Як захистити інтелектуальну власність

Оприлюднено Категорії Новини

Інтелектуальна власність – це результат інтелектуальної, творчої діяльності або право особи на інший об’єкт права інтелектуальної власності. Згідно українського законодавства до об’єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема: літературні та художні твори; комп’ютерні програми; компіляції даних (бази даних); комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; комерційні таємниці. Виключний перелік об’єктів інтелектуальної власності наведено у статті 420 Цивільного кодексу України.

Захист права інтелектуальної власності має надто важливе значення і цінність, оскільки суть цього права полягає у визнанні за відповідною особою (фізичною чи юридичною особою), що створила відповідний об’єкт інтелектуальної власності, права авторства (винахідництва) на такий об’єкт.

В умовах нашого сьогодення, коли є надто багато різної і загальнодоступної інформації, зокрема, в мережі Інтернет, на веб-сайтах, в соціальних мережах, різноманітних каналах для спілкування, досить важливо захистити СВІЙ об’єкт інтелектуальної власності шляхом визнання за суб’єктом, що створив такий об’єкт, права авторства (особистого немайнового права інтелектуальної власності). 

Наприклад, якщо ми говоримо, про торговельну марку (знак для товарів та послуг), під якою суб’єкт господарювання здійснює свою підприємницьку діяльність (продає товари, надає послуги будь-якого характеру (медичного, юридичного, тощо) ми всі розуміємо, що мова йде про своєрідний «бренд», під яким здійснюється відповідна діяльність. І саме цей «бренд» є визначальним для споживача чи замовника послуг під таким «брендом». Адже якщо мова йде про широковідому торговельну марку (знак для товарів та послуг), яка відзначається високою якістю товарів чи послуг, що продаються/надаються під цим знаком, саме творець (автор) такого знаку/«бренду» повинен подбати про його належний захист від незаконних посягань на незаконне використання такого знаку/«бренду», адже самий такий знак може бути «спокусливим» для його копіювання (ототожнення) іншими конкурентними гравцями бізнесу в Україні.

Якщо говорити про знак для товарів та послуг/торговельну марку/(«бренд»), то найбільш дієвим способом досудового захисту права інтелектуальної власності на такий «бренд» є реєстрація права інтелектуальної власності на такий знак/торговельну марку («бренд») та отримання відповідного свідоцтва, що видається національним органом інтелектуальної власності (НОІВ) – ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент). Це убезпечить власника такої торговельної марки у майбутньому від обов’язку доведення своїх особистих немайнових прав інтелектуальної власності на таку марку. 

Для реєстрації права інтелектуальної власності на торговельну марку її творець (власник) самостійно розробляє зображення (форму) знака для товарів та послуг, що заявляється для охорони права інтелектуальної власності. До речі, такі знаки можуть бути різноманітними: словесні у вигляді слів або сполучень літер;зображувальні у вигляді графічних композицій будь-яких форм на площині;об’ємні у вигляді фігур або їх композицій у трьох вимірах;комбінації вищезазначених позначень.Такі знаки можуть бути виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. Знак може бути звуковим, світловим, а також кольором чи поєднанням кольорів тощо.

Якщо аналізувати судову практику в сфері захисту прав інтелектуальної власності, то найбільш поширеними спорами є спори, що виникають щодо захисту:

  • Авторського права і суміжних прав;
  • Знаків для товарів і послуг (торговельну марку);
  • Інших об’єктів промислової власності (патентування).

Щодо відповідальності, яка настає внаслідок порушення прав інтелектуальної власності, то така відповідальність може бути як адміністративною, кримінальною так і цивільно-правовою.

Так, статтею 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об’єкт або інше умисне порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом – у вигляді накладення штрафу на порушників від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 – 3400 грн.) з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.

Кримінальним кодексом України визначені випадки кримінальної відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності, а саме, за:

Стаття 176. Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, камкординг, кардшейрінг або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, а також фінансування таких дій, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, – у вигляді штрафу від 200 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк.

При цьому, санкція частин 2-3 статті 176 Кримінального кодексу України посилюється в залежності від суб’єктів порушення (за попередньою змовою групою осіб, службовою особою з використанням службового становища), а також рецедиву злочину і розміру завданої матеріальної шкоди.

Стаття 177. Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, привласнення авторства на них, або інше умисне порушення права на ці об’єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, – у вигляді штрафу від 200 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк.

При цьому, санкція частин 2-3 статті 177 Кримінального кодексу України посилюється в залежності від суб’єктів порушення (за попередньою змовою групою осіб, службовою особою з використанням службового становища), а також рецедиву злочину і розміру завданої матеріальної шкоди.

Стаття 229. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару, або інше умисне порушення права на ці об’єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, – у вигляді штрафу від 1000 до 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, санкція частин 2-3 статті 229 Кримінального кодексу України посилюється в залежності від суб’єктів порушення (за попередньою змовою групою осіб, службовою особою з використанням службового становища), а також рецедиву злочину і розміру завданої матеріальної шкоди.

Якщо з говорити про цивільно-правову відповідальність, яка настає в результаті порушення прав суб’єкта інтелектуальної власності (творця, автора), то така відповідальність настає для порушника в результаті звернення творця (автора) до порушника з позовом (судовий метод). 

У разі порушення прав інтелектуальної власності, зокрема, авторського чи суміжного права, особа права, якої було порушено може звернутися до суду, з позовними вимогами про: 

  1. визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
  2. про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
  3. про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;
  4. обов’язок публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;
  5. прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов’язаних із захистом авторського права та суміжних прав.

Залежно від обраного особою способу судового захисту порушених прав, суд може постановити рішення чи ухвалу, зокрема, про:

1) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

2) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

3) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

4) виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення – як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу, тощо

Особливе місце серед усіх вищевказаних способів захисту прав інтелектуальної власності займає адміністративний спосіб захисту порушених прав. Він полягає в тому, що особа, яка дізналася про порушення свої прав інтелектуальної власності може звернутися до відповідного державного органу управління або громадської організації, творчої спілки, до якої входить особа, що порушила право інтелектуальної власності. 

Порівняно новим способом адміністративного захисту авторського або суміжного права, які були порушені через мережу Інтернет, є звернення заявника до власника веб-сайту/веб-сторінки, на якому (якій) розміщена відповідна електронна (цифрова) інформація, із заявою про припинення порушення. Такий алгоритм захисту чітко регламентований Законом України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 52-1). Порядок захисту авторського права та (або) суміжних прав, визначений цією статтею вказаного закону, застосовується до відносин, пов’язаних з використанням аудіовізуальних творів, музичних творів, комп’ютерних програм, відеограм, фонограм, передач (програм) організацій мовлення. Особливість цієї процедури захисту авторського та (або) суміжних прав полягає в тому, що вона може бути подана лише адвокатом і інтересах особи (заявника), права якого були порушені.

Отже, питання захисту прав інтелектуальної власності на відповідний об’єкта права інтелектуальної власності – це окрема категорія справ, яка має свої особливості.

Задля ефективного захисту порушених прав інтелектуальної власності варто звертатися до кваліфікованих фахівців, які мають досвід роботи у вказаній сфері. Адже такий фахівець зможе надати правову оцінку проблеми, яка склалася, допоможе належним чином зафіксувати факт порушення Ваших прав та зібрати необхідні докази для відновлення порушених прав. 

Разом з тим, варто пам’ятати, що задля ефективного відновлення Вашого порушеного права інтелектуальної власності необхідно перш за все довести факт належності цього права саме Вам, як автору (творцю, винахіднику, тощо). При цьому не обов’язково реєструвати Ваше авторське право на відповідний твір (аудіовізуальний твір, літературний твір, фотографічний твір, комп’ютерні програми, бази даних, тощо), хоча довести належність авторського права у випадку його реєстрації буде значно легше, у зв’язку з чим краще все ж таке право реєструвати свої права на об’єкт інтелектуальної власності або підписувати відповідні договори (ліцензійні договори, договори про передачу (відчуження) майнових прав, договори про передачу виключного/невиключного майнового права на використання об’єкту інтелектуальної власності, тощо). 

Згідно чинного законодавства України дії принцип презумпції авторства, коли авторське право на твір виникає вже внаслідок факту його створення. А це означає, що якщо Ви створили твір (незалежно від його виду, жанру, тощо) обов’язково потрібно подбати про зазначення на відповідному примірнику/публікації, тощо власного ім’я і прізвища, знаку авторства «©», та року першої публікації Вашого твору або хоча б під час написання своїх публікацій в соціальних мережах, в мережі Інтернет, блогах зазначайте своє авторство.


Ще Новини:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.