Чи є війна в Україні форс-мажорною обставиною?
Сьогодні Україна переживає надзвичайно важкий період в своїй історії. Останнім часом місто Київ та інші регіони нашої країни є свідками воєнних дій та нестабільності, що продовжують тривати. Багато людей по всьому світу розглядають це як форс-мажорну обставину, але чи є це насправді так спробуємо розібратися з позиції норм права.
За загальним правилом згідно норм чинного законодавства особа, яка порушила виконання зобов’язання, передбачене умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, звільняється від відповідальності за таке порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України). І ключовим в даному контексті є – «якщо сторона доведе», тобто важливим в даному контексті є причинно-наслідковий зв’язок між обставиною непереборної сили та впливу цієї обставини на можливість виконання (неможливість виконання) відповідного договірного зобов’язання чи іншого зобов’язання, що випливає із норм чинного законодавства в даному конкретному випадку.
Визначення поняття обставин непереборної сили
Визначення поняття обставин непереборної сили (форс-мажору) наведено в статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Такими обставинами можуть бути, зокрема, загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, тощо.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов’язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Отже, військові дії, які наразі відбуваються на території нашої країни є загальновизнаною обставиною непереборної сили, що, зокрема, засвідчила Торговельно-промислова палата України (далі – ТПП України) у своєму загальному офіційному листі від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщеному на її офіційному веб-сайті.
ТПП України листом від 28.02.2022 N 2024/02.0-7.1 (далі також – лист ТПП України) засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Проте вказаний лист ТПП України адресований “Всім, кого це стосується”, тобто необмеженому колу суб’єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв’язку у конкретному зобов’язанні.
Огляд судової практики та законодавства щодо питання визначення війни форс мажорними обставинами
При цьому, з юридичної точки зору, а також з позиції судової практики варто зазначити, що загальний офіційний лист ТПП України не є достатнім доказом, що підтверджує (засвідчує) «автоматичне» звільнення сторони від відповідальності за порушення виконання зобов’язання (чи-то договірного, чи-то зобов’язання, визначеного нормативно-правовими актами України), адже цій стороні ще потрібно довести, що таке порушення сталося внаслідок дій воєнного характеру, що безпосередньо впливають на можливість виконання такою стороною відповідного обов’язку, визначеного договором або конкретним нормативно-правовим актом (дотримання строку поставки товару, оплати товару, обов’язку сплати податків тощо).
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі N 906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 N 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб’єктів. Кожен суб’єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов’язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Саме суд на підставі наявних у матеріалах доказів повинен встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об’єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов’язку.
Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону “Про торгово-промислові палати в Україні” ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 14-1 зазначеного Закону ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.
При цьому, з огляду на судову практику (зокрема, постанову Верховного суду від 31.08.2022 року у справі № 610/15264/21), суди вказують на необхідність дотримання стороною, яка посилається на обставини непереборної сили, строку повідомлення іншої сторони про виникнення таких обставин (якщо такий строк чітко визначений в договорі).
Так, Верховний суд зазначив, що саме повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов’язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі N 904/5328/21). Разом з тим, якщо в договорі, укладеному між Сторонами прямо не передбачено юридичні наслідки того, що сторона не повідомила іншу сторону в строки, визначені Договором, про факт настання таких обставин, така сторона може вільно посилатися на обставини форс-мажору як на підставу звільнення її від відповідальності за порушення зобов’язання.
Чи може бути звільнено суб’єкт господарювання від відповідальності за порушення договору, внаслідок воєнних дій?
Отже, підсумовуючи питання звільнення суб’єкта господарювання від відповідальності за порушення договірного зобов’язання, внаслідок воєнних дій на території України як обставини непереборної сили (форс-мажору) з позиції норм чинного законодавства та судової практики варто підсумувати наступне:
- сторона, яка не може виконати зобов’язання наслідок непередбачуваних обставин (форс-мажору), повинна повідомити іншу сторону (контрагента) про неможливість виконання договірного зобов’язання в порядку та строк, що визначений договором між сторонами (якщо такі визначені умовами договору), інакше, сторона, що посилається на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, втрачає таке право (якщо таке прямо визначено в договорі). Якщо ж в договорі чіткий строк повідомлення стороною іншої сторони про настання форс-мажору не передбачений, так само як і наслідків неповідомлення, сторона має право вільно посилатися на форс-мажор як на підставу звільнення від її відповідальності, за умов належного підтвердження цього факту;
- форс-мажорні обставини (факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу) не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов’язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов’язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов’язання – саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Тобто, наявність обставин непереборної сили (форс-мажору) повинна бути підтверджена шляхом надання іншій стороні відповідного документу, виданого ТПП України (сертифікатом) або іншим документом компетентного органу. При цьому лист ТПП України не є сертифікатом у розумінні наведеного положення Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні”, і не є документом, який видається за зверненням відповідного суб’єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини (постанова Верховного суду від 14.06.2022 у справі N 922/2394/21, постанова Верховного суду від 10.03.2023 № 922/1093/22).
- отримання сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини немає для суду беззаперечної сили як доказ неможливості виконання договірного зобов’язання стороною, яка посилається на нього і суд оцінюватиме цей доказ у сукупності з іншими доказами, які має надати сторона на підтвердження цього факту.
У разі наявності питань ви завжди можете звернутися за юридичною консультацією в Києві до юридичної компанії «Перша юридична». Ми надамо вам повну консультацію з цього питання!