Питання оренди земельної ділянки (паю) в тому числі розірвання договору оренди земельної ділянки, найактуальнішої теми в Україні, регулюється діючим законодавством України, зокрема Земельним кодексом України, а також Законом України № 161-XIV від 06 жовтня 1998 року «Про оренду землі» (далі Закон).

Згідно ст. 31 даного Закону договір оренди земельної ділянки припиняється в разі:

• закінчення строку дії договору;
• викуп та примусове відчуження землі для суспільних потреб;
• смерті, позбавлення волі та відмови орендаря – фізичної особи або ліквідації орендаря – юридичної особи;
• відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;
• набуття права власності на будинок, споруду, що розташовані на цій ділянці.

Договір оренди землі також може бути розірваний в інших випадках передбачених діючим законодавством України.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. Розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається.

Також на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду:

• в разі не виконання сторонами обов’язків передбачених договором та діючим законодавством України (ст. 24, 25 даного Закону);
• в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке перешкоджає використанню даною ділянкою;
• визнання договору не дійсним, у разі відсутності істотних умов передбачених ч. 1 ст. 15 Закону;
• в інших випадках передбачених Земельним кодексом та іншими законами України.

Також, слід звернути увагу, що договір оренди земельної ділянки може бути розірваний в односторонньому порядку, якщо дані умови прописані в самому договорі, наприклад:

• затримка сплати розміру оренди більше чим 3 місяці;
• використання землі не за цільовим призначенням;
• передача землі в суборенду без згоди орендодавця та ін.

У разі виникнення у вас спірних питань по оренді земельної ділянки, спеціалісти нашої компанії Перша Юридична нададуть вам повний юридичний супровід по вирішенні земельних спорів, в тому числі проведуть оцінку земельної ділянки та договору оренди землі (паю), письмову консультацію, підготують позовні заяви до суду, підготують аналіз та перелік варіантів для вирішення конкретних спорів по кожному договору окремо.

Ви можете зв’язатися з нами по телефону або ж заповнити електронну форму і ми передзвонимо Вам найближчим часом!

24 квітня 2020 року на сайті Верховної Ради України http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=68663 зареєстрований законопроект № 3389 «Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо спрощення умов ввезення на митну територію України транспортних засобів» (далі за текстом – законопроект № 3389). 

Важливість прийняття законопроекту № 3389 обумовлена тим, що внаслідок прийняття 08 листопада 2018 року Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» акцизний податок для транспортного засобу розраховується з урахуванням коефіцієнту,  що дорівнює кількості повних календарних років такого транспортного засобу з року, наступного за роком його виробництва, до року визначення ставки цього податку. При цьому, законотворець, під час написання законопроекту, несправедливим чином розрахував коефіцієнт віку, внаслідок чого майбутні автовласники більш уживаних транспортних засобів (віком понад 8 років) повинні сплачувати акцизний податок на суму, що значно перевищує вартість акцизного податку, який сплачують автовласники менш уживаних транспортних засобів із однаковим розміром дизельного двигуна. Таким чином виходить, що сума акцизного податку для менш забезпеченої верстви населення України складає майже аналогічну суму вартості придбаного ними транспортного засобу, на відміну від осіб, які мають кращі фінансові можливості для придбання нового транспортного засобу (або транспортного засобу із його меншою уживаністю).

 Отже, у разі прийняття законопроекту № 3389, тимчасово, протягом 180 календарних днів з дня набрання чинності Законом України «Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо спрощення умов ввезення на митну територію України транспортних засобів», сума акцизного податку розраховуватиметься без урахування віку транспортного засобу. Тобто ставка  цього податку матиме формулу: Ставка = Ставка базова х К двигун. При цьому, базова ставка залишається незмінною, з урахуванням об’єму циліндру транспортного засобу, що вимірюється у куб. см. (п. 215.3.5-1. Податкового Кодексу України).

Маємо надію, що Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики під час розгляду законопроекту № 3389 надасть позитивний висновок, та Верховна Рада України невдовзі прийме Закон України «Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо спрощення умов ввезення на митну територію України транспортних засобів». 

Безсумнівно, цей Закон України зумовить покращення ситуації на ринку імпортних вживаних транспортних засобів, та надасть майбутнім автовласникам здійснити їх мрію – придбати транспортний засіб за доступною ціною (з урахуванням вартості усіх зборів згідно митного законодавства України).

Коли потрібно як найшвидше отримати наступний транш від МВФ, то потрібно діяти швидко і не задумуючись. Саме за таким принципом на цьому тижні був прийнятий «антиколомойский» закон. Насправді закон називається «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності» і не має до олігарха ніякого відношення.

І його норми теоретично можна буде застосувати до Приватбанку так само як і до будь-якого банку України. 

А ось що він робить по факту:

• НБУ тепер незалежна, 4-а гілка влади. Збільшується рівень ручного управління всієї банківської системи з боку НБУ і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі -Фонд). З прийняттям закону про фінмоніторинг вимальовується картина безмежних повноважень НБУ, непідконтрольного Україні.
• пряме порушення норм Конституції. Відповідно до пропонованої редакції статті 266-1 КАСУ при оскарженні актів НБУ та Фонду позивач може використовувати тільки інформацію самого НБУ та Фонду. Фактично знищується інститут судової експертизи і право на вільний вибір доказів з боку позивача. Також суд буде уповноважений досліджувати тільки питання наявності повноважень у НБУ при ухваленні рішення. А чи було таке рішення обґрунтованим – неважливо.
• можливість ліквідувати будь-який банк за формальними підставами, за будь-який борг (розмір не встановлений). Причому, власник, який протиправно буде позбавлений банку, не отримавши реального відшкодування, так як оцінка збитків дорівнюватиме ціні його продажу і може бути навіть нижчим від розміру власного капіталу банку. Вкладники при цьому теж ніяк не захищені.

Для прийняття цього закону депутати попрацювали і взяли ще зміни в регламент в ВРУ, щоб обійти розбір більше 16 000 поданих поправок.

Сам законопроект – одне з двох вимог для надання нового траншу МВФ Києву.

Кредитор поганого не порадить …

Пандемія коронавірусу SARS-CoV-2 та запроваджений урядом карантин призвели до неминучого скорочення кількості робочих місць в Україні. Це в свою чергу викликало зростання кількості безробітних осіб, а тому тема порядку та умов отримання тимчасової допомоги по безробіттю є особливо актуальною як для звільнених працівників так і для роботодавців. 

Основними нововведеннями, що стосуються допомоги по безробіттю на період карантину є:

1. збільшення розміру мінімальної допомоги по безробіттю;
2. статус безробітного присвоюється з першого дня подання відповідної заяви до центру зайнятості;
3. у разі звільнення особи за власним бажанням у період карантину, виплати починають нараховуватися відразу, а не по спливу 90-денного строку (як це було раніше). При цьому, загальний строк виплат буде скорочений з 360 до 270 днів.  

Але як подати заяву про надання статусу безробітного, якщо я проживаю в населеному пункті, в якому не зареєстрований?

Відтепер заявник може звернутися до найбільш територіально наближеного центру зайнятості, який зобов’язаний розглянути документи та прийняти відповідне рішення. 

Для набуття статусу безробітного та призначення виплати потрібно подати до центру зайнятості дві заяви: про надання/поновлення статусу безробітного та про призначення/поновлення виплати допомоги по безробіттю. З метою уникнення відвідування центру зайнятості ці заяви можна подати онлайн електронною поштою: заздалегідь роздрукувавши та заповнивши, або написати від руки. Бланки заяв завжди можна знайти на офіційному веб-сайті Державного центру зайнятості за наступним посиланням: https://www.dcz.gov.ua/storinka/elektronne-podannya-dokumentiv.

Проте після завершення карантину (протягом 10 днів) необхідно обов’язково з’явитися до центру зайнятості та надати усі необхідні документи, які передбачені Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу. 

Окремо слід відзначити запровадження допомоги по частковому безробіттю на період карантину, що передбачена змінами до Закону України “Про зайнятість населення”. 

Цей вид допомоги передбачено для суб’єктів малого та середнього підприємництва. Класифікація суб’єктів господарювання передбачена статтею 55 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб’єктами малого підприємництва є:

фізичні особи – підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України. Таким чином, ті суб’єкти господарювання, які не підпадають під ознаки суб’єктів великого чи малого підприємнцитва, є суб’єктами середнього підприємнцитва. 

Строк, протягом якого надається допомога: строк зупинення (скорочення) діяльності та додатково 30 календарних днів після завершення карантину. 

 Обов’язковою умовою отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину є сплата роботодавцем єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.

Перелік документів, що подаються роботодавцем до центру зайнятості (обов’язково за місцем реєстрації його як платника єдиного соціального внеску):

1) заяву у довільній формі;

2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності;

3) відомості про працівників (прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину;

4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності.

Окремо слід зазначити, що звернутися з заявою про призначення допомоги роботодавець може звернутися протягом 30 календарних днів з дня зупинення (скорочення) виробництва.

Рішення про призначення допомоги приймається відповідним центром зайнятості протягом 3-х робочих днів з дня подання документів.

У разі виникнення питань Ви завжди можете звернутися до нашої компанії. Ми з радістю проконсультуємо, та за необхідності, допоможемо скласти та подати усі необхідні документи!

Звісно, прийняття Верховною Радою цього закону збільшить вартість послуг для наших громадян, які отримують послуги у вищевказаних іноземних компаній. Для українських рекламодавців вартість реклами збільшиться щонайменше на 20%. Це безпосередньо буде стосуватись таких сервісів, як Facebook, Viber, Netflix, Steam.

В уряді вважають, що це суттєво збільшить податкові надходження, а саме приблизно 3 мільярди гривень. Однак, ПДВ сплатять не лише закордонні компанії, а й самі українці, так як послуги з реклами стануть дорожчими.

Говорячи про сам законопроект, то він містить в собі наступні зміни:

• платити ПДВ почнуть нерезиденти, у яких немає представництва в Україні, і які поставляють фізособам в Україні електронні послуги. До цього списку додають і посередників в таких операціях.
• ПДВ становить 20% і включається в ціну електронних послуг.
• електронними послугами, вважаються всі послуги, які надаються через мережу інтернет:
  • зображення, тексти, фото;
  • ігри (в т.ч. азартні);
  • рекламні послуги в інтернеті і в мобільних додатках;
  • послуги з розміщення даних в хмарі;
  • поставки ПО і оновлень до нього, дистанційне обслуговування ПО, і т.д.
• компанії-нерезиденти повинні будуть зареєструватися як платники ПДВ, якщо, за попередній рік отримали за електронні послуги в Україні дохід, який перевищує 1 млн грн. Такі компанії не будуть виписувати податкові накладні та будуть подавати декларації у спрощеній формі.
• Штраф у 8500 грн. будуть накладати на ті компанії, які не зареєструються.

Якщо проект закону приймуть, він вступає в силу на наступний день після публікації, і стосуватиметься податкових періодів після 1 січня 2021 року.

Ще 10 квітня 2020 року уряд анонсував ідею розробити механізм виплати допомоги фізичній особі-підприємцю, якщо на утриманні такого ФОП є діти віком до 10 років, у розмірі прожиткового мінімуму.

Нажаль, ще й досі сам механізм не розроблений і тому надати Вам перелік необхідних документів для отримання виплат ми не можемо. 

Однак, можемо припустити, що Вам знадобляться:

1. ваші реєстраційні документи;
2. документи, які підтвердять сплату податків, ЄСВ;
3. довідка про доходи;
4. свідоцтво/свідоцтва про народження дітей. Чи зміниться розмір допомоги, якщо ФОП має не одну дитину, а більше? Наразі відповіді на це та інші актуальні питання немає.

Крім того, ми радимо приватним підприємцям звернутись до Фонду соціального страхування та спробувати отримати матеріальну допомогу “через тимчасову втрату працездатності” в зв’язку з карантином. Ми не можемо гарантувати отримання вищевказаної допомоги, однак варто спробувати.

Доречі, задля Вашої безпеки Ви можете відправити заяву до Фонду Соціального Страхування засобами електронного зв’язку, а саме на email yrp@fssu.gov.ua або онлайн на офіційному веб-сайті.

28.04.2020 набуває чинності Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” у новій редакції.

Стаття 14 цього Закону передбачає, що у  випадку надання послуг із переказу грошових коштів Банк зобов’язаний провести ідентифікацію та верифікацію платника коштів та його отримувача шляхом отримання наступної інформації:

– для платника: якщо фізична особа (або ФОП) – прізвище ім’я по батькові, його паспортні дані або ІНН, а також номер рахунку або унікальний обліковий номер фінансової операції. При цьому, ані Закон, ані роз’яснення НБУ не містять визначення “унікального облікового номеру фінансової операції”. Цілком ймовірно, що законодавець має на увазі  номер рахунку для оплати.

– для платника: якщо юридична особа – найменування юридичної особи, її місцезнаходження або код ЄДРПОУ, а також номер рахунку або унікальний обліковий номер фінансової операції.

– для отримувача коштів: якщо фізична особа (або ФОП) – прізвище, ім’я (та за наявності – по батькові),  а також номер рахунку або унікальний обліковий номер фінансової операції. 

– для отримувача коштів: якщо юридична особа – найменування юридичної особи,  а також номер рахунку або унікальний обліковий номер фінансової операції. 

Надану вище інформацію Банк перевіряє за допомогою доступних для нього офіційних джерел. Лише за умови підтвердження наданої платником інформації офіційними джерелами, Банк переказує грошові кошти. На наш погляд, деякі фінансові операції можуть затягуватись відтепер у часі….через необхідність проведення перевірки. Банк отримувача так само може затребувати таку інформацію від Банка-платника. 

При цьому, у випадку суми фінансової операції до 30 000 грн (включно), а також в еквіваленті будь-якої валюти до гривні на цю суму , у разі якщо платник перераховує грошові кошти за допомогою електронного платіжного засобу, Банку достатньо інформації щодо рахунків платника та отримувача, або унікального номеру фінансової операції. За допомогою даних електронного платіжного засобу платника Банк отримує вичерпну інформацію.

Виняток становить лише виникнення у Банку підозри, що фінансова операція або сукупність пов’язаних між собою фінансових операцій можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення.

Також звільняються від процедури проведення верифікації та ідентифікації платники під час переказу коштів на суму, що є меншою ніж 30 тисяч гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, для зарахування на рахунок отримувача виключно з метою оплати вартості товарів, робіт, послуг,  за умови, що суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що надає послуги з переказу коштів отримувачу, може здійснити відстеження через отримувача за допомогою унікального облікового номера фінансової операції переказу коштів та визначити особу, яка уклала договір з отримувачем про поставку товарів, виконання робіт, надання послуг.

Якщо платник вносить готівку до каси Банку без відкриття банківського рахунку на суму більше  5000 грн, то Банк проводить верифікацію та ідентифікацію згідно запитуваної інформації вище.

Зміни, що відбулися у повсякденному житті українців  через запроваджений карантин у зв’язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі – «COVID-19») в першу чергу відобразилися на режимі роботі більшості працівників, що перебувають у трудових відносинах із роботодавцями, які були змушені перейти на віддалений режим роботи.   

Так, початковим етапом до запровадження віддаленого режиму роботи в умовах карантину стали рекомендації Кабінету Міністрів України, закріплені Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»  (в редакції постанови  від 16 березня 2020 р. № 215), згідно пункту 6 якої всім центральним і місцевим органам виконавчої влади, іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, а також підприємствам, установам, організаціям було рекомендовано забезпечити організацію позмінної роботи працівників, а за технічної можливості — також роботи в режимі реального часу через Інтернет.

Згодом, згідно Закону України від 17.03.2020 року № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період встановлення карантину було передбачено право роботодавця доручати працівникам виконання роботи вдома. Однак, на час прийняття вказаного закону єдиним нормативним  документом, який регламентує порядок організації надомної праці було давно застаріле Положення про умови праці надомників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 № 275/17-99), використання якого в мовах карантину практично є неможливим.

Врешті, механізмом до законодавчого запровадження дистанційного режиму роботи став Закон України від 30.03.2020 року № 540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)», який набрав чинність 02.04.2020 року (далі також – «Закон № 540»), яким були внесені зміни та доповнення, зокрема, до Кодексу законів про працю України (далі – «КЗпП України»), статті якого було відповідно доповнено та викладено у новій редакції (ст. 21, 60, 113, Прикінцеві положення КЗпП України).

Так, тепер статтею 60 КЗпП України закріплене законодавче визначення поняття дистанційної (надомної) роботи, під якою розуміється така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.

При цьому на час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру (далі також – «непередбачувані обставини») законодавець передбачив право роботодавця запроваджувати дистанційний режим роботи безпосередньо шляхом видання відповідного наказу (розпорядження) без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу. 

Отже, за нинішніх умов існування карантину та запровадження протиепідемічних заходів у зв’язку із поширенням COVID-2019 роботодавці мають можливість запровадження для певних категорій працівників віддалений (дистанційний) режим роботи. Звісно, як правило, це може стосуватися лише певних категорій офісних працівників, які можуть ефективно виконувати свої трудові функції дистанційно з використанням доступних інтернет-ресурсів та програм без втрати якісних показників їхньої роботи. В такому випадку, роботодавець повинен подбати про  забезпечення таких працівників необхідними засобами праці (персональним комп’ютером, інтернетом, доступом до відповідних баз даних, тощо). 

Що стосується оформлення дистанційного режиму роботи працівників за умов карантину, то для цього роботодавцю достатньо підготувати наказ про запровадження дистанційного (надомного) режиму роботи та ознайомити з ним відповідних працівників під особистий підпис.*

*Варто зазначити, що законодавцем, на жаль, не було внесено застереження про незастосовання норми частини третьої статті 32 КЗпП України під час запровадження роботодавцем дистанційного режиму роботи на час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру. Звісно, що в умовах раптовості та непередбачуваності виникнення таких обставин цілком очевидним є неспроможність роботодавця завчасно передбачити та завчасно попередити про їх виникнення працівників за 2 (два) місяці, але воно було б доцільним.
Окрім цього, на наш погляд, неврегульованим залишилося питання наслідків відмови працівника від зміни такої істотної умови праці як зміна режиму праці під час непередбачуваних обставин, хоча такий розвиток подій і малоймовірний, адже за загальним правилом, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього КЗпП України.

В наказі про запровадження дистанційного (надомного) режиму роботи під час карантину роботодавцю необхідно передбачити:

1. дату, з якої запроваджується дистанційний (надомний) режим роботи та строк його запровадження. На наше переконання цілком доречним буде вказівка у наказі про запровадження такого дистанційного режиму роботи – до закінчення обмежувальних заходів у зв’язку з карантином, з метою уникнення підготовки додаткових наказів про продовження терміну дистанційного (надомного) режиму роботи;
2. категорії (посади) працівників та визначити прізвища відповідних працівників, для яких встановлюється дистанційний режим роботи;
3. передбачити графік роботи працівників, для яких встановлюється дистанційний (надомний) режим роботи (дату початку та закінчення роботи, час перерви для відпочинку і харчування), або якщо такий графік роботи цілком співпадає з правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, де працюють вказані працівники, в наказі рекомендуємо зробити застереження про поширення на таких працівників правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства. Це зумовлено, що за загальним правилом на працівників, для яких встановлюється дистанційний (надомний) режим роботи не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства, де вони працюють, оскільки працівники, працюючи в умовах віддаленої (дистанційної) роботи розподіляють робочий час на свій розсуд;
4. передбачити покладення на відповідних працівників додаткових обов’язків, пов’язаних з дистанційним режимом роботи (наприклад, обов’язок переглядати свою робочу електронну пошту, брати участь у відео/аудіо конференціях, пов’язаних з виконанням своїх посадових обов’язків, відповідати на телефонні дзвінки керівництва, тощо).

Важливим є те, що робота працівників в дистанційному режимі роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників, адже такі працівники мають аналогічні права з тими працівниками, які працюють в звичайному режимі – за місцезнаходженням офісу роботодавця: право на оплату своєї праці у повному розмірі та строки, що передбачені трудовим договором (якщо інше не було погоджено між роботодавцем та працівником),  право на дотримання норми робочого часу (не більше 40 годин на тиждень) та інші, а також право на дотримання соціальних гарантій працівників (право на оплачувану щорічну відпустку, додаткову відпустку у випадках, передбачених чинним законодавством, право на оплату тимчасової непрацездатності, тощо).

Отже, запровадження дистанційного режиму роботи для працівників під час дії обмежувальних заходів, спрямованих на запобігання поширення коронавірусу, які вільно можуть виконувати таку роботу вдома, в період дії карантину є дуже доцільним та необхідним кроком, який дозволяє не лише ефективно виконувати свою роботу вдома, але й зберегти своє здоров’я та здоров’я інших.

Влада країни продовжує приймати рішення для стабілізації економіки в період боротьби з коронавірусною хворобою (COVID-19).

Так, Верховною Радою прийнято ряд Законів з метою стабілізації економіки та підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби.

Наразі прийнято та набули чинності три Закони:

• Закон України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі —Закон № 530-IX);
• Закон України від 17 березня 2020 року № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19)» (далі —Закон № 533-IX);
• Закон України від 30 березня 2020 року.№ 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі —Закон № 540-IX).

Кожним із перелічених Законів встановлено ряд пільг для бізнесу, розглянемо пільги передбачені кожним із Законів.

Законом № 530-IX визначено наступні податкові зміни:

• тимчасово, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України”. 
• звільняються від сплати ввізного мита лікарські засоби, медичні вироби та/або медичне обладнання, необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Дані  норми  діятимуть протягом трьох місяців з дня опублікування Закону № 530-IX. Закон №530-IX опубліковано 17.03.2020 р. у газеті «Голос України» № 51.

Також, даним Законом внесено зміни у статтю 26 Закону України “Про відпустки” та доповнено частиною третьою такого змісту:

“У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті”.

Дана норма є дуже важливою, оскільки відпустка за власний рахунок за згодою сторін тривалістю більше ніж 15 календарних днів являється порушення КЗпП. Враховуючи період карантину роботодавці ризикували отримати адмінштраф за порушення трудового законодавства. А за дане порушення передбачається відповідальність посадових осіб від 510 до 1700 грн (ч. 1 ст. 41 КаАП).

Оскільки Законом не визначено порядок надання даних відпусток, вважаємо, що дані відпустки надаються за згодою сторін — працівника та роботодавця. Свого часу аналогічний висновок щодо надання відповідних відпусток саме за угодою сторін робило й Мінсоцполітики у листі від 19.09.2013 р. № 416/13/116-13. Тому ми не радимо роботодавцям виступати ініціаторами надання зазначених відпусток. 

Важливою і вагомою нормою даного Закону для роботодавців є:

роботодавець може доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку.

Законом № 533-IX визначено наступні податкові зміни:

• за порушення податкового законодавства штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

– порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, страхування додаткової пенсії;

–  відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

– порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах, що застосовуються на загальних підставах;

– порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період, — підлягає списанню.

Дані норма стосується порушень, вчинених протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року.

 Законом № 540-IX розширено перелік правопорушень, за які будуть застосовуватися штрафні санкції:

– обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

– цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

– обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

– здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

– здійснення суб’єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку.

• Встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених пп. 78.1.8 ст. 78 Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіка проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом № 533-IX не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіка, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року.

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 Кодексу.

• Не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. За період з 1 березня по 30 квітня 2020 року. 

Проте Законом  № 540-IX внесено зміни та визначено період несплати податку з 1 березня по 31 березня 2020р.

• Об’єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу в період з 1 березня по 30 квітня 2020 року.

Проте Законом  № 540-IX внесено зміни та визначено період несплати податку з 1 березня по 31 березня 2020р.

• Фізичні особи — підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та члени фермерського господарства тимчасово звільняються від нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок)

Дане послаблення застосовується лише в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за себе, у разі використання праці найманих працівників нараховувати ЄСВ прийдеться, але за умови, що працівнику нараховано хоч 1 гривню заробітної плати. При цьому слід враховувати той факт, що нарахування ЄСВ потрібно здійснити як мінімум з мінімальної заробітної плати.

• Тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою ст. 25 Закону № 2464, не застосовуються за такі порушення:

– несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

– неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачою сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);

– несвоєчасне подання звітності, передбаченої Законом № 2464, до контролюючих органів.

Законом № 533-IX визначено, що санкції не застосовуються до порушень, вчинених у періоди:

– з 1 березня по 31 березня 2020 року;

– з 1 квітня по 30 квітня 2020 року.

Законом  № 540-IX внесено зміни та визначено наступний період до якого не застосовуються штрафні санкції:

– з 1 березня по 31 березня 2020 року;

– з 1 квітня по 30 квітня 2020 року;

– з 1 травня по 31 травня 2020 року.

• Платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

Законом № 533-IX визначено, що санкції не застосовуються до порушень, вчинених у періоди:

– з 1 березня по 31 березня 2020 року;

– з 1 квітня по 30 квітня 2020 року.

Законом  № 540-IX внесено зміни та визначено наступний період до якого не застосовуються штрафні санкції:

– з 1 березня по 31 березня 2020 року;

– з 1 квітня по 30 квітня 2020 року;

– з 1 травня по 31 травня 2020 року.

• Встановлено мораторій на проведення документальних перевірок правильности нарахування, отчисленная та сплати єдиного внеску

Законом № 533-IX визначено, що мораторій на проведення перевірок встановлено на період з 18 березня по 18 травня 2020 року.

Законом  № 540-IX подовжено даний термін до 31 травня 2020 року.

• Відтерміновано застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі — РРО) та/або програмних РРО для фізичних осіб — підприємців — платників єдиного податку ІІ — ІV груп.

Відтерміновано:

– до 1 серпня 2020 впровадження застосування програмних РРО;

– до 1 січня 2021 року застосування РРО та/або програмних РРО для окремих видів діяльності (ресторани, автозапчастини, текстиль, медпослуги, торгівля через інтернет, тощо);

– до 1 квітня 2021 року запровадження обов’язкового використання РРО та/або програмних РРО для всіх платників єдиного податку ІІ — ІV груп.

Законом № 540-IX визначено наступні податкові зміни:

• Підвищення лімітів доходу платників єдиного податку:

• для І групи ЄП – 1 млн грн замість 300 тис. грн;
  
  
• для фізосіб-«єдинників» ІІ групи – 5 млн грн замість 1,5 млн грн;
  
  
• для фізосіб-«єдинників» та юрособ-«єдинників» ІІІ групи – 7 млн грн замість 5 млн грн.

Як розраховуються граничні суми лімітів для «єдинників» І-ІІІ груп у 2020 році: роз’яснення від ДПС

Закон зворотної сили не має. Немає в Законі № 540-IX й спеціальних норм про те, що збільшення обсягу доходів діє з початку 2020 року. На цьому наголошують й податківці в їхньому роз’ясненні. Зокрема, за позицією ДПС, у 2020 році:

• старі розміри доходів діяли протягом 92-х з 366-ти календарних днів: з 1 січня по 1 квітня 2020 року (включно);
• нові розміри доходів будуть діяти протягом 274 календарних днів: з 2 квітня по 31 грудня 2020 року.

Через це розмір доходу за весь 2020 рік буде меншим, ніж встановлено Законом № 540. 

Наприклад, для єдинників 3-ї групи розрахунок буде такий:

• 5 000 000 ліміту * 92/366 календарних днів = 1 256 830,60 грн.
• 7 000 000 ліміту * 274/366 календарних днів = 5 240 437,16 грн.

Отже, ліміт на весь 2020 рік становить: 6 497 267,76 грн, тобто менше ніж 7 000 000 грн. 

Для платників ЄП 1 і 2 групи ліміти відповідно становлять трохи більше ніж 824 тис. грн і 4 120 тис. грн.

• Місцевій владі дозволено зменшити ставки єдиного податку для І та ІІ груп на час карантину.
• Тимчасово, на період до 31 травня 2020 р. (включно), зупиняється перебіг строків, встановлених ст. 56 ПКУ (в частині процедури адміністративного оскарження), щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від’ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) до 31 травня 2020 р. та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 р.
• Платників податків на прибуток звільнено від застосування податкових різниць передбачених п. 140.5.9 Податкового кодексу України (обмеження щодо віднесення до складу витрат понад 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року) щодо коштів (вартості лікарських засобів) які добровільно ними перераховані (передані) для надання медичної допомоги хворим на коронавірус.

На період дії карантину, ввезення на територію України та постачання  на території Українитоварів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби,  звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міністрів України.

Поява на території України вірусної інфекції COVID-19 стала причиною запровадження карантину, який в свою чергу став неабияким викликом для економіки України та відповідно бізнесу. Запроваджені під час дії карантину обмеження значно вплинули на ведення підприємницької діяльності та зумовили призупинення, скорочення деяких бізнес-процесів, а також, нажаль, закриття бізнесу. Але не зважаючи на обмеження, які діють під час карантину є такі підприємці які в діючих на сьогодення умовах знаходять рішення для продовження або започаткування нового бізнесу.  

Тому є доцільним розглянути питання щодо державної реєстрації бізнесу в умовах карантину, тобто створення юридичних осіб та реєстрацію фізичних осіб-підприємців. 

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (Закон – 755) передбачено два способи подання документів для реєстрації, а саме подання в паперовій та електронній формі. 

Для подачі документів в паперовій формі громадянину особисто чи представнику необхідно підготувати передбачений Законом – 755 пакет документів, завітати до Центру надання адміністративних послуг та подати документи на реєстрацію. В умовах карантину даний спосіб є неможливим, так як Центри надання адміністративних послуг зачинені і не ведуть прийом громадян. Крім того, існує спосіб подання пакету документів для державної реєстрації поштовим відправленням, слід зауважити, що у разі подання документів таким способом справжність підпису заявника на заяві про державну реєстрацію повинна бути посвідчена нотаріально.   

Наступний спосіб подачі документів – електронна форма. На даний час існує два портали електронних сервісів, через які можливо створити юридичну особу та отримати статус фізичної особи-підприємця, це  вебпортал «Онлайн будинок юстиції» і, з недавнього часу, онлайн сервіс державних послуг «Дія». Так які реєстраційні послуги можна отримати через вказані вище вебпортали.

Розглянемо перший – через «Онлайн будинок юстиції» можна: зареєструвати чи ліквідувати фізичну особу-підприємця; зареєструвати створення товариства з обмеженою відповідальністю, яке здійснює діяльність на підставі модельного статуту; зареєструвати перехід юридичної особи на діяльність на підставі модельного статуту. Другий сервіс – державний вебпортал «Дія», скориставшись послугами якого є можливість зареєструвати фізичну особу-підприємця. Здійснити реєстраційні дії через електронні сервіси можливо тільки за умови підписання заявником заяви з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри. Отримати електронний підпис можна в Акредитовану центрі сертифікації ключів, або інших державних центрах, таких як, наприклад, АЦСК Податкової служби, Приватбанку та інших. 

З огляду на вищезазначене, слід відмітити, що перелік реєстраційних дій  для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців через електронні сервіси є дещо обмеженим. Наприклад, через «Онлайн будинок юстиції» неможливо здійснити реєстрацію юридичної особи на підставі власного статуту, а якщо надалі виникне необхідність внесення змін про юридичну особу, це також зробити буде неможливо. На державному вебпорталі «Дія» на даний час немає можливості здійснити внесення деяких змін до відомостей про ФОП таких як, зміна прізвища, ім’я, по батькові, зміна місця проживання. 

З недавнього часу чинним законодавством надано право здійснення реєстраційних дій щодо створення юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців приватними нотаріусами. Такий спосіб є зручним, але доволі затратним. Враховуючи, що реєстрація створення юридичної особи та ФОП за законодавством є безкоштовною, нотаріуси все ж беруть немалі кошти за свої послуги. Крім того, не всі нотаріуси надають послуги з реєстрації, тому враховуючи умови карантину, самоізоляції, обмеженого руху транспорту треба мати час  щоб знайти нотаріуса, який погодиться здійснити такі реєстраційні дії. 

Таким чином, можна дійти висновку, що при наявності бажання чи необхідності зареєструвати юридичну особу чи фізичну особу-підприємця можливо навіть під час запроваджених в Україні карантинних обмежень.

Відсьогодні, 16 квітня, максимально посилений контроль на основних в’їздах у столицю України – місто Київ. Водіям та пасажирам транспорту на в’їздах до міста перевірятимуть температуру. Про це мер Києва Віталій Кличко заявив під час онлайн прес-конференції.

«Ми встановили 9 пропускних пунктів, де всі авто, що прямують у місто, перевірятимуть медики та правоохоронці. Такі суворі обмеження зумовлені тим, що, за прогнозами медиків, після свят може відбутися різке збільшення кількості хворих на коронавірус. Щоб упередити такий сценарій, щоб не допустити колапсу в лікарнях, ми запроваджуємо такі обмежувальні заходи. Я звертаюся, зокрема, до керівників підприємств, до роботодавців: у найближчі кілька днів максимально забезпечити дистанційну роботу працівників», – наголосив Віталій Кличко.

Мер також нагадав, що за час введення карантину у Києві поліція склала майже 900 протоколів щодо порушників правил обмеження.

Також напередодні, 14 квітня, мер Києва нагадав, що згідно рішення комісії з надзвичайних ситуацій, у поминальні дні всі кладовища Києва будуть закриті, а саме поминання перенесено на 6 червня. 

Як відомо, згідно Постанови КМУ № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет міністрів доручив Обласним, Київській міській державним адміністраціям встановити особливий режим на в’їздах і виїздах на/з території областей громадян і транспортних засобів, організувати моніторинг стану здоров’я подорожуючих шляхом безконтактного вимірювання температури, а в разі погіршення епідемічної ситуації обмежити переміщення між областями.

Крім того регіонам дозволили створити на в’їздах і виїздах на/з території областей контрольно-пропускні пункти, залучати в установленому порядку для роботи в цих пунктах військовослужбовців, працівників, матеріально-технічні та транспортні засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, частин та підрозділів Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ, а у разі погіршення епідемічної ситуації, обмежити переміщення між областями.

30 березня 2020 року Верховною Радою України було прийнято Закон України № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), яким вносилися певні зміни в трудові відносини під час карантину, а саме в Кодекс законів про працю (далі по тексту – КЗпП) та Закону України «Про зайнятість населення». Розглянемо більш детальніше про дані зміни.

Зупинено строки позовної давності

Під час дії карантину всі строки, визначені КЗпП та іншими кодексами, у тому числі, процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред’явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Нове визначення «Трудовий договір»

Згідно нової редакції статті 21 КЗпП «Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін».

Також працівнику дозволено одночасно укладати трудовий договір з одним або декількома підприємствами, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Гнучкий режим робочого часу

За погодження між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу, так і згодом.

На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.

Гнучкий режим робочого часу – це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.

Дистанційна (надомна) робота.

Дистанційна (надомна) робота – це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.

При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі.

Договір про дистанційну (надомну) роботу, згідно статті 24 КЗпП, обов’язково укладається в письмовій формі.

Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Простої та спосіб оплати праці під час простою

Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб.

Час простою з вини працівника не оплачується.

На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може здійснювати робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

Допомога по частковому безробіттю

Частково внесено зміни до ЗУ «Про зайнятість населення» у частині допомоги по частковому безробітті. 

Право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, з якими роботодавцем оформленні трудові відносини.

Допомога по частковому безробіттю встановлюється за кожну годину, на яку працівникові було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду.

Для отримання допомоги по частковому безробіттю роботодавець має право звернутися, протягом 30 календарних днів з дня зупинення (скорочення) виробництва, до служби зайнятості, за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та подає такі документи:

1) заяву у довільній формі;

2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) виробництва та переліком заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України;

3) відомості про працівників (прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю згідно з цією статтею;

4) довідку про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що виникла протягом п’яти років, що передують року зупинення (скорочення) виробництва.