Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (або податок на нерухомість) є складовою частиною податку на майно відповідно до розділу ХІІ Податкового кодексу України.

Платниками цього податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Законодавством визначено перелік об’єктів нерухомості, що не є об’єктом оподаткування, серед них:

• об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;
• будівлі дитячих будинків сімейного типу;
• гуртожитки;
• житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради.

Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Ставку податку визначає місцева влада. При цьому обовʼязково має врахувати тип житла та розташування.

У 2025 році податок сплачується за звітний 2024 рік.

Розмір ставки податку не може перевищувати 1,5 % розміру мінімальної зарплати за 1 квадратний метр, яка на 1 січня 2024 року становила 7100 грн. Отже, максимальний розмірставки 106,5 грн за 1 квадратний метр.

Порядок нарахування та сплати податку на нерухомість фізичними особами.

До 1 липня кожен, хто за даними державних реєстрів має сплатити цей податок, отримає відповідне повідомлення з чіткими розрахунками в електронний кабінет платників податків або рекомендованим листом.

Строк для сплати податку: 60 днів з моменту отримання податкового повідомлення-рішення.

Від сплати податку звільнені:

• власники житлової нерухомості, сумарна площа якої не перевищує встановлених норм (для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів, для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів);
• власники, чия нерухомість знаходиться на окупованих територіях, пошкоджена чи в зоні активних бойових дій. .

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:

• об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
• розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
• права на користування пільгою із сплати податку;
• розміру ставки податку;
• нарахованої суми податку. .

Порядок нарахування та сплати податку на нерухомість юридичними особами.

Платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою – платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

Податок на нерухомість юридичними особами сплачується авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

У разі виникнення додаткових питань щодо порядку нарахування та сплати податку на нерухомість юридичними або фізичними особами, Ви можете звернутися за бухгалтерськими послугами до юридичної компанії «Перша Юридична». Наші адвокати та бухгалтери з радістю нададуть юридичну консультацію з зазначеного питання.

Звільнення за угодою сторін є одним із способів завершення трудових відносин між працівником та роботодавцем. Це рішення має бути взаємним і задовольняти обидві сторони. Давайте розглянемо основні етапи, які варто врахувати при звільненні працівника за угодою сторін.

1. Ініціатива.

Для звільнення за угодою сторін необхідна згода як роботодавця, так і працівника. Це забезпечує юридичну безпеку для обох сторін.

Звільнення за угодою сторін може бути ініційованим як працівником, так і роботодавцем. У будь-якому випадку, важливо обговорити дане питання, враховуючи причини та обставини, що призвели до рішення про звільнення.

За такої підстави звільнення працівника може відбутися у будь-який строк, але обов’язково за наявності спільної згоди між працівником та роботодавцем.

Звільнення може відбутися як у день внесення пропозиції, так і у будь-який інший момент.

2. Обговорення умов.

Після того, як одна зі сторін виявила бажання звільнитися чи звільнити, слід обговорити умови звільнення, а саме:

• Термін звільнення;
• Фінансові питання (останню зарплату, компенсації, виплати);
• Виконання залишкових обов’язків.
3. Угода сторін.

Всі домовленості про звільнення містяться у кінцевій угоді сторін. Угода сторін може бути оформлена як письмово так і усно.

Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має бути належним чином оформлене в письмовій формі.

Роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. (стаття 47 КЗпП).

4. Оформлення документів

Роботодавець зобов’язаний оформити звільнення працівника відповідно до норм трудового законодавства.

Це передбачає:

• Внесення запису до трудової книжки;
• Видача трудової книжки;
• Оформлення розрахункових документів;
• Ознайомлення з наказом.
5. Виплата компенсацій

При звільненні працівника за угодою сторін, виплати можуть варіюватися в залежності від домовленостей сторін.

Основні види виплат, які можуть бути запропоновані при такому звільненні:

• працівнику має бути виплачена остання заробітна плата за виконану роботу (вона включає зарплату за відпрацьовані дні, вихідні та святкові дні);
• угода може передбачати виплату компенсації в разі звільнення. Ця компенсація може бути встановлена у вигляді: (щомісячної або одноразової виплати; компенсації за невикористану відпустку).

Якщо працівник не використав всі дні щорічної відпустки, роботодавець зобов’язаний компенсувати їх у грошовій формі.

У разі, якщо працівник поніс матеріальні витрати у зв’язку зі звільненням (наприклад, витрати на переїзд до нового місця роботи), це також може бути враховано при звільненні.

Якщо в процесі роботи працівник мав право на бонуси чи премії, роботодавець може вирішити виплатити їх у момент звільнення.

У залежності від специфіки трудового договору та угоди, можуть бути передбачені й інші виплати, такі як:

• Виплати за дотримання конфіденційності.
• Виплати за виконання специфічних умов, якщо це обумовлено в трудовому договорі.

Звільнення працівника за угодою сторін може бути ефективним рішенням для обох сторін, якщо дотримуватись встановленого порядку. Найкраще звернутися за допомогою до юриста або професійного кадровика, щоб оформлення відбулося відповідно до вимог чинного законодавства.

Важливо мати на увазі, що подібний процес потребує відкритого спілкування та взаєморозуміння, що дозволяє уникнути конфліктів і непорозумінь.

Для юридичної консультації з питань звільнення за угодою сторін та правильного оформлення відповідних документів, Ви можете звернутися до юридичної компанії «Перша юридична» , заповнивши форму заявки або зателефонувавши нам: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

Дорогі клієнти, партнери та друзі!

Команда Першої Юридичної щиро вітає вас зі світлим святом Великодня!
Нехай у ваших оселях панують спокій, злагода та добро.
Бажаємо вам віри у власні сили, впевненості в майбутньому та надійної правової підтримки поруч.
Ми й надалі дбатимемо про ваш юридичний захист — з турботою, професійністю та повагою.

З найкращими побажаннями,
Ваша команда Першої Юридичної
https://firstlegal.com.ua

Звільнення працівника за ініціативою роботодавця — це складний процес, що вимагає дотримання певних норм трудового законодавства і внутрішніх трудових правил підприємства. У цій статті ми розглянемо основні етапи та вимоги, пов’язані зі звільненням працівника за ініціативою роботодавця.

1. Підстави для звільнення. Згідно з Кодексом законів про працю України (КЗпП), звільнення працівника може відбуватися з різних причин, в тому числі:
• Прогули без поважних причин.
• систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення;
• Зниження продуктивності праці.
• Непроходження атестації.
• Виявлення недостовірних відомостей під час прийому на роботу.
• виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я
• змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
• появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння тощо.

Основні статті, що можуть бути підставою для звільнення, включають:

• Стаття 40 (порушення трудової дисципліни).
• Стаття 41 (додаткові підстави для звільнення, такі як: систематичне невиконання трудових обов’язків, прогули без поважних причин, тощо).
2. Підготовка до звільнення.

Звільнення працівника за ініціативою роботодавця має чіткі підстави, передбачені ст. ст.40, 41 КЗпП України.

Проаналізувавши ці норми можна дійти висновку, що для звільнення працівника по підставам указаних статей необхідна документальна фіксація юридичних фактів на підставі яких відбувається звільнення.

Важливо збирати та зберігати документи, що підтверджують порушення. Це можуть бути:

• Акти перевірок.
• Журнали обліку робочого часу.
• Документи про порушення трудової дисципліни.
3. Проведення зборів

У деяких випадках (наприклад, при звільненні через скорочення штату) роботодавець повинен провести збори із профспілковою організацією або представниками працівників для обговорення умов звільнення та можливих альтернатив.

При звільненні з роботи з ініціативи роботодавця за скороченням штату Вас повинні попередити про це не раніше аніж за два місяці до звільнення.

4. Оформлення звільнення

Звільнення повинно бути оформлене низкою документів, зокрема:

• Наказ про звільнення (наказ повинний містити дані про працівника, причину звільнення, дату та підпис керівника).
• Розрахункова відомість (документ, що свідчить про всі нарахування, які підлягають виплаті працівникові).

Працівник відділу кадрів зобов’язаний Вас ознайомити з наказом про звільнення у день звільнення. Ваш підпис та дата ознайомлення з наказом свідчить про таке ознайомлення з наказом.

У день звільнення Вам зобов’язані надати копію наказу та письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні. При цьому, в повідомленні повинна бути деталізована інформація про нараховані та виплачені при звільненні суми із зазначенням окремо кожного виду виплати.

5. Виплата компенсацій

При звільненні працівника за ініціативою роботодавця він має право на наступні виплати:

• Остання заробітна плата (виплата повинна включати всі суми, що належать працівнику до дня звільнення).
• Компенсація за невикористану відпустку (якщо працівник не використав дні відпустки, їй нараховується грошова компенсація).
• Додаткові виплати (у разі, якщо це передбачено трудовим контрактом або внутрішніми документами підприємства).

До впровадження воєнного стану в Україні КЗпП забороняв звільняти працівника за ініціативою роботодавця під час тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Під час дії воєнного стану такої гарантії тимчасово немає.

Так, ст. 5 Закону України від 15.03.2022 «Про організацію трудових відносин у період дії воєнного стану» допускає можливість для роботодавця звільнити працівника, зокрема:

• у період тимчасової непрацездатності;
• у період перебування у відпустці (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку).

Звільнення працівника за ініціативою роботодавця є процесом, що вимагає деталізованого дотримання трудового законодавства. Чітке виконання всіх етапів та оформлення документів допоможуть уникнути конфліктів та правових проблем в майбутньому.

Для отримання індивідуальної консультації адвоката щодо процедури звільнення з ініціативи роботодавця звертайтесь до юристів у Києві компанії «Перша юридична». Ми також пропонуємо послуги з кадрового аутсорсингу у Києві. Зв’язатися з нами можна через форму на сайті або телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника регулюється статтею 38 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Працівник має право ініціювати звільнення з різних причин, і процес цього звільнення передбачає певні етапи.

1. Підготовка до звільнення. У кожної людини можуть бути свої причини для звільнення, а саме:
• особисті причини (переїзд, зміна місця проживання тощо);
• зміна умов праці або неналежні умови праці;
• вибір іншої роботи.

Перед тим, як подавати заяву на звільнення, працівник повинен визначитися з причинами свого звільнення, які він буде указувати в заяві на звільнення.

2. Подача заяви на звільнення. . Працівник повинен скласти письмову заяву про звільнення та подати її безпосередньо керівникові або в кадровий відділ.В заяві потрібно вказати:
• дату написання;
• назву організації;
• дані (П.І.Б.) працівника;
• формулювання “Прошу звільнити мене з посади (вказати посаду) у зв’язку зі… (вказати причину)”;
• дату, з якої бажаєте звільнитися
3. Термін повідомлення

Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю, працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про своє намір звільнитися за два тижні до дати звільнення. У деяких випадках (наприклад, за угодою сторін) цей термін може бути скорочено.

4. Питання, пов’язані з розрахункамиРоботодавець зобов’язаний провести розрахунок з працівником, що звільняється. Це включає:
• виплату зарплати за відпрацьований час;
• вихідну допомогу (якщо передбачено в колективному договорі або трудовій угоді);

Працівник також має право на компенсацію за невикористану відпустку.

Перша і найосновніша виплата, яка належить звільненому працівнику, — це розрахунок зарплати за фактично відпрацьований час у місяці звільнення. Це включає оплату відпрацьованих днів, а також, у разі якщо працівник відпрацьовував надурочно, оплату за надурочні години.

Згідно з законодавством, працівники мають право на вихідну допомогу в певних випадках. Якщо звільнення відбулося за ініціативою роботодавця не з вини працівника (наприклад, при скороченні штату), працівнику може бути виплачена вихідна допомога.

Розмір вихідної допомоги зазвичай становить один середньомісячний заробіток. Важливо звернути увагу на умови колективного договору чи трудового контракту, які можуть передбачати більший розмір виплат.

Якщо працівник на момент звільнення не використав всі свої дні відпустки, він має право на отримання компенсації за невикористані дні. При розрахунку компенсації враховується середньоденний заробіток працівника та кількість днів невикористаної відпустки.

Якщо звільнення відбулося за згодою сторін, працівник може отримати додаткові виплати, що можуть бути визначені в умовах угоди про звільнення. Це може включати компенсації, премії чи інші одноразові виплати.

5. Оформлення звільнення

При звільненні працівника, кадровий відділ видає наказ про звільнення, який повинен бути підписаний керівником. Працівник отримує копію наказу (за бажанням).

У випадку порушення роботодавцем законодавства про працю передбачено адміністративну, матеріальну, кримінальну відповідальність.

За порушення термінів виплати заробітної плати, виплати її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю відповідно до ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу на посадових осіб підприємств та ФОПів від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 до 1700 грн).

За порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі тягне за собою накладення штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (ст. 265 КЗпП України).

За безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства або ФОПів передбачена кримінальна відповідальність у вигляді штрафу від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 8500 до 17000 грн) або виправними роботами на строк до 2 років, або позбавленням волі на строк до 2 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (ст. 175 Кримінального кодексу України).

Під час воєнного стану роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

При неможливості виплати зарплати через воєнні дії, строк її виплати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Якщо ж Ваш роботодавець самозайнята особа і був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, то такий роботодавець – фізична особа повинен виконати свої обов’язки протягом місяця після звільнення з такої військової служби без застосування санкцій та штрафів.

Для більш детальної консультацією юриста щодо оформлення звільнення за власним бажанням Ви можете звернутися до адвокатів в Києві Юридичної компанії «Перша юридична», також наша юридична компанія надає послуги кадрового аутсорсингу у Києві. Звертайтеся за консультаціями заповнивши форму заявки на сайті або просто, зателефонувавши нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

В особливий період працівники Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (в подальшому – ТЦК) наділені повноваженнями за порушення військового обліку а також за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та ухилення від мобілізації складати протоколи та притягувати фізичних та юридичних осіб до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Згідно зі ст. 235 КУпАП, категорію справ про адміністративні правопорушення за статтями 210, 210-1, 211 КУпАП уповноважені розглядати безпосередньо ТЦК — за результатом розгляду справи вони складають Постанову про накладення адміністративного стягнення.

За неявку до ТЦК за повісткою передбачено штраф від 17 000 до 25 000 грн за перше правопорушення. Щодо осіб, які вчасно не оновили свої дані, ТЦК також мають право складати такі постанови та накладати штрафи. Однак у громадян все ж можуть бути підстави для їхнього оскарження.

Дані штрафи можна оскаржити до суду шляхом подання позову з аргументацією неправомірності дій/рішень співробітників ТЦК. Предметом оскарження буде не протокол, а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу, що виноситься за результатами розгляду протоколу.

Для з’ясування всіх обставин оскарження штрафів від ТЦК, його доцільність в конкретному випадку – звертайтеся до адвокатів нашої юридичної компанії «Перша Юридична».

Про вже накладений штраф, а відтак відкрите виконавче провадження, особа дізнається коли виконавча служба заблокувала рахунки або стягнула із банківських рахунків боржника зазначену суму штрафу.

Як дізнатися, що на вас наклали штраф?

Дізнатись про те, що на особу накладено штраф ТЦК, можна з трьох джерел:

• Безпосередньо в ТЦК під час візиту.
• З Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень .
• У застосунку «Дія»: в розділі «Сервіси», вкладка «Виконавчі провадження».

З метою недопущення стягнення з Вас штрафу позов до суду на скасування штрафу треба подати протягом 10 днів з дня винесення постанови про накладення штрафу. А якщо так сталося, що про винесення постанови Ви дізналися запізно і вже не встигаєте дотриматися десятиденного строку на оскарження, то разом з позовом слід подати до суду заяву (клопотання) про поновлення строку на оскарження, вказавши коли ви дізналися про дану постанову.

Чи можна оскаржити штрафи за порушення правил військового обліку (не оновлення даних, тощо) ?

Так, для цього потрібно подати заяву до суду про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення (штрафу), зазначивши в чому полягає незаконність постанови, яку Ви оскаржуєте. На це дається 10 днів — з моменти її винесення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом – рішенням суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об’єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Однією з підстав для результативного оскарження постанови є невідповідність вимогам процедури («заочний» розгляд справи, помилки/неправильність тексту, пропуск строку накладення адміністративного стягнення тощо). Консультація з юристами компанії «Перша Юридична» допоможе Вам своєчасно оскаржити штрафи ТЦК і захистити Ваші права.

Підстави для скасування штрафів є:

• недотримання ТЦК процедури накладення штрафу та/або неналежне повідомлення з боку ТЦК, тобто особі не вручили повістку про явку до ТЦК або вручили з порушенням встановлених термінів;
• відсутність переконливих доказів вчинення порушень громадянином, у штрафі не вказано причину його накладення, не роз’яснено порядок його оскарження, наприклад, є помилка в персональних даних і т.п.;
• штрафи накладаються за період, коли нові норми ще не набули чинності, що є підставою для їх скасування.

Штраф накладено незаконно, якщо:

• Особа не підлягає військовому обліку: у громадянина є законні підстави для звільнення від військового обліку (вік, стан здоров’я, сімейні обставини тощо), але ТЦК не врахувало їх.
• Наявність поважних причин для неявки до ТЦК: людина перебуває на лікуванні, у відрядженні, виконує інші важливі обов’язки, про що може надати документальні підтвердження.
• Співробітники ТЦК припустилися помилки: у військовому квитку або інших документах особи міститься помилкова інформація, яка стала причиною накладення штрафу.
• Неналежні дії ТЦК: шантаж та погрози – працівники ТЦК чинили фізичний тиск, погрожували або вимагали хабар.
• Випадки дискримінації, тобто штраф було накладено через расу, релігію, політичні переконання та принципи.
• Незаконне вилучення документів: працівники ТЦК вилучили документи без законних підстав.

Загальний принцип розгляду справ про накладення штрафів ТЦК

ТЦК повинен повідомити особу про час і місце розгляду адміністративної справи, адже відповідно до ст. 268 КУпАП справа повинна обов’язково розглядатися у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності й може бути розглянута без її присутності лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення її про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Важливо! Повістка про виклик до ТЦК, наприклад, для уточнення облікових даних не може вважатися повідомленням в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення.

На практиці ТЦК дуже часто забуває повідомити особу про розгляд справи або повідомляє так, що особа, яка притягається до відповідальності, не отримує цього повідомлення. Незабезпечення повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи веде до порушень прав людини, а це зі свого боку впливає на законність прийнятого рішення. І от на виході ми маємо постанову про накладення штрафу, яка має всі підстави для оскарження.

Як ми зазначали раніше оскарження такої постанови відбувається у 10 денний термін із дня винесення такої постанови.

Суди досить критично реагують на порушення процедури повідомлення і скасовують постанови про накладення штрафів навіть в тих випадках, коли особа фактично винна у вчиненні правопорушення. Тобто у випадках, коли ТЦК забуває повідомити особу про час і місце розгляду справи, суди практично завжди стають на бік скаржників та скасовують протиправні постанови.

Так, Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 754/9026/24 від 24 вересня 2024 р., суд скасував накладені штрафи, аналогічна позиція висвітлена у рішенні Сокирянського районного суду Чернівецької області по справі № 722/161/25, де суд скасував штраф у розмірі 17 тис. грн для військовозобов’язаного, який не з’явився до ТЦК після отримання повістки. Суд ухвалив рішення на користь позивача, рішення набрало законної сили.

Наразі судових позовів про скасування штрафів ТЦК є досить багато, позитивний результат розгляду яких дуже високий.

Ризики не оскарження постанов про оскарження штрафів ТЦК

Постанову ТЦК про притягнення до адміністративної відповідальності можна й не оскаржувати, сплативши штраф. Але існує один дуже важливий момент – кримінальна відповідальність.

Кримінальний кодекс (КК) України містить статті, які також мають відношення до мобілізації та призову. Так, стаття 336 КК передбачає покарання за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб з-поміж резервістів в особливий період.

Водночас стаття 337 КК передбачає покарання за ухилення призовника, військовозобов’язаного, резервіста від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником ТЦК, керівниками відповідних органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України. Остання стаття взагалі чітко зазначає про кримінальну відповідальність після попередження, зробленого керівником ТЦК.

Звертаємо Вашу увагу, що 13 березня 2025 року Верховна Рада прийняла в цілому законопроект № 12093, яким пропонується знижку 50% на штрафи для військовозобовʼязаних, які добровільно сплатять стягнення за порушення військового обліку, йдеться у картці закону на сайті парламенту, який наразі переданий на підпис Президенту України.

Згідно з ухваленим документом, військовозобовʼязаний, якого притягнули до адміністративної відповідальності, матиме можливість звернутися до уповноважених органів і сплатити накладений штраф на 50% менше протягом 10 днів. Замість 17 000 гривень потрібно буде сплатити лише 8500 гривень. Така можливість надається у разі, якщо порушник не заперечує свою провину і готовий до адміністративної відповідальності.

Для отримання більш детальної юридичної консультації щодо скасування штрафів ТЦК рекомендуємо звернутися за консультацією до професіоналів юридичної компанії «Перша юридична» допоможуть Вам! Заповніть форму заявки на сайті просто зараз або зателефонуйте за одним із номерів: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

Довідка про відсутність заборгованості по аліментах: що потрібно знати

Довідка про відсутність заборгованості по аліментах – це документ, який підтверджує, що особа не має боргів за рішенням суду та виконавчим провадженням щодо сплати аліментів. Така довідка може бути корисною, наприклад під час виїзду за кордон (в Україні діє обмеження на виїзд за кордон для боржників, які мають заборгованість понад 4 місяці), для отримання кредиту (банки можуть вимагати цю довідку як підтвердження фінансової дисципліни позичальника) тощо.

Діючим законодавством не встановлено єдиної форми довідки про відсутність заборгованості по аліментам. Проте, нормативними актами передбачена довідка схожа за змістом – довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів.

Видає таку довідку орган державної виконавчої служби або приватний виконавець – той, в провадженні якого перебуває виконавче провадження. Вона видається протягом трьох робочих днів з моменту надходження відповідної заяви від стягувача.

Проте й тут можуть виникнути нюанси: якщо сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання є меншим, ніж сума відповідних платежів за три місяці, орган державної виконавчої служби, приватний виконавець письмово повідомляє стягувача про відмову у видачі довідки та надає йому розрахунок заборгованості.

Варто звернути увагу, що у довідці про наявність заборгованості зі сплати аліментів зазначається інформація станом на дату її видачі, а тому отримувати її слід максимально наближено до потенційної дати використання.

Для більш детальної консультації юриста Ви можете звернутися до фахівців юридичної компанії «Перша юридична». Ми надаємо професійні юридичні послуги, а досвідчений юрист або адвокат допоможе вирішити Ваше питання швидко та компетентно. Заповніть форму заявки на нашому сайті або зателефонуйте нам за телефоном:

+38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

Довідка про відсутність корупційних правопорушень: як отримати та для чого вона потрібна

В тій чи іншій ситуації юридичні чи фізичні особі необхідно підтверджувати факти певного статусу особи. Так, в Україні діє Закон України «Про запобігання корупції», який передбачає необхідність певним суб’єктам підтвердження статусу суб’єкту щодо відсутності корупційного правопорушення. Довідка про відсутність корупційних правопорушень – це офіційний документ, який підтверджує, що фізична або юридична особа не має судимості за корупційні злочини. Як отримати таку довідку та для чого вона потрібна, давайте розглянемо це в цій статті.

Так, законодавством встановлено, що наявність довідки про відсутність корупційних правопорушень необхідна в наступних випадках, а саме:

• для участі в державних тендерах та закупівлях;
• з метою отримання ліцензій та дозволів на ведення господарської діяльності;
• для працевлаштування на державну службу або в органи місцевого самоврядування;
• з метою вступу до навчальних закладів на державну форму навчання;
• щоб отримати візу для в’їзду до деяких країн;
• щоб перевірити відомості про людей, які є кандидатами на зайняття посад, що пов’язані з функціонуванням держави або місцевого самоврядування;
• запит може надходити від правоохоронних органів, якщо потрібна інформація при кримінальному чи адміністративному провадженні.

Довідка про відсутність корупційних правопорушень надається спеціально уповноваженим на це органом – Національним агентством з питань запобігання корупції в порядку, передбаченим Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення.

Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, порядок його формування та ведення затверджено рішенням НАЗК від 09.02.2018 № 166, зареєстровано в Мін’юсті 21.03 2018 р. за № 345/31797.

Вказаний реєстр відображає інформацію про фізичних осіб, яких було притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних правопорушень та про юридичних осіб, до яких були застосовані заходи кримінально-правового характеру у зв’язку з вчиненням вказаних корупційних правопорушень.

Яка ж інформація відображається в реєстрі?

В реєстрі доступна наступна інформація щодо осіб:

1. про фізичну особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення:
• прізвище, ім’я, по батькові;
• місце роботи, посада на час вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення;
• склад корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення;
• вид покарання (стягнення);
• спосіб вчинення дисциплінарного корупційного проступку;
• вид дисциплінарного стягнення;
2. про юридичну особу, до якої застосовано заходи кримінально-правового характеру:
• найменування;
• юридична адреса, код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців;
• склад корупційного правопорушення, у зв’язку з вчиненням якого застосовано заходи кримінально-правового характеру;
• вид застосованих заходів кримінально-правового характеру.

Види відомостей з Реєстру

Відомості з Реєстру надаються у вигляді витягу з вказаного реєстру та інформаційної довідки.

Інформаційна довідка з реєстру формується будь-яким користувачем в онлайн-режимі.

Реєстр безоплатний, комфортний у користуванні та доступний цілодобово через офіційний веб-сайт НАЗК.

Застосування правил електронного документообігу надає можливість фізичним та юридичним особам швидко та в доступному форматі отримувати інформаційну довідку за допомогою ЕЦП (кваліфікованого електронного підпису).

Інформаційна довідка стосовно юридичних осіб формується на основі даних, вказаних в ЕЦП юридичної особи, шляхом пошуку в Реєстрі за найменуванням юридичної особи, кодом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційним кодом юридичної особи іншої країни (для нерезидентів).

Інформаційна довідка стосовно фізичних осіб формується на підставі персональних даних (прізвище, ім’я, по-батькові) та реєстраційного номеру облікової картки платника податків, вказаних в ЕЦП фізичної особи.

Якщо ж для підтвердження Вашого статусу необхідний Витяг з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, Ви чи Ваш представник (адвокат чи юрист) може звернутися до реєстратора Національного агентства з питань запобігання корупції (будь-якого структурного підрозділу НАЗК) з письмовим запитом на його отримання протягом семи робочих днів. До письмово запиту на отримання витягу необхідно долучити ксерокопію паспорта та згоду на обробку персональних, довіреність на представлення інтересів особи, посвідчену в установленому законодавством порядку.

Для більш детальної консультації юриста Ви можете звернутися до фахівців Юридичної компанії «Перша юридична», заповнивши форму заявки на нашому сайті або просто, зателефонувавши нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

Арешт майна – це процес, у якому майно особи передається під охорону державі або її уповноваженому представнику за рішенням суду, виконавчої служби, нотаріуса.

Звертаємо увагу читачів, що права людини щодо захисту їх прав та свобод захищаються Конституцією України, Конвенцією з прав людини, Цивільним кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Так, положеннями статті 41 Конституції України та в статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 321 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України), право власності є непорушним, ніхто не має бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Перш за все, якщо Ви дізналися, що ваші права порушені і на ваше майно накладено арешт, то повинні звернутися до того органу, який наклав арешт, щоб встановити підстави накладення арешту та встановити законність його накладення або до адвокатів для професійного зʼясування обставин справи.

Розглянемо порядок зняття арешту у виконавчому провадженні:

Арешт може бути накладено як державним (приватним) виконавцем у межах виконавчого провадження на підставі рішення суду про стягнення заборгованості, так і на підставі ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову про заборону відчуження майна.

Арешт майна застосовують для забезпечення реального виконання судового рішення, що полягає в обмеженні права боржника володіти, користуватися чи розпоряджатись своїм майном.

Арешт з майна боржника може бути знятий виконавцем, який його наклав, або це можна зробити на підставі рішення суду.

Законом України «Про виконавче провадження» (стаття 59) визначено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна.

Зокрема, але не виключно, це може бути:

1. отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2. надходження на рахунок органу державної виконавчої служби/приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3. отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4. наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням,
5. отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову, тощо.

У разі надходження документів, що підтверджують одну з підстав для зняття арешту з майна, виконавець зобов`язаний винести постанову про зняття арешту не пізніше наступного робочого дня. Окрім цього, виконавець має надіслати цю постанову в той же день органу (установі), якому для виконання надіслано постанову про накладення арешту на майно боржника.

Порядок зняття арешту в судовому порядку

Частина п`ята статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Це означає, що якщо Вам було відмовлено у знятті арешту з майна, мотивуючи, що справа (виконавче провадження) закрито або знищені матеріали виконавчого провадження за закінченням строку їх зберігання, тоді Вам необхідно звернутися до суду із позовною заявою про зняття такого арешту.

В даному випадку варто отримати інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав щодо обтяженого майна, щоб зрозуміти хто є стягувачам по такому виконавчому провадженню і на підставі якого документу та ким було накладено арешт на майно власника, який виступає в ролі боржника.

Позивачем за позовом про зняття арешту з майна в такому випадку виступатиме власник майна (боржник) за виконавчим провадженням, відповідачем – відповідний орган державної виконавчої служби/приватний виконавець, який наклав арешт, а також стягувач (якщо такий відомий).

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду (справі № 2/0301/806/11) у своїй постанові від 13 липня 2022 року зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Аналогічна правова позиція викладена по справах № 756/14453/23 та № 756/15662/23, рішення по яких набрало законної сили, вважаємо що аналогічні норми повинні бути застосовані і по даній справі.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Наразі судових позові про зняття арешу з майна та/або коштів є досить багато, позитивний результат розгляду яких дуже високий.
Для отримання більш детальної юридичної консультації щодо зняття арешту рекомендуємо звернутися за консультацією юриста до професіоналів – адвокати юридичної компанії «Перша юридична» допоможуть Вам! Заповніть форму заявки на сайті просто зараз або зателефонуйте за одним із номерів: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

Загальний алгоритм дій

Накладення арешту на банківський рахунок є завжди неприємною ситуацією. Особливо у випадку, коли особа дізнається про такий факт випадково, наприклад, під час здійснення чергової транзакції в улюбленому магазині або мобільному додатку. Проте навіть в такому разі не варто панікувати. Натомість важливо з холодним розумом розібратися у ситуації та здійснити необхідні дії для розблокування рахунку.

Передусім потрібно розібратися з причиною накладення арешту. Найпростіше це зробити звернувшись до банку-емітента карти (в онлайн-додатку або у відділення). Якщо причиною арешту є перевищення встановлених лімітів, їх необхідно збільшити. В такому разі банк може запросити документи, що підтверджують джерела походження коштів. Проте найчастіше причиною арешту є відкрите виконавче провадження. Дізнатися про наявність такого можна на офіційному порталі Міністерства юстиції України або через «Дія».

Після отримання відомостей про виконавче провадження варто ознайомитися з його документами: постановою про відкриття, постановою про накладення арешту, отримати контакти державного або приватного виконавця, в провадженні якого воно перебуває. Аналіз документів є важливим для прийняття рішення про здійснення подальших кроків: оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, визнання боргу та сплата коштів тощо. Ми радимо звернутися до адвоката чи юриста для отримання юридичної консультації.

Якщо з останнім найчастіше не виникає додаткових проблем: після сплати боргу та витрат виконавчого провадження виконавці закривають провадження та знімають накладені арешти, то оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження або рішення суду, на підставі якого воно було відкрите, не знімає арешту з банківського рахунку боржника. Судове оскарження в суді (позов до суду) першої інстанції може тривати декілька місяців. Про це більш детально ми розповімо у статті на тему: Як зняти арешт з майна.

Чи є винятки, які дозволяють фізичним особам користуватися коштами на рахунках, коли вже відкрито виконавче провадження і накладено арешт на рахунки? – Так, є.

Перехідними положенням Закону України «Про виконавче провадження» передбачена можливість на період воєнного стану здійснювати видаткові операції з коштів, на які накладено арешт органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями. Проте з урахуванням наступних обмежень:

• така можливість стосується виключно боржників-фізичних осіб;
• дозволена сума видаткових операцій не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, протягом одного календарного місяця;
• рахунок, з якого здійснюються такі операції, спеціально визначений для таких цілей.

Слід одразу наголосити, що у разі наявності декількох рахунків в одному банку або рахунків у різних банках, здійснювати видаткові операції можна лише з одного рахунку.

Процедура визначення рахунку таким, з якого боржник має намір здійснювати видаткові операції є наступною:

• боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи – боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв’язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». У такій заяві зазначаються номер поточного рахунку, який фізична особа – боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок;
• державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи – боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи – боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку) та перевіряє наявність інших виконавчих проваджень, відкритих стосовно фізичної особи – боржника.

Звертаємо увагу, що зупинення вчинення виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження не є підставою для відмови у визначенні поточного рахунку для здійснення видаткових операцій.

Чи мають можливісьт суб’єкти господарювання користуватися коштами на арештованих рахунках під час воєнного стану? – Так, така можливість є.

Законодавцем також надано роботодавцям (юридичним особам та самозайнятим особам) право здійснюватися видаткові операції з заблокованих виконавчою службою рахунків. Проте, знову ж таки, виключно під час дії воєнного стану та з урахуванням наступних обмежень:

• цільове призначення операцій: для виплати заробітної плати, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
• ліміт на платежі для виплати заробітної плати: не більше п’яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника.

Можливість здійснювати видаткові операції роботодавцям з заблокованими банківськими рахунками надана з метою, щоб останні могли вчасно виплачувати заробітну плату працівникам та розраховувалися з бюджетом.

Якщо Ви виявили накладений арешт на грошові кошти, проте самостійно Вам складно розібратися з юридичними деталями розблокування рахунку, радимо звернутися за професійною консультацією до адвокатів чи юристів. Спеціалісти юридичної компанії «Перша Юридична» з радістю допоможуть Вам отримати доступ до документів виконавчого провадження, підготувати заяву про розблокування рахунку або надіслати її у встановленому порядку.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення.

Проте зустрічаються випадки незаконного звільнення працівників. Як працівнику захистити свої права? Куди звертатися? Який порядок дій? Розглянемо загальні аспекти в цій статті.

Звичайно, спосіб захисту обирається залежно від конкретних обставин справи та змісту оскаржуваного наказу. В будь-якому випадку, задля оскарження наказу про звільнення, працівник повинен правильно задокументувати незаконні дії роботодавця, а саме: при незгоді з певними документами, слід підписувати їх із застереженнями чи додатковими поясненнями, чітко фіксувати процедуру звільнення: ознайомлення з наказом, документами – підставами звільнення, деталями розрахунку тощо.

При незаконному звільненні працівник може обрати як досудовий так і судовий спосіб захисту своїх прав.

Досудовий спосіб оскарження

Досудовий спосіб полягає у зверненні працівника безпосередньо до роботодавця із обґрунтуванням своєї позиції щодо незаконного звільнення, до різних органів та організацій для врегулювання спору.

Так, якщо працівник вважає своє звільнення незаконним, перше, що від може зробити – це звернутися до колишнього роботодавця з вимогою добровільного поновлення на роботі. Краще таке звернення зробити у письмовій формі за допомогою адвоката чи юриста з відповідними попередженнями роботодавця про наслідки незаконного звільнення. При чіткій конструкції письмового звернення з фаховим обґрунтуванням незаконності звільнення, можливо роботодавець не захоче ризикувати репутацією, ймовірністю застосування санкцій правопорушення та коштами на судовий розгляд, та поновить Вас на роботі. Водночас, не слід покладати великі надії на цей крок і доцільно застосовувати інші методи впливу такі як звернення до правоохоронних органів (поліції, прокуратури) чи Держпраці.

У разі незаконного звільнення працівник може звернутися до органів Національної поліції для відкриття кримінального провадження за ст. 172 ККУ – грубе порушення законодавства про працю.

Судовий спосіб оскарження

Однією із найважливіших конституційних гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав.

Якщо працівник вважає, що його звільнили незаконно, він має право звернутися до суду для захисту своїх інтересів.

При цьому необхідно розуміти куди звертатися.

За загальним правилом справи про незаконне звільнення розглядаються за правилами цивільного процесу. Вони розглядаються місцевими судами загальної юрисдикції (районними, районними в місті, міськими). Позов подається за місцезнаходженням роботодавця або за місцем проживання працівника.

Якщо ж Ви являєтесь спеціальним суб’єктом звернення, а саме проходили публічну службу (перебували на адміністративних посадах в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, на державній службі і т.д.), то розгляд прави відбувається за правилами адміністративного судочинства та подається по процедурі, визначеній Кодексом адміністративного судочинства України.

За загальним правилом право на звернення до суду про незаконне звільнення має стислі строки – один місяць. Його перебіг починається з дня отримання копії наказу про звільнення (ч. 1 ст. 233 КЗпП).

Якщо цей строк пропущено, суд може його поновити за наявності поважних причин, таких як воєнний стан (ст. 234 КЗпП).

Основні аспекти при незаконному звільненні.

Звільнення з ініціативи роботодавця допускається лише на наступних підставах:

• згідно статті 36 КЗпП (угода сторін, закінчення строку, призов або вступ працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу тощо);
• згідно статті 40 КЗпП (змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці; систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення; прогулу тощо);
• згідно статті 41 КЗпП (одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками; винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку роботодавця; вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи тощо);

У разі масового вивільнення, відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавець має повідомити державну службу зайнятості про заплановане вивільнення не пізніше ніж за 2 місяці до дати звільнення (ст. 49-2 КЗпП).

В мирний час заборонено звільняти працівника з ініціативи роботодавця під час його тимчасової непрацездатності або під час відпустки (включаючи відпустку по догляду за дитиною).

При звільнені повинні бути дотримані строки розрахунку, передбачені ст. 116 КЗпП.

Обмеження трудових прав під час військового стану.

Варто враховувати, що військовий стан вносить певні обмеження у трудові права працівників та наділяє роботодавців новими можливостями щодо звільнення працівників, а саме:

• роботодавець отримав право звільняти працівників під час їхнього лікарняного або відпустки, за винятком відпустки по вагітності та по догляду за дитиною.
• у випадках, передбачених ст. 43 КЗпП, роботодавець може звільнити працівника без підтримки профспілки, за винятком звільнення членів органів профспілки.
• роботодавець не зобов’язаний заздалегідь повідомляти працівника про зміну істотних умов праці і отримувати його згоду на переведення на іншу роботу, яка не передбачена трудовим договором.

Відповідальність роботодавців при незаконному звільнені працівника.

Чинним законодавством передбачена наступна кримінальна відповідальність роботодавця за незаконне звільнення.

При незаконному звільненні під час воєнного стану роботодавцю загрожує штраф від 34 тисяч до 51 тисяч гривень або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправні роботи до двох років.

Якщо порушення законодавства про працю вчинено повторно або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину до 14 років або дитину з інвалідністю, передбачено штраф від 51 тисячі до 85 тисяч гривень, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, виправні роботи до двох років, або арешт на строк до шести місяців.

Звертайтесь за консультацією юриста юридичної компанії «Перша юридична» щодо поновлення на роботі, як через досудове врегулювання спору а також через подання позову до суду, заповнивши форму заявки на нашому сайті або просто, зателефонувавши нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.

Останнім часом збільшилася кількість спорів про розірвання шлюбу у суді, у зв’язку з чим виникають питання, як стягнути аліменти, якщо батько дитини не працює та не платить аліменти і що робити в такій ситуації?

Розглянемо в нашій статті як розраховується сума аліментів, коли батько ніде не працює; мінімальний розмір аліментів на дитину, та яка відповідальність настає за несплату аліментів.

Отже, спробуємо розібратися в даній ситуації.

Правові основи стягнення аліментів з безробітного батька

В Сімейному кодексі України (далі – СК України) визначено правове регулювання та порядок стягнення аліментів та прописані права і обов’язки батьків і дітей. Незважаючи на це деяким читачам не зовсім зрозумілий порядок стягнення аліментів, коли батько дитини ніде не працює і виникає питання як утримувати дитину, якщо батько не платить аліменти.

Українське законодавство захищає права батьків та дітей і наша юридична компанія поможе Вам у всьому розібратись.

В статті 180 СК України закріплено обов’язок батьків утримувати дитину. Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Якщо батьки не забезпечують на достатньому рівні утримання дитини або добровільно не виконують обов’язок по батьківському піклуванню за договором про сплату аліментів на дитину, то чинним законодавством передбачено примусове стягнення аліментів за рішенням суду.

Відсутність офіційних доходів у батьків не звільняють їх від обов’язку утримувати неповнолітню дитину.

Так, згідно норм Сімейного кодексу України той із батьків, з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, дана норма закріплена у статті 183 СК України.

Враховуючи діючі норми чинного законодавства, відсутність стабільного заробітку батька/матері дитини не звільняє його/її від виплати аліментів та вжиття всіх необхідних заходів по утриманню неповнолітньої дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Тобто незалежно від того чи отримує батько дохід чи ні обов’язок утримувати дитину в нього залишається.

Як здійснюється розрахунок аліментів безробітному батьку?

Розмір аліментів встановлюється судом в залежності від заявлених позовних вимог та з урахуванням норм Сімейного кодексу України.

Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Звертаємо увагу читачів, що заборгованість за аліментами безробітного батька (платника аліментів), який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою – підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (регіону), дана норма прописана в статті 195 СК України.

Також у разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний та/або приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним (приватним) виконавцем, а в разі виникнення спору – судом.
На сьогодні мінімальний розмір аліментів передбачений законодавством не може бути меншим за 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, тобто на дитину до 6 років дана сума не може бути менша за 1281,50 грн., на дитину від 6 до 18 років дана сума не повинна бути меншою за 1598 грн.

Розглянемо спосіб нарахування аліментів на основі середньої заробітної плати по регіону для непрацюючого батька.

Приклад:

Розглянемо ситуацію, коли батько дитини ніде офіційно не працює, зареєстрований та проживає у м. Київ, то при наявності рішення суду про стягнення аліментів та відкритому виконавчому провадженні державний (приватний) виконавець нараховує аліменти, які будуть стягнуті з боржника, виходячи з середньої заробітної плати по регіону за відповідний місяць. Так середня заробітна плата по місту Києву у листопаді 2024 року становила близько 20800 грн. Для визначення розрахунку аліментів від середньої заробітної плати віднімаються податки та обов’язкові збори, це податок на доходи фізичних осіб -18% (3744 грн.) та військовий збір – 5% (1040 грн.), тобто базою для нарахування аліментів є: 20800 – 3744 – 1040 = 16016 грн. Для зручності візьмем розрахунок аліментів на одну дитину, яка становить 25% від суми отриманого доходу, тобто 16016 грн. Х 25% = 4004,00 грн., які боржник повинен щомісячно сплачувати на утримання дитини за період, коли він не працював.

Якщо батько почне офіційно отримувати дохід, то з нього буде утримуватись 25% від отриманого доходу за поточний місяць і частинами буде погашатися прострочена заборгованість за минулий період в розмірі 4004,00 грн. за місяць, одноразові відрахування на аліменти не повинні перевищувати 50% від суми отриманого доходу, в даному випадку сума утриманих аліментів не повинна перевищувати 8008,00 грн. на місяць.

Особливості призначення фіксованої суми аліментів

При подачі позовної заяви до суду про стягнення аліментів стягувач має право просити суд про стягнення аліментів у фіксованій сумі. При задоволенні позову дана фіксована сума буде стягуватись з боржника до досягнення дитиною повноліття, тобто це може тривати 10-15 років, за цей час в Україні можуть відбутись значні інфляційні процеси, а сума аліментів залишатиметься незмінною і даних коштів з часом буде недостатньо для утримання та розвитку дитини. Стягувачу потрібно буде щоразу звертатись до суду про збільшення розміру аліментів або зміну способу їх стягнення, нарахування індексації, що часто є досить ускладненим для стягувача, який кожного разу буде змушений звертатися до адвоката для надання професійної правничої допомоги.

Для визначення фіксованої суми аліментів суд враховує:

1. стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
2. стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
3. наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4. наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
5. доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
6. інші обставини, що мають істотне значення при визначенні фіксованої суми.

Також суд може призначити фіксовану суму аліментів, якщо платник аліментів не має постійного стабільного доходу, або він занадто у нього мінливий, тоді суд може визначити фіксовану суму, яку платнику аліментів прийдеться виплачувати до повноліття дитини. При наявності декількох дітей розмір виплат на кожну дитину може зменшуватися.

При стягненні аліментів у фіксованій сумі стягувачу аліментів потрібно документально доказувати в суді правомірність свого розрахунку та обґрунтувати свої вимоги.

Даний спосіб стягнення аліментів у фіксованій сумі має свої переваги та недоліки для обох сторін, як приклад: якщо платник аліментів втратив постійний заробіток і перебуває на обліку в центрі зайнятості і отримує дотацію по безробіттю, то йому потрібно щомісяця сплачувати аліменти у фіксованій сумі визначеної судом незалежно від розміру отриманої допомоги. Розмір аліментів може перевищувати суму дотації, в такому випадку платник аліментів має право звернутися до суду про зміну (зменшення) розміру аліментів.

Звертаємо Вашу увагу, що стягувач аліментів також може звернутися до суду про зміну способу виконання рішення про стягнення аліментів, якщо розмір аліментів недостатній для нормального розвитку дитини.

Якщо Ви, або ваші знайомі зіткнулися з несплатою аліментів, або фіксований розмір аліментів занадто малий і недостатній для нормального утримання та розвитку дитини наші сімейні адвокати нададуть Вам консультації з усіх правових питань, у тому числі щодо додаткових витрат на утримання дитини, допоможуть підготовити заяву до суду про зміну способу виконання рішення та з інших питань.

За більш детальною юридичною консультацією Ви можете звернутися до нашої юридичної компанії зателефонувавши на номери, які зазначені нижче.

Відповідальність за несплату аліментів безробітним батьком

Звертаємо увагу читачів, що відповідальність за несплату аліментів коли батько не працює і коли ухиляється від сплати аліментів однакова за виключенням кримінальної відповідальності.

Так, згідно Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до статті 71 «Порядок стягнення аліментів» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Якщо заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, при цьому немає різниці батько дитини не мав постійного заробітку чи умисно ухилявся від сплати аліментів.

Також одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% суми заборгованості, дана норма закріплена в статті 196 Сімейного кодексу.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20% суми заборгованості зі сплати аліментів, за два роки – 30% і за три роки – 50% суми заборгованості зі сплати аліментів.

У разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення», державний (приватний) виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.

Кодексом про адміністративні правопорушення статтею 183-1 «Несплата аліментів» передбачено, що несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, – тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

Звертаємо увагу, що відповідно до ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець за наявності заборгованості зі сплати аліментів понад чотири місяці, виносить вмотивовані постанови:

• про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України;
• про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами;
• про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською та/або пневматичною зброєю та
• про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, дані обмеження діють до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець роз’яснює стягувачу право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.

Так за умисне ухилення від сплати аліментів статтею 164 Кримінального кодексу України «Ухилення від сплати аліментів», передбачена кримінальна відповідальність у вигляді громадських робіт на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Для отримання більш детальної юридичної консультації щодо стягнення аліментів та їх розміру рекомендуємо звернутися до професіоналів – адвокати юридичної компанії «Перша юридична» допоможуть вам! Заповніть форму заявки на сайті просто зараз або зателефонуйте за одним із номерів: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (063) 45-85-448, +38 (099) 367-89-89.