постає питання, чи можна поділити майно, якщо колишнє подружжя чи один з подружжя перебуває за кордоном? Які документи необхідні для подачі позовної заяви до суду про поділ майна? Чи впливає наявність неповнолітніх дітей на розмір частки при поділу майна? Отже, спробуємо розібратися в даній ситуації.

Звертаємо увагу, що розгляд судових справ даної категорії здійснюється за місцем знаходження майна (або її частини) за участю сторін, або їх законних представників.

1. Порядок поділу майна при розлученні

1.1. Позасудове врегулювання спору про поділ майна при розлученні.
При розлученні подружжя може поділити спільне майно, яке було придбано у шлюбі шляхом укладення договору про поділ майна із визначенням в договорі, яке саме майно переходить колишній дружині, а яке чоловіку. У випадку, якщо йде мова про розподіл (виділ частки) нерухомого майна (будинку, квартири, земельної ділянки), такий договір підлягає обов’язковому нотаріальному засвідченню.

1.2. Судовий порядок поділу майна подружжя при розлученні.
Будь-хто з подружжя має право звернутися до суду про розподіл спільного майна та/або спільної сумісної власності протягом трьох років після розлучення. При цьому варто зазначити, що для поділу спільної власності подружжя не обов’язково розлучатися, адже право на поділ майна не залежить від шлюбу.

2. Особливості поділу майна при розлученні

У багатьох людей існує не зовсім правильне уявлення, що все майно, яке було придбано у шлюбі ділиться порівну при розлученні.

Так, дійсно, за загальним правилом відповідно до норми статті 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Також Сімейний кодекс зазначає, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Однак і загального правила є винятки, про які мова буде йти нижче.

2.1. Що відноситься до об’єктів права спільної сумісної власності?
Стаття 61 СК України дає відповідь на дане запитання, а саме: об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Також об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

2.2. Яке майно не є спільною сумісною власністю та не підлягає поділу?
Не належать до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належать одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть, якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Також до особистої приватної власності одного з подружжя відносяться премії, винагороди, які він одержав за особисті заслуги, кошти одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй/йому належала, а також як відшкодування завданої їй/йому моральної шкоди; доходи (дивіденди), якщо вони є результатом приплоду від особистої приватної власності одного з подружжя

Тобто вищезазначене майно та (або) кошти, які відносяться до особистої приватної власності одного з подружжя і не є спільною сумісною власністю подружжя не підлягають поділу, а належать окремо кожному з подружжя за законом.

2.3. Чи завжди суд ділить майно порівну?
При вирішенні спору про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частиною другої статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.

Відповідно до частини третьої статті 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суди повинні установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто, статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися обєктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

3. Необхідні документи для поділу майна при розлученні
   При поділі майна від Вас, як ініціатора поділу вимагається надати суду:

• підтверджуючі документи на майно, яке було придбано у шлюбі, або документи, що дане майно хоча і придбане в шлюбі, але за особисті кошти одного із подружжя або було йому (їй) подаровано;
• копія свідоцтва про шлюб;
• копія свідоцтва про розірвання шлюбу або рішення суду, яке набрало законної сили, про розірвання шлюбу (у разі, якщо шлюб було розірвано),
• копія Вашого паспорту та РНОКПП,
• копія свідоцтва про народження дитини/дітей (у випадку наявності неповнолітніх дітей). Також можуть надаватися копії документів (паспорта та коду РНОКПП) іншого з подружжя (у разі їх наявності).

Для більш детальної консультації та особливостей поділу майна при розлученні Ви можете звернутися за юридичною консультацією до адвокатів та юристів Юридичної компанії «Перша юридична», заповнивши форму заявки на нашому сайті за посиланням https://firstlegal.com.ua/services/sudova-praktika/dlya-fizichnih-osib/ або просто, зателефонувавши нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні введено режим «ВОЄННОГО СТАНУ».

Незважаючи на введення в Україні ВОЄННОГО СТАНУ Банки по кредитним договорам в судовому порядку стягують з боржників (позичальників) заборгованість.

Заборгованість включає в себе: суму тіла кредиту, відсотки за користування кредитом, штрафи, пені та комісію за обслуговування кредитом, інші платежі.

Звертаємо увагу, що відповідно до пункту 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи судову практику з розгляду даної категорії справ до «інших платежів», які підлягають списанню Банком відноситься комісія за обслуговування кредитом.

Також відповідно до пункту 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тобто Банки можуть в любий момент звернутися до суду про стягнення заборгованості подавши клопотання до суду про поновлення строку позовної давності.

Отже, як свідчить судова практика, незважаючи на ВОЄННИЙ СТАН Банки в судовому порядку мають право стягувати з боржника (позичальника, кредитора) лише суму боргу та відсотки за користування кредитом за весь час дії договору по дату подачі позову до суду.

Для більш детальної консультації та/або захисту ваших інтересів під час стягнення заборгованості банком за кредитним договором Ви можете звернутися до адвокатів Юридичної компанії «Перша юридична», заповнивши форму заявки на нашому сайті або просто, зателефонувавши нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89

Шановні клієнти та партнери,

У ці світлі великодні дні, коли вся природа оживає і наповнює наші серця радістю та надією, ми, команда “Первої Юридичної”, вітаємо вас зі святом Воскресіння Христового! Бажаємо кожному з вас міцного здоров’я, добробуту та успіхів у всіх починаннях. Нехай це свято принесе вам мир та спокій, а ваші домівки завжди будуть оазисами злагоди та щастя.

З повагою та найкращими побажаннями,
Ваша команда “Первої Юридичної”

1. Поняття апостилю

Апостиль – це спрощена процедура легалізації документів. Вона застосовується для країн, які підписали Конвенцію, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаазьку конвенцію) від 05.10.1961. Для України Гаазька конвенція набула чинність 22.12.2003 року, отже Українці можуть легалізувати свої документи на території інших держав саме завдяки цій конвенції.

Актуальний перелік держав-учасниць Гаазької конвенції щодо засвідчення документів апостилем знаходиться на сайті Гаазької конвенції з міжнародного приватного права hcch.net/en/instruments/conventions/status-table/print/?cid=41

Сам штамп апостилю підтверджує справжність підписів та печаток (штампів) у документі. Документ, який пройшов формальну процедуру проставлення апостилю, вважається дійсним і його мають приймати у державних органах тієї країни, куди ви прямуєте або в яку подаєте документи.

2. Випадки, в яких засвідчення документів апостилем не вимагається

Звертаємо увагу, що в тексті самої Гаазької конвенції (частина 2 статті 3) визначено, дотримання згаданої формальної процедури проставлення апостилю не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації. Іншими словами, якщо між Україною та іншими договірними державами наявний двосторонній договір про правову допомогу (співробітництво), то проставлення апостилю не вимагається.

До прикладу, згідно двостороннього договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах від 23.05.1995 року документи, що були на території однієї з Договірних Сторін складені або засвідчені офіційною особою (нотаріусом, офіційним перекладачем, експертом тощо) в межах компетенції та за встановленою формою і засвідчені печаткою, приймаються на території другої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення. Тобто, офіційні документи, які були складені на території України або Латвії можуть вільно використовуватися/прийматися на території договірних держав за наявності лише їх засвідченого перекладу на мову договірної держави, без вимог до проставлення апостилю або консульської легалізації.

Окрему увагу слід звернути на Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до неї від 22 січня 1993 року, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (далі – Мінська конвенція та Протокол). Учасниками цієї Конвенції виступали: Україна, Росія, Білорусія, Вірменія, Таджикистан, Казахстан, Туркменістан, Киргизстан, Узбекистан, Молдова.

Мінська конвенція передбачала подачу документів з їх перекладом на мову країни в яку вони подаються без апостиля, лише їх нотаріальне засвідчення нотаріусом.

У відносинах з Азербайджаном, Вірменією, Грузією, Казахстаном, Киргизстаном, Молдовою, Таджикистаном, Туркменістаном і Узбекистаном Мінська конвенція продовжує діяти до дати виходу України з неї, тобто до 18.05.2024 року включно. З 19.05.2024 року Конвенція буде вважатися припиненою для України у відносинах з усіма її учасниками. Винятком з цього правила є документи видані у Грузії, Молдові, Узбекистані, де між даними країнами та Україною підписані окремі двосторонні договори, що дозволяє використовувати документи з нотаріальним перекладом без апостиля.

3. Перелік країн, для яких проставлення апостилю не вимагається

Також проставлення апостилю не вимагається з іншими країнами окрім вищезазначених, з якими Україна підписала двосторонні та/або багатосторонні договори про співробітництво, з якими можливе використання документів з перекладом, засвідчених нотаріусом без апостиля.

Перелік таких країн наведено нижче:

Азербайджан, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Литва, Естонія, Латвія, Чехія, Угорщина, Польща, Монголія, Македонією, В′єтнам та Китаєм.

Примітка:

Незважаючи, що рядом двосторонніх Угод укладених між Україною та республікою Білорусь діють домовленості про використання документів без накладення апостилю, на даний час проводиться аналіз цих Угод про їх розірвання, так дію Мінської конвенції у відносинах з російською федерацією та республікою Білорусь зупинена з 27.12.2022 року. Це означає, що до документів, виданих на території Росії і Білорусь, при їх пред’явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Гаазькою конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з Росією і Білоруссю.

Офіційні документи, видані в Україні, для використання в Росії та Білорусь підлягають засвідченню апостилем органами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 61 (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 24.06.2023 № 629).

4. Перелік документів, які взагалі не підлягають апостилюванню

Варто зауважити, що відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 17.03.2023 року № 125/209/293/139/999/5 «Про затвердження Правил проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав» чітко визначено перелік документів, які НЕ підлягають апостилюванню, а саме:

• документи, видані закордонними дипломатичними установами України;
• адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій;
• оригінали паспортних документів, військових квитків, трудових книжок, посвідчення особи та документи, що посвідчують її спеціальний статус, тощо;
• нормативно-правові акти України та роз’яснення щодо їх застосування;
  • дозволи на носіння зброї,
  • свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів (технічний паспорт);
• документи, що мають характер листування.

З метою уникнення непорозумінь у інших країнах при легалізації своїх документів рекомендуємо зайнятися цим питанням завчасно, звернувшись до адвокатів та юристів Юридичної компанії «Перша Юридична», які швидко та якісно допоможуть вирішити всі питання, пов’язані з легалізацією документів.

Довідка про несудимість або Витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявність судимості» – офіційний документ, в паперовому або електронному вигляді, який видається компетентними органами і підтверджує відсутність або наявність судимості у фізичних осіб. Питанням видачі та оформлення довідки про несудимості в Україні регулюється Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 207 від 30 березня 2022 року.

Довідка про несудимість на даний час є дуже важливим документом для багатьох аспектів громадського, професійного та особистого життя будь-якої особи. Основним ключовими аспектами, які пов’язані з отриманням довідки про несудимість є:

• Підтвердження статусу особи: дана довідка підтверджує, що особа не має судимості або надає інформацію про наявність судимостей, їх характер і статус (погашена, діюча судимість);
• Працевлаштування: В більшості випадків при прийому на роботу, в сфері, де працівники мають доступ до конфіденційної інформації, фінансів, або працюють з вразливими категоріями населення;
• Візові та імміграційні процедури: Дана довідка необхідна для подання візу, імміграцію або отримання громадянства як в Україні так і в інших країнах;
• Ліцензування та Сертифікація: Для деяких ліцензій та дозволів подача довідки про несудимість для працівників є необхідністю (наприклад отримання ліцензії на охоронну діяльність).

Порядок отримання довідки про несудимість

На даний момент Довідку про несудимість або Витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявність судимості» можна отримати як в електронному так і паперовому вигляді.

Відомості з ІАС надаються Заявнику у формі Витягу з дотриманням вимог законодавства про звернення громадян та захист персональних даних на підставі запиту на отримання Витягу про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України.

Подання запиту на отримання довідки про несудимість онлайн в електронному вигляді:

Подати запит в електронній формі та отримати довідку у формі витягу можна через сайт МВС, увійшовши до Особистого кабінету за допомогою кваліфікованого електронного підпису або через портал «ДІЯ». Даний витяг формується автоматично та одразу.

Подання запиту в паперовому вигляді (даний варіант підходить, якщо фізична особа подає на ліцензії, тендерна документація, подальша легалізація довідки):

Запит на отримання Довідки (Витягу) у паперовій формі подається особисто Заявником або уповноваженою ним у встановленому порядку особою, яка діє на підставі довіреності або ордеру, до служби ЄІС МВС, територіального сервісного центру або відокремленого пункту реєстрації кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг акредитованого центру сертифікації ключів МВС, працівники якого за рішенням керівника юридичної особи, яка забезпечує функціонування такого ВПР АЦСК МВС, є користувачами робочого місця віддаленого доступу до ІАС, незалежно від адреси задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) Заявника.

Не забудьте поставити апостиль на довідку про несудимість

Для легалізації такої довідки, щоб вона мала силу за межами території України, необхідно поставити на таку довідку апостиль.

Отримання довідки про несудимість у паперовій формі онлайн

Якщо вам потрібно отримати довідку про несудимість та проставити на ній апостиль, але ви не можете особисто звернутися в МВС, ви можете звернутися до спеціалістів Компанії «Перша Юридична».

Для отримання довідки про несудимість онлайн необхідно подати:

• Заповнену заяву-звернення;
• Копію паспорта Заявника або особи, щодо якої буде отримуватися даний Витяг;
• РНОКПП Заявника або особи, щодо якої буде отримуватися даний Витяг;
• Довіреність або ордер (для подачі запиту уповноваженою особою).

Всі документи готуються нашими спеціалістами!

Спеціалісти компанії допоможуть Вам отримати даний документ з подальшою легалізацією його (апостиль та консульська легалізація), щоб ця Довідка мала юридичну силу в будь-якій країні світу.

В умовах воєнного стану варто констатувати той факт, що в Україні, на жаль, зросла кількість розлучень, які відбуваються саме через роз’єднання подружніх пар, сімей, зумовлених переїздом жінок та дітей за межі України. В таких випадках постає питання, чи можна розлучитися, якщо подружжя чи один з подружжя перебуває за кордоном? Чи можна це зробити в Україні, в тому числі, не з’являючись до суду, онлайн? Отже, спробуємо розібратися.

Варто сказати, що в умовах воєнного стану, за умов, коли обидва з подружжя або один з них перебуває за межами України, найбільш популярним є дистанційне розлучення (онлайн), що дає можливість бажаючим розірвати шлюб не приїздити в Україну, не відвідувати судові засідання і рішення суду про розірвання шлюбу отримати поштою.

Загальний порядок розірвання шлюбу в Україні

Якщо в загальному описувати шляхи (способи) припинення (розірвання) шлюбу в Україні, то таких варіанти є два:

1. Позасудовий порядок припинення (розірвання) шлюбу, коли розірвання шлюбу відбувається у відділі державної реєстрації актів цивільного стану управлінь державної реєстрації міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі – ДРАЦС) і виключно у випадках, якщо у вас немає дітей або вони є повнолітніми. В такому випадку, подружжю особисто потрібно заповнити та подати спільну заяву про розірвання шлюбу. У випадку, якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу ДРАЦС, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя. Однак, таку заяву, на жаль, подати онлайн – не можна.
2. Судовий порядок припинення (розірвання) шлюбу в Україні, коли розірвання шлюбу може відбуватися за спільною заявою подружжя або за заявою одного з подружжя шляхом подання такої зави до суду, при цьому наявність чи відсутність дітей, їх вік, у такому випадку – немає значення, крім того таку заяву можна подати онлайн, фізично не перебуваючи в Україні. А тому такий варіант розірвання шлюбу, особливо під час війни, став найбільш актуальним і популярним.

Особливості розірвання шлюбу онлайн

У випадку обрання судового порядку розірвання шлюбу, заяву про розірвання шлюбу можна подати одному з подружжя через підсистему/модуль ЄСІТС «Електронний суд». Для цього достатньо зареєструватися в «Електронному суді». Реєстрація в електронному кабінеті «Електронний суд» фізичної особи досить проста та потребує лише наявності ключа з кваліфікованим електронним підписом (КЕП), який може бути виданий одним із акредитованих центрів Кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг (зокрема, АТ «Приватбанк», АТ «Правекс Банк», тощо).

Однак, простіше звернутися до адвоката, який, після підписання з вами договору про надання правової допомоги (зокрема, за допомогою, електронного цифрового підпису), фахово, швидко та якісно, без вашої участі та вашої присутності, зможе підготувати позовну заяву, зібрати всі необхідні документи, сплатити судовий збір, подати всі документи до суду та отримати рішення суду про розірвання шлюбу і всі ці дії ваш адвокат може здійснити самостійно онлайн через підсистему/модуль ЄСІТС «Електронний суд».

Необхідні документи для подання заяви про розлучення

Для розірвання шлюбу онлайн від Вас, як ініціатора розірвання шлюбу, вимагається мінімум документів, а саме: копія свідоцтва про шлюб, копія Вашого паспорту та РНОКПП, копія свідоцтва про народження дитини/дітей (у випадку наявності неповнолітніх дітей). Також можуть надаватися копії документів іншого з подружжя (у разі їх наявності).

Для більш детальної консультації та особливостей розлучення онлайн Ви можете звернутися до фахівців Юридичної компанії «Перша юридична», заповнивши форму заявки на нашому сайті, зв’язавшись через пошту або месенджери або просто зателефонувавши нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

Оренда нерухомості – невід’ємна частина життя чи не кожного українця, адже майже кожен з нас хоча б один раз у житті винаймав житло чи здавав його в оренду. Отже в цій оглядовій статті ми коротко зупинимося на особливостях складення договору оренди квартири.

Отже, перш за все варто відзначити, що договір оренди квартири складається в простій письмовій формі без вимог до його нотаріального посвідчення. Виняток становить лише договір оренди житла з викупом, адже такий договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Сторонами договору оренди можуть виступати як фізичні особи, так і юридичні особи. Звісно, найбільш поширеними випадками є здача в найм (оренду) житла між фізичними особами. Отже, більш детально зупинимося саме на такому випадку.

Для того, щоб скласти договір оренди і максимально убезпечити себе від ризиків в майбутньому, краще за все одразу звернутися до юриста чи адвоката.

Хоча на практиці, ми розуміємо, що далеко не всі користуються послугами фахового юриста аби здати в найм квартиру або винайняти житло. До того ж, якщо для процесу пошуку житла чи його здачі в оренду ви залучаєте рієлтора, то він має своєму розпорядженні такий шаблон договору, що значно спрощує вам життя.

Однак нерідко люди самостійно розміщують оголошення на публічних інтернет-платформах з метою здачі житла в оренду або пошуку житла для проживання і самостійно складають договір оренди, взявши за основу шаблон договору із інтернету чи інших доступних джерел.

Отже, для того, щоб уникнути або, принаймні, мінімізувати ризики в майбутньому, під час складання договору оренди житла, варто виділити ряд умов, які за будь-яких обставин мають бути прописані у вашому договорі.

Таким чином, для того, щоб договір оренди вважався укладеним, в ньому обов’язково мають бути визначені істотні умови такі умови як: предмет, ціна та строк дії договору.

За загальним правилом для укладення будь-якого договору сторонам необхідно визначити його істотні умови, зокрема, предмет договору, а також інші істотні або необхідні для договору даного виду умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, з огляду на чинне законодавство України та аналогію норм закону, якими врегульоване питання оренди житла, ми виокремили наступні істотні умови договору оренди житла, які рекомендуємо визначати в договорах оренди квартири, а саме:

1. Предмет договору – це, власне, інформація про об’єкт, тобто характеристики квартири, яку ви маєте намір винаймати чи здавати в оренду – її точна адреса, площа, а також технічний план квартири.
   Для цього наполегливо рекомендуємо отримати у власника квартири (чи його уповноваженого представника) копії правовстановлюючих документів на квартиру, що підтверджують право власності на цю квартиру або право користування і розпорядження нею!
   Також варто отримати копію технічного паспорту на квартиру, де зазначено план-схему даної квартири.
   При цьому, на практиці власники квартири (чи їх уповноважені представники) досить часто відмовляють потенційним орендарям у наданні копій таких документів, а оригінали документів про право власності можуть надати лише для огляду, як виняток. Тому, для потенційних орендарів житла ми наполегливо рекомендуємо скористатися сервісом Міністерства юстиції України, де можна в будь-який момент онлайн замовити актуальну інформацію з Державного реєстру речових право (ДРРП) на нерухоме майно про право власності на квартиру, що вас зацікавила. Для цього достатньо знати точну адресу квартири (пошук за адресою) або РНОКПП/ПІП власника квартири. Вартість такої інформації орієнтовно становить 30 гривень. Щоправда, за допомогою ДРРП ви не зможете побачити актуальну інформацію, якщо ця квартира була набута у власність (придбана) до 2013 року і після цього не була зареєстрована у ДРРП. Тому, якщо інформації про квартиру, яка вас зацікавила в ДРРП немає, ми наполегливо рекомендуємо потенційним орендарям таки отримати у власника (чи їх уповноваженого представника) хоча б копію документа, що засвідчує право власності на квартиру (договору купівлі-продажу, свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину, тощо).
2. Термін оренди – вказати дату початку та закінчення терміну оренди або термін дії договору оренди. За загальним правилом, на практиці документом, який засвідчує факт передачі квартири в оренду та її прийняття орендарем, є акт приймання-передачі, що підписується сторонами в момент передачі ключів на квартиру, і саме з цього моменту відліковується термін оренди.
   !!! Звертаємо увагу, що під час підписання акт приймання-передачі квартири, варто зазначити (перерахувати) все майно, яке знаходиться в квартирі на момент його здачі, його кількість, а також його якісні характеристики (модель, марка, якщо мова йде про побутову чи іншу техніку/обладнання), а також стан такого майна. Якщо майно має певні явні недоліки (наприклад, подряпини, чи інші дефекти) варто обов’язково зазначити про це в акті, що в майбутньому убезпечить вас як орендаря від можливих претензій зі сторони орендодавця.
3. Орендна плата – сума орендної плати (з чого саме вона складається), строк та спосіб її оплати (банківським переказом, готівкою, тощо), умови її перегляду.
   Тут варто звернути увагу на той факт, що на практиці досить часто орендна плата сплачується саме готівкою, а не банківським переказом. У випадку сплати орендної плати готівкою ми рекомендуємо підписувати будь-який письмовий документ між орендарем і орендодавцем, що підтверджує суму орендної плати, яка сплачується, а також період, за який сплачується такий платіж. Це може бути двосторонній акт приймання-передачі коштів, або окремий додаток до договору оренди квартири, в якому буде міститися своєрідний графік платежів, де буде вказана сума, період сплати і підписи сторін.
   !!! Звертаємо вашу увагу, що сторонами, в документі, що підтверджує факт прийняття орендної плати можуть бути лише сторони договору оренди або їх уповноважені представники, на підтвердження чого має бути пред’явлена відповідна довіреність (нотаріально посвідчена), в якій буде визначено повноваження на прийняття/передачу коштів, залежно від того, хто діє на підставі довіреності (орендодавець чи орендар).
4. Гарантійні платежі (застава) – тут зазвичай сторони визначають розмір застави (як правило в розмірі орендного платежу за 1 місяць, з метою покриття можливих збитків чи інших майнових вимог орендодавця до орендаря у майбутньому).
   !!! У випадку сплати гарантійного платежу (заставної суми) варто підписати двосторонній документ (див. коментар до п. 3).
5. Правила користування квартирою – тут варто визначити, чи мають право проживати з орендарем інші мешканці, якщо таке право визначене умова договору, то варто ідентифікувати таких мешканців і вписати їх дані у договір (їх ПІП, паспортні дані, РНОКПП, місце реєстрації, тощо). Також рекомендуємо отримати копії документів, що посвідчують особу таких мешканців.
6. Права і обов’язки сторін – Визначається перелік прав та обов’язків орендодавця та орендаря;
7. Умови розірвання (дострокового припинення) договору оренди та порядок повернення сплачених сум у вигляді гарантійного платежу (застави) – Визначаються випадки, за яких будь-яка із сторін договору має право на дострокове припинення (розірвання) договору. Зазвичай такими випадками є порушення будь-якою із сторін своїх обов’язків, визначених договором оренди, або завчасне повідомлення іншої сторони про таке дострокове припинення – за відсутності порушень умов договору. При цьому, у разі сплати орендарем гарантійного платежу (заставної суми) варто передбачити, в яких випадках сплачені кошти підлягають поверненню.
8. Відповідальність сторін – це важливий інструмент, який убезпечить кожну із сторін від можливих «зловживань» чи порушень своїх обов’язків іншою стороною. У випадку затримки сплати орендної плати та/або комунальних платежів це може бути пеня, яка нараховується за кожний день порушення строку сплати і компенсація завданих збитків, у випадку завдання шкоди майну орендодавця.
9. Реквізити та підписи сторін. Важливо зазначити всі реквізити орендаря та орендодавця, що включають в себе ПІП, паспортні дані, адреса реєстрації, РНОКПП, номер телефону, адресу електронної пошти (за наявності). !!! Наполегливо радимо під час підписання договору оренди квартири сторонам, які підписують договір, обмінятися копіями паспортів сторін та їх РНОКПП.

Щоб бути впевненими у захисті своїх прав та своєї нерухомості, рекомендуємо звернутися до нашої юридичної компанії “Перша Юридична”, наші юристи мають великий досвід договірної роботи і врахують усі ваші побажання та максимально захистять ваші права. Допоможемо скласти договір будь-якої складності!