Визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки над нею

Оприлюднено Категорії Новини

встановлення опіки над недієздатною особою

Кожен з нас може перебувати в різних життєвих ситуаціях. Бувають випадки, коли, на жаль, наші близькі перебувають в нездоровому стані та потребують повної опіки, що породжує відповідні правові наслідки. Недієздатна особа не здатна нести відповідальність за свої дії та їх наслідки. Задля встановлення опіки над такою особою необхідно пройти спеціальну, встановлену законодавством процедуру.

Загалом процедуру визнання особи недієздатною та призначення над такою особою опікуна можна поділити на кілька етапів:

  1. Звернення до суду із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна. Особливості розгляду такої категорії справ.
  2. Проведення судово-психіатричної експертизи;
  3. Розгляд заяви про призначення опікуном органом опіки та піклування.
  4. Прийняття судом рішення по суті справи.

Далі розповімо більш детальніше по кожному з етапів.

Звернення до суду із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна. Особливості розгляду такої категорії справ.

Цивільний кодекс України встановлює, що в нашій країні опіку над повнолітніми фізичними особами встановлює виключно суд.

Заява про визнання особи недієздатною подається до суду за місцем її проживання, або за місцем знаходження психіатричного закладу, якщо особа перебуває на лікуванні.

Таку заяву мають право подавати:

  • близькі родичі;
  • члени сім’ї;
  • орган опіки та піклування (відповідна районна державна адміністрація за місцем проживання особи, відносно якої вирішується питання про визнання її недієздатною та призначення над нею опікуна);
  • психіатричний заклад.

Закон визначає, що фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

А тому в заяві про визнання особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Наприклад, доказами такого психічного стану можуть бути довідка про стан здоров’я чи виписка з історії хвороби тощо.

Справи про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна розглядаються в порядку окремого провадження. При цьому варто звернути увагу та те, що такі справи розглядаються суддею за обов’язкової участі двох присяжних, а також за участі:

  • заявника;
  • представника органу опіки та піклування;
  • особи щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною (за потреби).

Однак, на практиці суд досить рідко зобов’язує бути присутньою особу, відносно якої вирішується питання про визнання її недієздатною, у випадку, якщо в матеріалах справи наявна достатня кількість документів, що підтверджують відповідний стан фізичної особи (довідки, виписки з історії хвороби, тощо).

В окремих випадках, суд може постановити ухвалу про участь особи на засіданні в режимі відеоконференції з психіатричного закладу в якому вона перебуває.

Процедура визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки є складним і багатоступеневим процесом, що вимагає ретельного підходу та надання численних доказів. У зв’язку з цим, для успішного проходження всіх етапів, доцільно звернутися за допомогою до досвідченого адвоката, який зможе забезпечити професійний супровід і підготовку необхідних документів для подачі в суд.

Проведення судово-психіатричної експертизи

Суд, досліджуючи матеріали, справи повинен перевірити чи дійсно фізична особа підпадає під критерії щодо визнання її недієздатною.

Для цього суд призначає судово-психіатричну експертизу для підтвердження чи спростування наявності психічного розладу, що призвів до нездатності усвідомлювати свої дії або керувати ними. На практиці, як правило така експертиза призначається за письмовим клопотання заявника. На час проведення судово-психіатричної експертизи провадження у справі зупиняється.

Варто зауважити, що на практиці, час від зупинення провадження до фактичного отримання висновку судово-психіатричної експертизи може зайняти досить тривалий час (аж до шести місяців!), з огляду на те, що суд направляє матеріали справи до закладів, які фактично проводять судово-психіатричну експертизу (судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України), а ті в свою чергу можуть затребувати додаткові матеріали, необхідні для проведення такої експертизи. Враховуючи, що всі ці документи (запити/заяви експертних установ, медичні документи від закладів охорони здоров’я, тощо) запитуються та направляються судом на підставі відповідних запитів експертних установ, то час на проведення судово-психіатричної експертизи, на жаль, інколи дуже затягується.

Для надання висновку щодо підтвердження чи спростування наявності психічного розладу експерт проводить огляд особи, над якою буде встановлюватись опіка, на предмет того чи дійсно остання має психічне порушення, внаслідок якого не здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними.

За результатом проведеної судово-психіатричної експертизи експерт готує письмовий висновок, в якому дає чіткі відповіді на поставлені йому питання судом щодо психічного стану фізичної особи, щодо якої вирішується питання про визнання її недієздатною та необхідності встановлення над нею опіки. Такий висновок надсилається до суду.

Розгляд заяви про призначення опікуном органом опіки та піклування.

Отже, після надходження до суду висновку судово-психіатричної експертизи варто подбати про подання до органів опіки та піклування заяви та інших документів, які є необхідними для призначення заявника опікуном. Адже саме ці документи стануть основою для прийняття позитивного рішення органом опіки та піклування та винесення ним подання про призначення заявника опікуном.

Опікуни призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна. Також може бути призначено одного або кілька опікунів.

Опікунами не можуть бути особи, які:

  • не досягли 18 років;
  • визнані недієздатними або обмежено дієздатними;
  • перебувають на обліку або лікуються психоневрологічних та наркологічних закладах;
  • раніше були опікунами та з їх вини опіку було припинено;
  • позбавлені батьківських прав;
  • інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці;
  • засуджені за скоєння тяжкого злочину.

При розгляді заяви майбутній опікун повинен взяти участь в засіданні опікунської ради. Орган опіки та піклування за результатом засідання опікунської ради повинен надіслати до суду подання про можливість або неможливість призначення особи опікуном.

Без подання органу опіки та піклування про призначення опікуна суди не приймають рішення по суті справи про визнання особи недієздатною та призначення над нею опікуна, тобто суд обов’язково має дочекатися отримання саме цього документу (подання), який в сукупності з іншими документами по справі (зокрема, висновком судово-психіатричної експертизи) буде підставою для ухвалення відповідного рішення судом.

Прийняття судом рішення по суті справи

Отже, суд, маючи в матеріалах справи подання від органів опіки та піклування, висновок судово-психіатричної експертизи, приступає до вирішення справи по суті. Під час такого судового розгляду заслуховується заявник (майбутній опікун), а також його представник (адвокат) (за наявності), після чого суд приймає остаточне рішення.

У випадку позитивного судового рішення особа, відносно якої вирішувалося питання про визнання її недієздатною, визнається недієздатною і над нею призначається опікун (заявник по справі).

Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування (де опікуну видають посвідчення опікуна), органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи (де опікуну видають посвідчення опікуна.

Особа вважається недієздатною з моменту набрання законної сили рішення суду.

Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною та призначення над нею опікуна становить два роки з наступного дня після дня набрання ним законної сили.

Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.

Які ж наслідки визнання фізичної особи недієздатною?

  • над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка;
  • недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину;
  • правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун;
  • відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Опікун є законним представником фізичної особи, визнаної недієздатною. Законом встановлені чіткі права та обов’язки опікуна в межах яких він повинен діяти.

Дії опікуна можуть бути оскаржені заінтересованою особою, в тому числі родичами підопічного, до органу опіки та піклування або до суду.

Для більш детальної консультації Ви можете звернутися за консультацією до юристів та адвокатів Юридичної компанії «Перша юридична», заповнивши форму заявки на нашому сайті або просто, зателефонувавши нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.


Ще Новини: