Останнім часом збільшилися випадки розлучення, у зв’язку з чим виникають питання про поділ майна при розлученні.

В умовах воєнного стану, коли подружжя розлучилося і один із подружжя проживає за кордоном, а майно залишилось в України виникають питання як поділити майно?

В таких випадках постає питання, чи можна поділити майно, якщо колишнє подружжя чи один з подружжя перебуває за кордоном? Які документи необхідні для подачі позовної заяви до суду про поділ майна? Чи впливає наявність неповнолітніх дітей на розмір частки при поділу майна? Отже, спробуємо розібратися в даній ситуації.

Звертаємо увагу, що розгляд судових справ даної категорії здійснюється за місцем знаходження майна (або її частини) за участю сторін, або їх законних представників.

1. Порядок поділу майна при розлученні

1.1. Позасудове врегулювання спору про поділ майна при розлученні.
При розлученні подружжя може поділити спільне майно, яке було придбано у шлюбі шляхом укладення договору про поділ майна із визначенням в договорі, яке саме майно переходить колишній дружині, а яке чоловіку. У випадку, якщо йде мова про розподіл (виділ частки) нерухомого майна (будинку, квартири, земельної ділянки), такий договір підлягає обов’язковому нотаріальному засвідченню.

1.2. Судовий порядок поділу майна подружжя при розлученні.
Будь-хто з подружжя має право звернутися до суду про розподіл спільного майна та/або спільної сумісної власності протягом трьох років після розлучення. При цьому варто зазначити, що для поділу спільної власності подружжя не обов’язково розлучатися, адже право на поділ майна не залежить від шлюбу.

2. Особливості поділу майна при розлученні

У багатьох людей існує не зовсім правильне уявлення, що все майно, яке було придбано у шлюбі ділиться порівну при розлученні.

Так, дійсно, за загальним правилом відповідно до норми статті 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Також Сімейний кодекс зазначає, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Однак і загального правила є винятки, про які мова буде йти нижче.

2.1. Що відноситься до об’єктів права спільної сумісної власності?
Стаття 61 СК України дає відповідь на дане запитання, а саме: об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Також об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

2.2. Яке майно не є спільною сумісною власністю та не підлягає поділу?
Не належать до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належать одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть, якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Також до особистої приватної власності одного з подружжя відносяться премії, винагороди, які він одержав за особисті заслуги, кошти одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй/йому належала, а також як відшкодування завданої їй/йому моральної шкоди; доходи (дивіденди), якщо вони є результатом приплоду від особистої приватної власності одного з подружжя

Тобто вищезазначене майно та (або) кошти, які відносяться до особистої приватної власності одного з подружжя і не є спільною сумісною власністю подружжя не підлягають поділу, а належать окремо кожному з подружжя за законом.

2.3. Чи завжди суд ділить майно порівну?
При вирішенні спору про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частиною другої статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.

Відповідно до частини третьої статті 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суди повинні установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто, статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися обєктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

3. Необхідні документи для поділу майна при розлученні
   При поділі майна від Вас, як ініціатора поділу вимагається надати суду:

• підтверджуючі документи на майно, яке було придбано у шлюбі, або документи, що дане майно хоча і придбане в шлюбі, але за особисті кошти одного із подружжя або було йому (їй) подаровано;
• копія свідоцтва про шлюб;
• копія свідоцтва про розірвання шлюбу або рішення суду, яке набрало законної сили, про розірвання шлюбу (у разі, якщо шлюб було розірвано),
• копія Вашого паспорту та РНОКПП,
• копія свідоцтва про народження дитини/дітей (у випадку наявності неповнолітніх дітей). Також можуть надаватися копії документів (паспорта та коду РНОКПП) іншого з подружжя (у разі їх наявності).

Для більш детальної консультації та особливостей поділу майна при розлученні Ви можете звернутися за юридичною консультацією до адвокатів та юристів Юридичної компанії «Перша юридична», заповнивши форму заявки на нашому сайті за посиланням https://firstlegal.com.ua/services/sudova-praktika/dlya-fizichnih-osib/ або просто, зателефонувавши нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

Зважаючи на наближення одного з найважливіших релігійних свят – Воскресіння Христового (Паски), в значної частини наших читачів виникає питання – а як же святити паску (сповідатися, причащатися) в умовах карантину? Чи не заборонено це?

Перш за все, необхідно розуміти, що як священнослужителі, так і миряни повинні користатися не лише настановами духовного керівництва своєї церкви, але й законодавчо затвердженими правилами поведінки в період карантину.

Як відомо, з 6 квітня на період тривалості карантину заборонено проведення масових заходів, в тому числі й релігійних.  Однак, зважаючи на важливість свята для всіх релігійних громад, керівництво Міністерства внутрішніх справ пішло на певні поступки.

За повідомленням Голови Національної поліції України Ігоря Клименка, керівники Міністерства внутрішніх справ зустрічалися з представниками Всеукраїнської ради церков, аби визначити оптимальний підхід до святкування.

«І поліція, і МВС зважали на те, що великодні служби мають відбутися. Ми розуміємо, що закрити храми ми не можемо і не маємо права. Тому досягли домовленості: однозначно церкви працюють, богослужіння проводять, на богослужінні перебуває не більше ніж 10 осіб, священикові, який проводить службу – лише йому одному – можна бути без маски, оскільки традиція та ритуал вимагає цього», — сказав Клименко.

При цьому було досягнуто домовленості, що представники поліції перебуватимуть біля церков, забезпечуючи правопорядок, а от контролювати кількість прихожан у церкві будуть самі священники.

Юристи компанії Перша Юридична можуть надати повну консультацію як правильно підготуватися до святкування та провести Великдень, а також професійно і швидко допомогти у вирішенні адміністративних спорів в Києві в разі виникнення такого внаслідок порушення норм і правил щодо карантину.

Також, за словами пана Клименка,  19 квітня 100% поліцейських вийдуть на вулицю, тому що церков і приходів дуже багато, і важливо не допустити конфліктних ситуацій між громадянами, непорозумінь громадян із поліцією.

Щодо особливостей проведення служби в цей день, були надані настанови від голів як Православної церкви України, так і Української Греко-Католицької Церкви.

Священним синодом Православної церкви України були надані наступні рекомендації, зважаючи на те, що в Україні вже набули розголосу та сприяли посиленню суспільних негативних настроїв низка фактів, коли окремі релігійні діячі, що публічно легковажили правилами карантину під час його запровадження, самі були уражені хворобою. Обираючи між повним закриттям храмів та забороною на проведення богослужінь, як це є зараз в багатьох країнах, та обмеженою карантинними приписами можливістю звершувати богослужіння – для блага повноти Помісної Церкви, турбуючись як про тілесне, так і про духовне здоров’я вірних і всього суспільства, Синод вважає розсудливим прийняти останнє.

Згідно з цими настановами, як духовенству, так і вірянам на час свята Входу Господнього у Єрусалим (Вербної неділі), Страсної седмиці, Великодня та Великодньої седмиці надаються наступні рекомендації, зокрема:

а) архієреї та духовенство через засоби масової інформації, оголошення, у проповідях та особистому спілкуванні повинні просити усіх мирян залишатися вдома та долучатися до молитви через засоби трансляції (з місцевого храму або з кафедрального собору єпархії чи кафедрального собору Предстоятеля);

б) враховуючи заборону масових релігійних заходів – звичайні спільні посвячення верби та великодніх страв для мирян у храмах та на прихрамовій території не проводити, щоби не допускати скупчення людей;

в) на підставі роз’яснень Національної поліції, з дотриманням вимог, викладених у п. 4 «Практичних настанов», у позабогослужбовий час не відмовляти мирянам, які індивідуально прийдуть до храму з релігійними потребами, у їх задоволенні; настоятелям парафій, керівникам монастирів забезпечити, там де є можливість, протягом святкових днів, особливо в неділю 12 квітня, у суботу 18 квітня та в неділю 19 квітня, перебування у храмі одного чергового священнослужителя для індивідуального спілкування з парафіянами та задоволення їхніх релігійних потреб;

г) у малих населених пунктах інформувати мирян щодо проведення освячення великодніх страв біля місць проживання – на вулиці поруч з будинком чи на подвір’ї, з дотриманням «соціальної дистанції»; при індивідуальному освяченні великодніх страв біля місць проживання вірних не допускати їхнього скупчення та контролювати дотримання загальних норм карантину; індивідуальне освячення можливе як в неділю, 19 квітня, так і напередодні в суботу, 18 квітня (з дотримання приписів щодо вживання піснеспівів Великої суботи);

ґ) оскільки така форма є традиційною за виняткових обставин (наприклад, коли завчасно освячуються великодні страви для передачі їх військовим, що перебувають на фронті) – організувати, за домовленістю з відповідними закладами, завчасне (протягом днів Страсної седмиці) освячення великодніх страв у місцях їхнього виробництва та продажу, з проханням, щоби під час придбання віруючі були письмово інформовані, що їхні страви вже освячені православним священнослужителем;

д) у разі, якщо миряни не мали можливості у жоден з перелічених способів отримати благословення верби, великодніх страв – дозволити мирянам в день свята в час після прочитання відповідних молитов про благословення у храмах, окропити їх святою водою, адже вона освячується «щоб усі, що черпають і споживають, мали її на очищення душ і тіл, на зцілення пристрастей, на освячення домів і на всяку користь велику» (з Чину великого освячення води);

е) проведення під час богослужінь Страсної седмиці та на Великдень передбачених Уставом обходжень храму відповідно до місцевих обставин або не здійснювати, або здійснювати обнесення Плащаниці в самому храмі, або здійснювати обхід навколо храму лише у складі тих, хто бере участь у відповідному богослужінні, з дотриманням «соціальної дистанції»; у разі якщо хресний хід на Великдень не здійснюється – відразу після виходу Утреня розпочинається перед дверима храму;

є) відвідання священнослужителями і мирянами кладовищ у поминальні дні після Великодня та звершення на них заупокійних молитов перенести на Троїцьку батьківську поминальну суботу (6 червня 2020 р.);

ж) у час до Великодня через оголошення, проповіді та у засобах масової інформації звертатися до членів родин осіб старшого віку або тих хто піклується про них, подбати про те, щоби у день свята такі особи мали вдома освячені великодні страви і через дотримання норм карантину не залишилися без традиційної святкової трапези;

з) єпархіальним архієреям, настоятелям, керівникам монастирів подбати про встановлення контакту з місцевими органами Національної поліції, зокрема з визначеною ними відповідальною особою через мобільний зв’язок, щоби у разі виникнення питань – вирішувати їх.

Главою Української Греко-Католицької Церкви дав декілька порад як у час пандемії Covid-19 служити страсні й пасхальні богослужіння.

На основі цих порад єпископи у своїх єпархіях та екзархатах мають допомогти священникам сформувати критерії стосовно поведінки священнослужителів у цих надзвичайних обставинах.

Перше – якщо у Страсний тиждень і на свято Воскресіння Христового в країнах нашого проживання триватиме карантин, то пасхальні богослужіння слід проводити в такий самий спосіб, як ми молилися в неділі Великого посту, тобто зараз.

Предстоятель вважає, що віруючих треба заохочувати якнайбільше користатися із трансляцій церковних богослужб, але їх мають забезпечити священнослужителі з храмів та соборів.

Друге – страсні й великодні служби цього року в усій Католицькій Церкві служаться без участі віруючих – заради безпеки, щоб зменшити контакт між людьми і не поширювати вірусів.

Третє – у Великий четвер цього року не виконувати обряду вмивання ніг.

Четверте – у Велику п’ятницю не робити жодних процесій – ні в храмі, ні поза ним. Плащаницю можна винести зі святилища прямо до Божого гробу та встановити обмеження перед самою плащаницею, щоб віруючі не підходили для її цілування.

Блаженніший Святослав радить організувати доступ до плащаниці так, щоб люди не скупчувалися в храмі понад встановлену санітарними нормами допустиму кількість осіб.

П’яте – у неділю Пасхи служити, по змозі, надворі. Не робити процесій – ні в храмі, ні довкола храму. Якщо владики вважатимуть за можливе, відповідно до санітарних норм певної країни, служити в храмі, то в ньому мають перебувають лише священнослужителі та співці. Усі інші повинні залишитися надворі. При цьому їм треба забезпечити можливість брати участь у богослужіннях, слухаючи відправи через гучномовці або переглядаючи їх на екранах. Слід просити людей не скупчуватися, а перебувати на встановленій санітарними нормами відстані.

Та однак, якщо карантин цього вимагатиме, слід брати участь у богослужіннях через трансляції, залишаючись вдома.

Шосте – освячувати лозу у Квітну неділю та святити паски й великодні страви на Пасху лише надворі. Просити при цьому вірних не скупчуватися понад дозволену норму відстані між собою. Освячувати страви можна у Великодню суботу стільки часу, скільки це буде потрібно.

Також Глава Церкви наголошує, аби до храмів не приносили страви на освячення особи літнього і похилого віку; ті, у яких члени родини мають ознаки респіраторного захворювання; ті, хто перебуває на самоізоляції. Їх слід повідомити, що великодні кошики будуть освячені теж за посередництвом онлайн-трансляцій.

“Прикладом у цьому нам має слугувати Папа Римський, який благословляє людей на площі Святого Петра у Ватикані, і це благословення поширюється також на тих, хто єднається з ним за допомогою радіо і телебачення”, – запевняє Блаженніший Святослав.

Також не потрібно водити гаївок біля храмів, не влаштовувати великодніх забав, щоб не збирати людей разом.

Українська православна церква Московського патріархату чіткої інструкції щодо обмежувальних заходів під час святкування Великодня не складала. Однак митрополит Української православної церкви (МП) Климент у ефірі Радіо Свобода повідомив, що в богослужіннях їхньої церкви на Великдень майже нічого не зміниться, хоча на карантинні обмеження зважати будуть.

• Священнослужителі будуть проводити святкові служіння у Великдень та в інші дні, оскільки на державному рівні церкви не закривають. Тож на Великдень в храм планують запускати до 10 людей і проводити традиційні обряди.
• Також церква закликає вірян дотримуватися карантину, і всіх заходів безпеки, які запровадив уряд.
• Онлайн-трансляцій богослужінь церква здійснювати не буде, оскільки тоді це не буде вважатися богослужінням.

Останнім часом також широко розповсюджується інформація про обмеження пересування в окремих регіонах України на святкові дні. Щодо цього, необхідно розуміти, що рішення щодо обмеження свободи пересування громадян (мається на увазі заборона виходити з дому в певні дні та години) мають виключно рекомендаційний характер, обов’язковими вони може бути лише за умови запровадження надзвичайного стану. Однак, закликаємо обов’язково зважати на діючі обмеження в період карантину.