Довідка про відсутність заборгованості по аліментах: що потрібно знати

Довідка про відсутність заборгованості по аліментах – це документ, який підтверджує, що особа не має боргів за рішенням суду та виконавчим провадженням щодо сплати аліментів. Така довідка може бути корисною, наприклад під час виїзду за кордон (в Україні діє обмеження на виїзд за кордон для боржників, які мають заборгованість понад 4 місяці), для отримання кредиту (банки можуть вимагати цю довідку як підтвердження фінансової дисципліни позичальника) тощо.

Діючим законодавством не встановлено єдиної форми довідки про відсутність заборгованості по аліментам. Проте, нормативними актами передбачена довідка схожа за змістом – довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів.

Видає таку довідку орган державної виконавчої служби або приватний виконавець – той, в провадженні якого перебуває виконавче провадження. Вона видається протягом трьох робочих днів з моменту надходження відповідної заяви від стягувача.

Проте й тут можуть виникнути нюанси: якщо сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання є меншим, ніж сума відповідних платежів за три місяці, орган державної виконавчої служби, приватний виконавець письмово повідомляє стягувача про відмову у видачі довідки та надає йому розрахунок заборгованості.

Варто звернути увагу, що у довідці про наявність заборгованості зі сплати аліментів зазначається інформація станом на дату її видачі, а тому отримувати її слід максимально наближено до потенційної дати використання.

Для більш детальної консультації юриста Ви можете звернутися до фахівців юридичної компанії «Перша юридична». Ми надаємо професійні юридичні послуги, а досвідчений юрист або адвокат допоможе вирішити Ваше питання швидко та компетентно. Заповніть форму заявки на нашому сайті або зателефонуйте нам за телефоном:

+38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (099) 367-89-89.

Довідка про відсутність корупційних правопорушень: як отримати та для чого вона потрібна

В тій чи іншій ситуації юридичні чи фізичні особі необхідно підтверджувати факти певного статусу особи. Так, в Україні діє Закон України «Про запобігання корупції», який передбачає необхідність певним суб’єктам підтвердження статусу суб’єкту щодо відсутності корупційного правопорушення. Довідка про відсутність корупційних правопорушень – це офіційний документ, який підтверджує, що фізична або юридична особа не має судимості за корупційні злочини. Як отримати таку довідку та для чого вона потрібна, давайте розглянемо це в цій статті.

Так, законодавством встановлено, що наявність довідки про відсутність корупційних правопорушень необхідна в наступних випадках, а саме:

• для участі в державних тендерах та закупівлях;
• з метою отримання ліцензій та дозволів на ведення господарської діяльності;
• для працевлаштування на державну службу або в органи місцевого самоврядування;
• з метою вступу до навчальних закладів на державну форму навчання;
• щоб отримати візу для в’їзду до деяких країн;
• щоб перевірити відомості про людей, які є кандидатами на зайняття посад, що пов’язані з функціонуванням держави або місцевого самоврядування;
• запит може надходити від правоохоронних органів, якщо потрібна інформація при кримінальному чи адміністративному провадженні.

Довідка про відсутність корупційних правопорушень надається спеціально уповноваженим на це органом – Національним агентством з питань запобігання корупції в порядку, передбаченим Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення.

Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, порядок його формування та ведення затверджено рішенням НАЗК від 09.02.2018 № 166, зареєстровано в Мін’юсті 21.03 2018 р. за № 345/31797.

Вказаний реєстр відображає інформацію про фізичних осіб, яких було притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних правопорушень та про юридичних осіб, до яких були застосовані заходи кримінально-правового характеру у зв’язку з вчиненням вказаних корупційних правопорушень.

Яка ж інформація відображається в реєстрі?

В реєстрі доступна наступна інформація щодо осіб:

1. про фізичну особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення:
   • прізвище, ім’я, по батькові;
   • місце роботи, посада на час вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення;
   • склад корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення;
   • вид покарання (стягнення);
   • спосіб вчинення дисциплінарного корупційного проступку;
   • вид дисциплінарного стягнення;
2. про юридичну особу, до якої застосовано заходи кримінально-правового характеру:
   • найменування;
   • юридична адреса, код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців;
   • склад корупційного правопорушення, у зв’язку з вчиненням якого застосовано заходи кримінально-правового характеру;
   • вид застосованих заходів кримінально-правового характеру.

Види відомостей з Реєстру

Відомості з Реєстру надаються у вигляді витягу з вказаного реєстру та інформаційної довідки.

Інформаційна довідка з реєстру формується будь-яким користувачем в онлайн-режимі.

Реєстр безоплатний, комфортний у користуванні та доступний цілодобово через офіційний веб-сайт НАЗК.

Застосування правил електронного документообігу надає можливість фізичним та юридичним особам швидко та в доступному форматі отримувати інформаційну довідку за допомогою ЕЦП (кваліфікованого електронного підпису).

Інформаційна довідка стосовно юридичних осіб формується на основі даних, вказаних в ЕЦП юридичної особи, шляхом пошуку в Реєстрі за найменуванням юридичної особи, кодом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційним кодом юридичної особи іншої країни (для нерезидентів).

Інформаційна довідка стосовно фізичних осіб формується на підставі персональних даних (прізвище, ім’я, по-батькові) та реєстраційного номеру облікової картки платника податків, вказаних в ЕЦП фізичної особи.

Якщо ж для підтвердження Вашого статусу необхідний Витяг з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, Ви чи Ваш представник (адвокат чи юрист) може звернутися до реєстратора Національного агентства з питань запобігання корупції (будь-якого структурного підрозділу НАЗК) з письмовим запитом на його отримання протягом семи робочих днів. До письмово запиту на отримання витягу необхідно долучити ксерокопію паспорта та згоду на обробку персональних, довіреність на представлення інтересів особи, посвідчену в установленому законодавством порядку.

Для більш детальної консультації юриста Ви можете звернутися до фахівців Юридичної компанії «Перша юридична», заповнивши форму заявки на нашому сайті або просто, зателефонувавши нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (099) 367-89-89.

Арешт майна – це процес, у якому майно особи передається під охорону державі або її уповноваженому представнику за рішенням суду, виконавчої служби, нотаріуса.

Звертаємо увагу читачів, що права людини щодо захисту їх прав та свобод захищаються Конституцією України, Конвенцією з прав людини, Цивільним кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Так, положеннями статті 41 Конституції України та в статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 321 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України), право власності є непорушним, ніхто не має бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Перш за все, якщо Ви дізналися, що ваші права порушені і на ваше майно накладено арешт, то повинні звернутися до того органу, який наклав арешт, щоб встановити підстави накладення арешту та встановити законність його накладення або до адвокатів для професійного зʼясування обставин справи.

Розглянемо порядок зняття арешту у виконавчому провадженні:

Арешт може бути накладено як державним (приватним) виконавцем у межах виконавчого провадження на підставі рішення суду про стягнення заборгованості, так і на підставі ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову про заборону відчуження майна.

Арешт майна застосовують для забезпечення реального виконання судового рішення, що полягає в обмеженні права боржника володіти, користуватися чи розпоряджатись своїм майном.

Арешт з майна боржника може бути знятий виконавцем, який його наклав, або це можна зробити на підставі рішення суду.

Законом України «Про виконавче провадження» (стаття 59) визначено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна.

Зокрема, але не виключно, це може бути:

1. отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2. надходження на рахунок органу державної виконавчої служби/приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3. отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4. наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням,
5. отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову, тощо.

У разі надходження документів, що підтверджують одну з підстав для зняття арешту з майна, виконавець зобов`язаний винести постанову про зняття арешту не пізніше наступного робочого дня. Окрім цього, виконавець має надіслати цю постанову в той же день органу (установі), якому для виконання надіслано постанову про накладення арешту на майно боржника.

Порядок зняття арешту в судовому порядку

Частина п`ята статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Це означає, що якщо Вам було відмовлено у знятті арешту з майна, мотивуючи, що справа (виконавче провадження) закрито або знищені матеріали виконавчого провадження за закінченням строку їх зберігання, тоді Вам необхідно звернутися до суду із позовною заявою про зняття такого арешту.

В даному випадку варто отримати інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав щодо обтяженого майна, щоб зрозуміти хто є стягувачам по такому виконавчому провадженню і на підставі якого документу та ким було накладено арешт на майно власника, який виступає в ролі боржника.

Позивачем за позовом про зняття арешту з майна в такому випадку виступатиме власник майна (боржник) за виконавчим провадженням, відповідачем – відповідний орган державної виконавчої служби/приватний виконавець, який наклав арешт, а також стягувач (якщо такий відомий).

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду (справі № 2/0301/806/11) у своїй постанові від 13 липня 2022 року зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Аналогічна правова позиція викладена по справах № 756/14453/23 та № 756/15662/23, рішення по яких набрало законної сили, вважаємо що аналогічні норми повинні бути застосовані і по даній справі.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Наразі судових позові про зняття арешу з майна та/або коштів є досить багато, позитивний результат розгляду яких дуже високий.
Для отримання більш детальної юридичної консультації щодо зняття арешту рекомендуємо звернутися за консультацією юриста до професіоналів – адвокати юридичної компанії «Перша юридична» допоможуть Вам! Заповніть форму заявки на сайті просто зараз або зателефонуйте за одним із номерів: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (099) 367-89-89.

Загальний алгоритм дій

Накладення арешту на банківський рахунок є завжди неприємною ситуацією. Особливо у випадку, коли особа дізнається про такий факт випадково, наприклад, під час здійснення чергової транзакції в улюбленому магазині або мобільному додатку. Проте навіть в такому разі не варто панікувати. Натомість важливо з холодним розумом розібратися у ситуації та здійснити необхідні дії для розблокування рахунку.

Передусім потрібно розібратися з причиною накладення арешту. Найпростіше це зробити звернувшись до банку-емітента карти (в онлайн-додатку або у відділення). Якщо причиною арешту є перевищення встановлених лімітів, їх необхідно збільшити. В такому разі банк може запросити документи, що підтверджують джерела походження коштів. Проте найчастіше причиною арешту є відкрите виконавче провадження. Дізнатися про наявність такого можна на офіційному порталі Міністерства юстиції України або через «Дія».

Після отримання відомостей про виконавче провадження варто ознайомитися з його документами: постановою про відкриття, постановою про накладення арешту, отримати контакти державного або приватного виконавця, в провадженні якого воно перебуває. Аналіз документів є важливим для прийняття рішення про здійснення подальших кроків: оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, визнання боргу та сплата коштів тощо. Ми радимо звернутися до адвоката чи юриста для отримання юридичної консультації.

Якщо з останнім найчастіше не виникає додаткових проблем: після сплати боргу та витрат виконавчого провадження виконавці закривають провадження та знімають накладені арешти, то оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження або рішення суду, на підставі якого воно було відкрите, не знімає арешту з банківського рахунку боржника. Судове оскарження в суді (позов до суду) першої інстанції може тривати декілька місяців. Про це більш детально ми розповімо у статті на тему: Як зняти арешт з майна.

Чи є винятки, які дозволяють фізичним особам користуватися коштами на рахунках, коли вже відкрито виконавче провадження і накладено арешт на рахунки? – Так, є.

Перехідними положенням Закону України «Про виконавче провадження» передбачена можливість на період воєнного стану здійснювати видаткові операції з коштів, на які накладено арешт органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями. Проте з урахуванням наступних обмежень:

• така можливість стосується виключно боржників-фізичних осіб;
• дозволена сума видаткових операцій не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, протягом одного календарного місяця;
• рахунок, з якого здійснюються такі операції, спеціально визначений для таких цілей.

Слід одразу наголосити, що у разі наявності декількох рахунків в одному банку або рахунків у різних банках, здійснювати видаткові операції можна лише з одного рахунку.

Процедура визначення рахунку таким, з якого боржник має намір здійснювати видаткові операції є наступною:

• боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи – боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв’язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». У такій заяві зазначаються номер поточного рахунку, який фізична особа – боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок;
• державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи – боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи – боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку) та перевіряє наявність інших виконавчих проваджень, відкритих стосовно фізичної особи – боржника.

Звертаємо увагу, що зупинення вчинення виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження не є підставою для відмови у визначенні поточного рахунку для здійснення видаткових операцій.

Чи мають можливісьт суб’єкти господарювання користуватися коштами на арештованих рахунках під час воєнного стану? – Так, така можливість є.

Законодавцем також надано роботодавцям (юридичним особам та самозайнятим особам) право здійснюватися видаткові операції з заблокованих виконавчою службою рахунків. Проте, знову ж таки, виключно під час дії воєнного стану та з урахуванням наступних обмежень:

• цільове призначення операцій: для виплати заробітної плати, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
• ліміт на платежі для виплати заробітної плати: не більше п’яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника.

Можливість здійснювати видаткові операції роботодавцям з заблокованими банківськими рахунками надана з метою, щоб останні могли вчасно виплачувати заробітну плату працівникам та розраховувалися з бюджетом.

Якщо Ви виявили накладений арешт на грошові кошти, проте самостійно Вам складно розібратися з юридичними деталями розблокування рахунку, радимо звернутися за професійною консультацією до адвокатів чи юристів. Спеціалісти юридичної компанії «Перша Юридична» з радістю допоможуть Вам отримати доступ до документів виконавчого провадження, підготувати заяву про розблокування рахунку або надіслати її у встановленому порядку.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення.

Проте зустрічаються випадки незаконного звільнення працівників. Як працівнику захистити свої права? Куди звертатися? Який порядок дій? Розглянемо загальні аспекти в цій статті.

Звичайно, спосіб захисту обирається залежно від конкретних обставин справи та змісту оскаржуваного наказу. В будь-якому випадку, задля оскарження наказу про звільнення, працівник повинен правильно задокументувати незаконні дії роботодавця, а саме: при незгоді з певними документами, слід підписувати їх із застереженнями чи додатковими поясненнями, чітко фіксувати процедуру звільнення: ознайомлення з наказом, документами – підставами звільнення, деталями розрахунку тощо.

При незаконному звільненні працівник може обрати як досудовий так і судовий спосіб захисту своїх прав.

Досудовий спосіб оскарження

Досудовий спосіб полягає у зверненні працівника безпосередньо до роботодавця із обґрунтуванням своєї позиції щодо незаконного звільнення, до різних органів та організацій для врегулювання спору.

Так, якщо працівник вважає своє звільнення незаконним, перше, що від може зробити – це звернутися до колишнього роботодавця з вимогою добровільного поновлення на роботі. Краще таке звернення зробити у письмовій формі за допомогою адвоката чи юриста з відповідними попередженнями роботодавця про наслідки незаконного звільнення. При чіткій конструкції письмового звернення з фаховим обґрунтуванням незаконності звільнення, можливо роботодавець не захоче ризикувати репутацією, ймовірністю застосування санкцій правопорушення та коштами на судовий розгляд, та поновить Вас на роботі. Водночас, не слід покладати великі надії на цей крок і доцільно застосовувати інші методи впливу такі як звернення до правоохоронних органів (поліції, прокуратури) чи Держпраці.

У разі незаконного звільнення працівник може звернутися до органів Національної поліції для відкриття кримінального провадження за ст. 172 ККУ – грубе порушення законодавства про працю.

Судовий спосіб оскарження

Однією із найважливіших конституційних гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав.

Якщо працівник вважає, що його звільнили незаконно, він має право звернутися до суду для захисту своїх інтересів.

При цьому необхідно розуміти куди звертатися.

За загальним правилом справи про незаконне звільнення розглядаються за правилами цивільного процесу. Вони розглядаються місцевими судами загальної юрисдикції (районними, районними в місті, міськими). Позов подається за місцезнаходженням роботодавця або за місцем проживання працівника.

Якщо ж Ви являєтесь спеціальним суб’єктом звернення, а саме проходили публічну службу (перебували на адміністративних посадах в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, на державній службі і т.д.), то розгляд прави відбувається за правилами адміністративного судочинства та подається по процедурі, визначеній Кодексом адміністративного судочинства України.

За загальним правилом право на звернення до суду про незаконне звільнення має стислі строки – один місяць. Його перебіг починається з дня отримання копії наказу про звільнення (ч. 1 ст. 233 КЗпП).

Якщо цей строк пропущено, суд може його поновити за наявності поважних причин, таких як воєнний стан (ст. 234 КЗпП).

Основні аспекти при незаконному звільненні.

Звільнення з ініціативи роботодавця допускається лише на наступних підставах:

• згідно статті 36 КЗпП (угода сторін, закінчення строку, призов або вступ працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу тощо);
• згідно статті 40 КЗпП (змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці; систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення; прогулу тощо);
• згідно статті 41 КЗпП (одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками; винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку роботодавця; вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи тощо);

У разі масового вивільнення, відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавець має повідомити державну службу зайнятості про заплановане вивільнення не пізніше ніж за 2 місяці до дати звільнення (ст. 49-2 КЗпП).

В мирний час заборонено звільняти працівника з ініціативи роботодавця під час його тимчасової непрацездатності або під час відпустки (включаючи відпустку по догляду за дитиною).

При звільнені повинні бути дотримані строки розрахунку, передбачені ст. 116 КЗпП.

Обмеження трудових прав під час військового стану.

Варто враховувати, що військовий стан вносить певні обмеження у трудові права працівників та наділяє роботодавців новими можливостями щодо звільнення працівників, а саме:

• роботодавець отримав право звільняти працівників під час їхнього лікарняного або відпустки, за винятком відпустки по вагітності та по догляду за дитиною.
• у випадках, передбачених ст. 43 КЗпП, роботодавець може звільнити працівника без підтримки профспілки, за винятком звільнення членів органів профспілки.
• роботодавець не зобов’язаний заздалегідь повідомляти працівника про зміну істотних умов праці і отримувати його згоду на переведення на іншу роботу, яка не передбачена трудовим договором.

Відповідальність роботодавців при незаконному звільнені працівника.

Чинним законодавством передбачена наступна кримінальна відповідальність роботодавця за незаконне звільнення.

При незаконному звільненні під час воєнного стану роботодавцю загрожує штраф від 34 тисяч до 51 тисяч гривень або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправні роботи до двох років.

Якщо порушення законодавства про працю вчинено повторно або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину до 14 років або дитину з інвалідністю, передбачено штраф від 51 тисячі до 85 тисяч гривень, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, виправні роботи до двох років, або арешт на строк до шести місяців.

Звертайтесь за консультацією юриста юридичної компанії «Перша юридична» щодо поновлення на роботі, як через досудове врегулювання спору а також через подання позову до суду, заповнивши форму заявки на нашому сайті або просто, зателефонувавши нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (099) 367-89-89.

Останнім часом збільшилася кількість спорів про розірвання шлюбу у суді, у зв’язку з чим виникають питання, як стягнути аліменти, якщо батько дитини не працює та не платить аліменти і що робити в такій ситуації?

Розглянемо в нашій статті як розраховується сума аліментів, коли батько ніде не працює; мінімальний розмір аліментів на дитину, та яка відповідальність настає за несплату аліментів.

Отже, спробуємо розібратися в даній ситуації.

Правові основи стягнення аліментів з безробітного батька

В Сімейному кодексі України (далі – СК України) визначено правове регулювання та порядок стягнення аліментів та прописані права і обов’язки батьків і дітей. Незважаючи на це деяким читачам не зовсім зрозумілий порядок стягнення аліментів, коли батько дитини ніде не працює і виникає питання як утримувати дитину, якщо батько не платить аліменти.

Українське законодавство захищає права батьків та дітей і наша юридична компанія поможе Вам у всьому розібратись.

В статті 180 СК України закріплено обов’язок батьків утримувати дитину. Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Якщо батьки не забезпечують на достатньому рівні утримання дитини або добровільно не виконують обов’язок по батьківському піклуванню за договором про сплату аліментів на дитину, то чинним законодавством передбачено примусове стягнення аліментів за рішенням суду.

Відсутність офіційних доходів у батьків не звільняють їх від обов’язку утримувати неповнолітню дитину.

Так, згідно норм Сімейного кодексу України той із батьків, з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, дана норма закріплена у статті 183 СК України.

Враховуючи діючі норми чинного законодавства, відсутність стабільного заробітку батька/матері дитини не звільняє його/її від виплати аліментів та вжиття всіх необхідних заходів по утриманню неповнолітньої дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Тобто незалежно від того чи отримує батько дохід чи ні обов’язок утримувати дитину в нього залишається.

Як здійснюється розрахунок аліментів безробітному батьку?

Розмір аліментів встановлюється судом в залежності від заявлених позовних вимог та з урахуванням норм Сімейного кодексу України.

Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Звертаємо увагу читачів, що заборгованість за аліментами безробітного батька (платника аліментів), який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою – підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (регіону), дана норма прописана в статті 195 СК України.

Також у разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний та/або приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним (приватним) виконавцем, а в разі виникнення спору – судом.
На сьогодні мінімальний розмір аліментів передбачений законодавством не може бути меншим за 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, тобто на дитину до 6 років дана сума не може бути менша за 1281,50 грн., на дитину від 6 до 18 років дана сума не повинна бути меншою за 1598 грн.

Розглянемо спосіб нарахування аліментів на основі середньої заробітної плати по регіону для непрацюючого батька.

Приклад:

Розглянемо ситуацію, коли батько дитини ніде офіційно не працює, зареєстрований та проживає у м. Київ, то при наявності рішення суду про стягнення аліментів та відкритому виконавчому провадженні державний (приватний) виконавець нараховує аліменти, які будуть стягнуті з боржника, виходячи з середньої заробітної плати по регіону за відповідний місяць. Так середня заробітна плата по місту Києву у листопаді 2024 року становила близько 20800 грн. Для визначення розрахунку аліментів від середньої заробітної плати віднімаються податки та обов’язкові збори, це податок на доходи фізичних осіб -18% (3744 грн.) та військовий збір – 5% (1040 грн.), тобто базою для нарахування аліментів є: 20800 – 3744 – 1040 = 16016 грн. Для зручності візьмем розрахунок аліментів на одну дитину, яка становить 25% від суми отриманого доходу, тобто 16016 грн. Х 25% = 4004,00 грн., які боржник повинен щомісячно сплачувати на утримання дитини за період, коли він не працював.

Якщо батько почне офіційно отримувати дохід, то з нього буде утримуватись 25% від отриманого доходу за поточний місяць і частинами буде погашатися прострочена заборгованість за минулий період в розмірі 4004,00 грн. за місяць, одноразові відрахування на аліменти не повинні перевищувати 50% від суми отриманого доходу, в даному випадку сума утриманих аліментів не повинна перевищувати 8008,00 грн. на місяць.

Особливості призначення фіксованої суми аліментів

При подачі позовної заяви до суду про стягнення аліментів стягувач має право просити суд про стягнення аліментів у фіксованій сумі. При задоволенні позову дана фіксована сума буде стягуватись з боржника до досягнення дитиною повноліття, тобто це може тривати 10-15 років, за цей час в Україні можуть відбутись значні інфляційні процеси, а сума аліментів залишатиметься незмінною і даних коштів з часом буде недостатньо для утримання та розвитку дитини. Стягувачу потрібно буде щоразу звертатись до суду про збільшення розміру аліментів або зміну способу їх стягнення, нарахування індексації, що часто є досить ускладненим для стягувача, який кожного разу буде змушений звертатися до адвоката для надання професійної правничої допомоги.

Для визначення фіксованої суми аліментів суд враховує:

1. стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
2. стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
3. наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4. наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
5. доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
6. інші обставини, що мають істотне значення при визначенні фіксованої суми.

Також суд може призначити фіксовану суму аліментів, якщо платник аліментів не має постійного стабільного доходу, або він занадто у нього мінливий, тоді суд може визначити фіксовану суму, яку платнику аліментів прийдеться виплачувати до повноліття дитини. При наявності декількох дітей розмір виплат на кожну дитину може зменшуватися.

При стягненні аліментів у фіксованій сумі стягувачу аліментів потрібно документально доказувати в суді правомірність свого розрахунку та обґрунтувати свої вимоги.

Даний спосіб стягнення аліментів у фіксованій сумі має свої переваги та недоліки для обох сторін, як приклад: якщо платник аліментів втратив постійний заробіток і перебуває на обліку в центрі зайнятості і отримує дотацію по безробіттю, то йому потрібно щомісяця сплачувати аліменти у фіксованій сумі визначеної судом незалежно від розміру отриманої допомоги. Розмір аліментів може перевищувати суму дотації, в такому випадку платник аліментів має право звернутися до суду про зміну (зменшення) розміру аліментів.

Звертаємо Вашу увагу, що стягувач аліментів також може звернутися до суду про зміну способу виконання рішення про стягнення аліментів, якщо розмір аліментів недостатній для нормального розвитку дитини.

Якщо Ви, або ваші знайомі зіткнулися з несплатою аліментів, або фіксований розмір аліментів занадто малий і недостатній для нормального утримання та розвитку дитини наші сімейні адвокати нададуть Вам консультації з усіх правових питань, у тому числі щодо додаткових витрат на утримання дитини, допоможуть підготовити заяву до суду про зміну способу виконання рішення та з інших питань.

За більш детальною юридичною консультацією Ви можете звернутися до нашої юридичної компанії зателефонувавши на номери, які зазначені нижче.

Відповідальність за несплату аліментів безробітним батьком

Звертаємо увагу читачів, що відповідальність за несплату аліментів коли батько не працює і коли ухиляється від сплати аліментів однакова за виключенням кримінальної відповідальності.

Так, згідно Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до статті 71 «Порядок стягнення аліментів» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Якщо заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, при цьому немає різниці батько дитини не мав постійного заробітку чи умисно ухилявся від сплати аліментів.

Також одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% суми заборгованості, дана норма закріплена в статті 196 Сімейного кодексу.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20% суми заборгованості зі сплати аліментів, за два роки – 30% і за три роки – 50% суми заборгованості зі сплати аліментів.

У разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення», державний (приватний) виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.

Кодексом про адміністративні правопорушення статтею 183-1 «Несплата аліментів» передбачено, що несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, – тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

Звертаємо увагу, що відповідно до ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець за наявності заборгованості зі сплати аліментів понад чотири місяці, виносить вмотивовані постанови:

• про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України;
• про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами;
• про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською та/або пневматичною зброєю та
• про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, дані обмеження діють до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець роз’яснює стягувачу право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.

Так за умисне ухилення від сплати аліментів статтею 164 Кримінального кодексу України «Ухилення від сплати аліментів», передбачена кримінальна відповідальність у вигляді громадських робіт на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Для отримання більш детальної юридичної консультації щодо стягнення аліментів та їх розміру рекомендуємо звернутися до професіоналів – адвокати юридичної компанії «Перша юридична» допоможуть вам! Заповніть форму заявки на сайті просто зараз або зателефонуйте за одним із номерів: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (099) 367-89-89.

Шановні клієнти та партнери!

Ми дякуємо вам за довіру та співпрацю в минулому році. Нехай 2025 рік принесе вам стабільність, процвітання та безліч перемог — як у справах, так і в особистому житті.

Бажаємо вам впевненості в кожному кроці, надійних партнерів та здійснення всіх задуманих цілей. А ми, як завжди, готові бути вашим надійним юридичним радником і опорою у будь-яких питаннях.

З теплом і повагою,
Перша Юридична

Останнім часом збільшилися випадки розлучень, у зв’язку з чим актуальними є питання утримання малолітніх (неповнолітніх) дітей та стягнення аліментів.

В умовах воєнного стану коли подружжя розлучилося і один із батьків проживає за кордоном, а боржник (батько або мати) знаходиться в України виникають питання як стягнути аліменти на двох дітей і що для цього потрібно?

Розглянемо в нашій статті який розмір аліментів стягується на двох дітей, як розраховуються аліменти на дітей? Які документи необхідні для подачі позовної заяви до суду про стягнення аліментів? Чи впливає вік дітей на розмір аліментів? Яка відповідальність за ухилення від сплати аліментів? Отже, спробуємо розібратися в даній ситуації.

Правові основи та порядок стягнення аліментів на двох дітей

Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, права і обов’язки батьків і дітей, порядок стягнення аліментів, зміст особистих немайнових і майнових прав батьків і дітей, інших членів сім’ї та родичів.

Так, Сімейним кодексом України визначено, що мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. А розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Звертаємо увагу читачів, за загальним правилом стягнення аліментів на дитину може відбуватися двома способами:

1. в досудовому порядку (без звернення до суду);
2. через суд.

Якщо ми розглядаємо досудовий порядок сплати аліментів, то це може відбуватися шляхом укладення договору між подружжям про виплату аліментів, в якому кожна сторона має право зазначити права та обов’язки матері та батька, порядок утримання дітей, розмір та строки виплати аліментів.

Договір про виплату аліментів укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У договорі зазначається, яка сума аліментів виплачується на кожну дитину до їх повноліття. У разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором про утримання дітей та виплата аліментів, аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса, або стягнення аліментів в судовому порядку.

Якщо батьками не вдається домовитися про сплату аліментів на дітей, один з подружжя, з ким проживають діти може звернутися до суду з відповідною заявою про стягнення аліментів на утримання дітей.

Розмір аліментів на двох дітей

Чинне законодавство визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Звісно, якщо ми говоримо про досудовий порядок виплати аліментів звісно, що подружжя може домовитися про значно виплату значно більшого розміру аліментів на дітей, ніж це визначено законодавством, адже законодавство фіксує «нижню» (мінімальну) межу таких аліментів, але не обмежує їх «верхню» (максимальну) межу.

Якщо ми говоримо про судовий порядок стягнення аліментів, то розмір аліментів встановлюється судом в залежності від заявлених позовних вимог та з урахуванням норм Сімейного кодексу України.

Той із батьків, з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, дана норма закріплена у статті 183 СК України.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері/батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Суд також може за заявою стягувача встановити фіксовану суму стягнення аліментів з урахуванням майнового стану сторін, стану здоров’я дитини та інших особливостей, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, так у 2024 році прожитковий мінімум на дитину до 6 років становить – 2563 грн., від 6 до 18 років – 3196 грн.

З огляду на те, що розмір аліментів не може бути меншим за 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, тобто на дитину до 6 років дана сума не може бути менша за 1281,50 грн., на дитину від 6 до 18 років дана сума не повинна бути меншою за 1598 грн., тобто на двох дітей дана сума не повинна бути менша 2879,50 грн.

Розмір прожиткового мінімуму щороку змінюється в залежності від мінімальної заробітної плати, який зазначається в Законі України «Про державний бюджет на 2024 (2025) рік.» відповідно збільшуються і виплати на дітей.

Для прикладу:

Розглянемо ситуацію, коли суд присудив стягнення 1/3 (33%) від всього заробітку (доходу) боржника на двох дітей і старшій дитині уже виповнилось 18 років, тоді на другу дитину буде стягуватися половина від тієї суми, яка стягувалась на двох дітей, тобто 16,5% від заробітку (доходу) боржника, враховуючи, що Сімейним кодексом встановлено, що на одну дитину стягується ¼ (25%), тоді стягувачу аліментів потрібно звернутися до суду про зміну розміру аліментів на другу дитину до досягнення нею повноліття.

За біль детальною консультацією Ви можете звернутися до нашої юридичної компанії зателефонувавши на номери, які зазначені нижче.

Процедура подання позову до суду про стягнення аліментів

Аліменти стягуються за рішенням суду або на підставі судового наказу.

У багатьох читачів постає питання до якого суду звертатися про стягнення аліментів, якщо стягувач і боржник знаходяться за кордоном, але зареєстровані в Україні.

Позивач (стягувач) або його представник може звернутися до суду про стягнення аліментів за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування боржника, так і за зареєстрованим місцем проживання чи перебування заявника.

Тож не потрібно хвилюватися щодо підготовки позову/заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів, якщо Ви знаходитесь за кордоном, наші адвокати по сімейним справам у Києві допоможуть Вам підготувати позовну заяву/заяву про видачу судового наказу та подати її до суду.

Звертаємо увагу, що для подачі позову/заяви про видачу судового наказу до суду про стягнення аліментів необхідні копії наступних документів:

• копії паспортів з відміткою про місце реєстрації та ідентифікаційні коди батьків дитини (матері та батька);
• свідоцтво про шлюб (його копія);
• свідоцтво про народження дітей (його копія);
• свідоцтво про розірвання шлюбу або рішення суду, яке набрало законної сили про розірвання шлюбу (за наявності) (їх копії);
• довідку (витяг) про місце реєстрації (для внутрішньо-переміщених осіб) (її копія);
• документи, які підтверджують інвалідність дитини (за наявності);
• документи, які підтверджують інвалідність заявника (за наявності).

В різних випадках перелік документів може бути різний в залежності від ситуації, яка склалася при стягненні аліментів (наявність або відсутність договору про стягнення аліментів, тощо).

Зміна розміру аліментів та відповідальність за несплату аліментів

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено. Причому таке право має як стягувач аліментів (той з батьків, з яким проживають діти) або платник аліментів, які можуть звернутися до суду з відповідною позовною заявою – про збільшення або зменшення розміру аліментів або способу їх стягнення. Підставою для подання такого позову може бути зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я одержувача або платника аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Що стосується відповідальність за несплату аліментів.

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти, за рішенням суду або за договором про сплату аліментів на дитину (дітей) укладеного між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості, дана норма прописана в статті 196 Сімейного кодексу.

Крім цього, державні виконавці, у яких перебувають у провадженні справи про стягнення аліментів, крім пені можуть застосовувати до боржників штрафи від 20% до 50% від суми заборгованості із сплати аліментів, розмір яких залежить від періоду прострочення сплати аліментів боржником. Вказані штрафи стягуються виконавцем і перераховуються стягувачу.

Крім пені за ухилення від сплати аліментів може застосовуватись як цивільна, адміністративна так і кримінальна відповідальність.

Кодексом про адміністративні правопорушення України статтею 183-1 «Несплата аліментів» передбачено, що несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, – тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин. У випадку, якщо несплата аліментів стосується дитини з інвалідністю, або дитини, яка хворіє на тяжкі захворювання, і сукупний розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за три місяці, боржника може бути притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

За злісне ухилення від сплати аліментів статтею 164 Кримінального кодексу України «Ухилення від сплати аліментів», передбачена кримінальна відповідальність у вигляді громадських робіт на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. За повторне притягнення до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів розмір санкцій подвоюється.

Якщо Ви, або ваші знайомі зіткнулися з несплатою аліментів, наші спеціалісти нададуть Вам консультації з усіх правових питань, у тому числі щодо участі батьків у вихованні дитини, допоможуть вирішити питання про позбавлення та/або поновлення батьківських прав; побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав; відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду; скасування усиновлення та визнання його недійсним; стягнення аліментів та з інших питань.

Для більш детальної консультації та особливостей стягнення аліментів та їх розміру Ви можете звернутися до адвокатів Юридичної компанії «Перша юридична», заповнивши форму заявки на нашому сайті, також Ви можете записатися на консультацію юриста чи адвоката за телефоном +38 (044) 35-35-164.

Останнім часом збільшилися випадки розлучення, у зв’язку з чим виникають питання про порядок розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя.

В таких випадках постає питання, яким чином відбувається розірвання шлюбу? Які документи необхідні для подачі позовної заяви до суду про розлучення? Чи впливає наявність дітей на процес розлучення? Які правові наслідки розірвання шлюбу?

Отже, спробуємо розібратися в даній ситуації.

1. Підстави припинення шлюбу

Припинення шлюбу – це юридичний факт, який завжди тягне за собою правові наслідки майнового та немайнового характеру.

Згідно чинного законодавства припинення шлюбу відбувається внаслідок смерті одного з подружжя (оголошення померлим) чи розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу можливе в добровільному порядку (за відсутності дітей (до 18 років) та спору між подружжям) – через органи РАЦС, в разі наявності дітей та/або спору – через суд.

2. Розірвання шлюбу через органи ДРАЦС

Подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.

Для оформлення розлучення подружжю необхідно звернутися до ДРАЦСу за місцем реєстрації чоловіка або дружини з паспортами і подати спільну заяву про реєстрацію розірвання шлюбу. Ця заява складається з двох частин – кожен з подружжя заповнює свою.

Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї (наприклад в консульстві), від його імені може подати другий з подружжя.

Якщо чоловік або дружина заздалегідь знає, що не зможе з’явитися в ДРАЦС, про це потрібно повідомити в самій заяві про розлучення або направити в ДРАЦС додаткову заяву. Важливо вказати саме таке формулювання: «Я згоден на реєстрацію розірвання шлюбу під час моєї відсутності».

Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

Також розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану може відбутися за заявою одного з подружжя, якщо другий із подружжя визнаний безвісно відсутнім або визнаний недієздатним.

3. Розірвання шлюбу через суд

Розірвання шлюбу в судовому порядку можливе за спільною заявою подружжя або за позовом одного з подружжя.

Розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей, провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу.

При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.

Для захисту інтересів неповнолітніх дітей суд перевіряє наявність та зміст письмових договорів, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу, а саме:

• з ким з них будуть проживати діти;
• яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто буде проживати окремо;
• умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Крім того, подружжя може подати до суду аліментний договір на дитину (дітей), який повинен бути нотаріально посвідчений. У ньому сторони передбачають способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків.

При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя, яке має дітей, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подачі заяви, якщо її не відкликано хоча б одним із подружжя.

Якщо один з подружжя проти розлучення, інший може ініціювати розлучення через суд, подавши позовну заяву.

Одночасно з позовом про розірвання шлюбу позивач може заявити і інші вимоги:

• про визначення (зміну) місця проживання дитини;
• про стягнення забезпечення (аліментів) на дитину або на одного з подружжя;
• про розподіл майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя;
• про витребування речей, які є особистою власністю одного з подружжя;
• про виконання обов’язку за шлюбним договором;
• про позбавлення батьківських прав.

Позов про розірвання шлюбу не приймається судом:

• в разі вагітності дружини;
• протягом одного року після народження дитини.

Але навіть в цих випадках є винятки:

• один із подружжя вчинив стосовно іншого чи їхньої дитини протиправний вчинок, який має ознаки злочину;
• інший чоловік визнав батьківство зачатої дитини;
• відомості про батька дитини виключено з актового запису про народження дитини.

4. Визначення підсудності

Позовну заяву про розірвання шлюбу одним з подружжя потрібно правильно визначити підсудність справи (до якого суду подавати позов).

Відповідь на це містить цивільне процесуальне законодавство, яке передбачає альтернативний вибір, а саме:

• за місцем проживання відповідача (найбільш поширений варіант);
• за місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача;
• за домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

5. Документи, що подаються

Для розірвання шлюбу від Вас, як ініціатора розірвання шлюбу, вимагається мінімум документів, а саме:

• копія свідоцтва про шлюб,
• копія Вашого паспорту та РНОКПП,
• копія свідоцтва про народження дитини/дітей (у випадку наявності малолітніх/неповнолітніх дітей).

Також можуть надаватися копії документів іншого з подружжя (у разі їх наявності).

6. Розмір судового збору

Для того щоб звернутись до суду про розірвання шлюбу необхідно сплатити судовий збір.

У 2024 році судовий збір за подання позовної заяви про розірвання шлюбу становить 1211, 20 гривень.

За подання спільної заяви подружжя, які мають неповнолітніх дітей, яка буде розглядатись в порядку окремого провадження, сплачується судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

Судовий збір сплачує позивач.

В деяких випадках позивач може бути звільнений від сплати судового збору, а саме: у разі наявності статусу інваліда I та II груп, громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

7. Порядок подання та підготовки позовної заяви про розлучення до суду

У випадку обрання судового порядку розірвання шлюбу, заяву про розірвання шлюбу можна подати одному з подружжя:

• безпосередньо через канцелярію суду;
• направити у суд по пошті;
• через підсистему/модуль ЄСІТС «Електронний суд».

Для цього достатньо зареєструватися в «Електронному суді». Реєстрація в електронному кабінеті «Електронний суд» фізичної особи досить проста та потребує лише наявності ключа з кваліфікованим електронним підписом (КЕП), який може бути виданий одним із акредитованих центрів Кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг (зокрема, АТ «Приватбанк», АТ «Правекс Банк», тощо).

Однак, простіше звернутися до сімейного адвоката, який, після підписання з вами договору про надання правової допомоги (зокрема, за допомогою, електронного цифрового підпису), фахово, швидко та якісно, без вашої участі та вашої присутності, зможе підготувати позовну заяву, зібрати всі необхідні документи, сплатити судовий збір, подати всі документи до суду та отримати рішення суду про розірвання шлюбу. І всі ці дії ваш адвокат може здійснити самостійно онлайн через підсистему/модуль ЄСІТС «Електронний суд».

8. Вирішення справи судом

Під час розгляду справи суд звертає увагу на проголошену Конституцією України охорону сім’ї державою, яка полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з’ясовують:

• фактичні взаємини подружжя;
• дійсні причини позову про розірвання шлюбу;
• враховують наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя;
• забезпечують участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживають заходи до примирення подружжя.

Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. З огляду на це, у випадку бажання прискорити процес розірвання шлюбу в судовому порядку необхідно отримати заяву відповідача про згоду на розлучення.

Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті. Суд встановивши, що подальше збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам одного з подружжя чи їхніх дітей приймає рішення про розірвання шлюбу.

9. Правові наслідки припинення шлюбу

У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану – шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу, здійснене органами державної реєстрації актів цивільного стану, засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу.

У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Розірвання шлюбу має ряд важливих правових наслідків, про які варто знати:

• З моменту набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу чи реєстрації розірвання шлюбу, Ви офіційно вважаєтесь неодруженою особою.
• Ви маєте право повернути своє дошлюбне прізвище або залишити те, яке отримали в шлюбі.
• Режим спільної сумісної власності подружжя припиняється. Майно, набуте після розлучення, вважається вашою особистою приватною власністю.
• Після розлучення Ви втрачаєте право на спадкування за законом після смерті колишнього чоловіка/дружини.
• Після розлучення Ви втрачаєте право на пенсійне забезпечення в зв’язку з втратою подружжя на встановлених законом підставах.
• Після розлучення Ви маєте право укласти новий шлюб.
• Якщо у вас є спільні діти, необхідно вирішити питання про їх місце проживання та участь обох батьків у вихованні та матеріальному утриманні.

Для більш детальної консультації адвоката і юриста Ви можете звернутися до фахівців Юридичної компанії «Перша юридична», заповнивши форму заявки на нашому сайті або просто, зателефонувавши до наших адвокатів та юристів в Києві за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (099) 367-89-89.

Кожен з нас може перебувати в різних життєвих ситуаціях. Бувають випадки, коли, на жаль, наші близькі перебувають в нездоровому стані та потребують повної опіки, що породжує відповідні правові наслідки. Недієздатна особа не здатна нести відповідальність за свої дії та їх наслідки. Задля встановлення опіки над такою особою необхідно пройти спеціальну, встановлену законодавством процедуру.

Загалом процедуру визнання особи недієздатною та призначення над такою особою опікуна можна поділити на кілька етапів:

1. Звернення до суду із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна. Особливості розгляду такої категорії справ.
2. Проведення судово-психіатричної експертизи;
3. Розгляд заяви про призначення опікуном органом опіки та піклування.
4. Прийняття судом рішення по суті справи.

Далі розповімо більш детальніше по кожному з етапів.

Звернення до суду із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна. Особливості розгляду такої категорії справ.

Цивільний кодекс України встановлює, що в нашій країні опіку над повнолітніми фізичними особами встановлює виключно суд.

Заява про визнання особи недієздатною подається до суду за місцем її проживання, або за місцем знаходження психіатричного закладу, якщо особа перебуває на лікуванні.

Таку заяву мають право подавати:

• близькі родичі;
• члени сім’ї;
• орган опіки та піклування (відповідна районна державна адміністрація за місцем проживання особи, відносно якої вирішується питання про визнання її недієздатною та призначення над нею опікуна);
• психіатричний заклад.

Закон визначає, що фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

А тому в заяві про визнання особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Наприклад, доказами такого психічного стану можуть бути довідка про стан здоров’я чи виписка з історії хвороби тощо.

Справи про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна розглядаються в порядку окремого провадження. При цьому варто звернути увагу та те, що такі справи розглядаються суддею за обов’язкової участі двох присяжних, а також за участі:

• заявника;
• представника органу опіки та піклування;
• особи щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною (за потреби).

Однак, на практиці суд досить рідко зобов’язує бути присутньою особу, відносно якої вирішується питання про визнання її недієздатною, у випадку, якщо в матеріалах справи наявна достатня кількість документів, що підтверджують відповідний стан фізичної особи (довідки, виписки з історії хвороби, тощо).

В окремих випадках, суд може постановити ухвалу про участь особи на засіданні в режимі відеоконференції з психіатричного закладу в якому вона перебуває.

Процедура визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки є складним і багатоступеневим процесом, що вимагає ретельного підходу та надання численних доказів. У зв’язку з цим, для успішного проходження всіх етапів, доцільно звернутися за допомогою до досвідченого адвоката, який зможе забезпечити професійний супровід і підготовку необхідних документів для подачі в суд.

Проведення судово-психіатричної експертизи

Суд, досліджуючи матеріали, справи повинен перевірити чи дійсно фізична особа підпадає під критерії щодо визнання її недієздатною.

Для цього суд призначає судово-психіатричну експертизу для підтвердження чи спростування наявності психічного розладу, що призвів до нездатності усвідомлювати свої дії або керувати ними. На практиці, як правило така експертиза призначається за письмовим клопотання заявника. На час проведення судово-психіатричної експертизи провадження у справі зупиняється.

Варто зауважити, що на практиці, час від зупинення провадження до фактичного отримання висновку судово-психіатричної експертизи може зайняти досить тривалий час (аж до шести місяців!), з огляду на те, що суд направляє матеріали справи до закладів, які фактично проводять судово-психіатричну експертизу (судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України), а ті в свою чергу можуть затребувати додаткові матеріали, необхідні для проведення такої експертизи. Враховуючи, що всі ці документи (запити/заяви експертних установ, медичні документи від закладів охорони здоров’я, тощо) запитуються та направляються судом на підставі відповідних запитів експертних установ, то час на проведення судово-психіатричної експертизи, на жаль, інколи дуже затягується.

Для надання висновку щодо підтвердження чи спростування наявності психічного розладу експерт проводить огляд особи, над якою буде встановлюватись опіка, на предмет того чи дійсно остання має психічне порушення, внаслідок якого не здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними.

За результатом проведеної судово-психіатричної експертизи експерт готує письмовий висновок, в якому дає чіткі відповіді на поставлені йому питання судом щодо психічного стану фізичної особи, щодо якої вирішується питання про визнання її недієздатною та необхідності встановлення над нею опіки. Такий висновок надсилається до суду.

Розгляд заяви про призначення опікуном органом опіки та піклування.

Отже, після надходження до суду висновку судово-психіатричної експертизи варто подбати про подання до органів опіки та піклування заяви та інших документів, які є необхідними для призначення заявника опікуном. Адже саме ці документи стануть основою для прийняття позитивного рішення органом опіки та піклування та винесення ним подання про призначення заявника опікуном.

Опікуни призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна. Також може бути призначено одного або кілька опікунів.

Опікунами не можуть бути особи, які:

• не досягли 18 років;
• визнані недієздатними або обмежено дієздатними;
• перебувають на обліку або лікуються психоневрологічних та наркологічних закладах;
• раніше були опікунами та з їх вини опіку було припинено;
• позбавлені батьківських прав;
• інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці;
• засуджені за скоєння тяжкого злочину.

При розгляді заяви майбутній опікун повинен взяти участь в засіданні опікунської ради. Орган опіки та піклування за результатом засідання опікунської ради повинен надіслати до суду подання про можливість або неможливість призначення особи опікуном.

Без подання органу опіки та піклування про призначення опікуна суди не приймають рішення по суті справи про визнання особи недієздатною та призначення над нею опікуна, тобто суд обов’язково має дочекатися отримання саме цього документу (подання), який в сукупності з іншими документами по справі (зокрема, висновком судово-психіатричної експертизи) буде підставою для ухвалення відповідного рішення судом.

Прийняття судом рішення по суті справи

Отже, суд, маючи в матеріалах справи подання від органів опіки та піклування, висновок судово-психіатричної експертизи, приступає до вирішення справи по суті. Під час такого судового розгляду заслуховується заявник (майбутній опікун), а також його представник (адвокат) (за наявності), після чого суд приймає остаточне рішення.

У випадку позитивного судового рішення особа, відносно якої вирішувалося питання про визнання її недієздатною, визнається недієздатною і над нею призначається опікун (заявник по справі).

Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування (де опікуну видають посвідчення опікуна), органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи (де опікуну видають посвідчення опікуна.

Особа вважається недієздатною з моменту набрання законної сили рішення суду.

Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною та призначення над нею опікуна становить два роки з наступного дня після дня набрання ним законної сили.

Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.

Які ж наслідки визнання фізичної особи недієздатною?

• над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка;
• недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину;
• правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун;
• відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Опікун є законним представником фізичної особи, визнаної недієздатною. Законом встановлені чіткі права та обов’язки опікуна в межах яких він повинен діяти.

Дії опікуна можуть бути оскаржені заінтересованою особою, в тому числі родичами підопічного, до органу опіки та піклування або до суду.

Для більш детальної консультації Ви можете звернутися за консультацією до юристів та адвокатів Юридичної компанії «Перша юридична», заповнивши форму заявки на нашому сайті або просто, зателефонувавши нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (099) 367-89-89.

На сьогоднішній день є дуже актуальними питання, які стосуються прийняття спадщини та процедури її оформлення.

Перед громадянами постають питання що їм робити після смерті близької людини? Куди бігти? Які документи необхідно мати при оформленні спадкових прав?

Оформлення спадщини

Оформлення спадщини в нашій країні відноситься виключно до компетенції нотаріусів. Різниці між державними та приватними нотаріусами при оформленні спадщини – немає. Як одні так і інші можуть виконувати цю нотаріальну дію.
При цьому важливо пам’ятати, що оформлення спадщини має територіальні обмеження.

Спадкова справа заводиться лише за останнім місцем проживання померлої особи (за останнім зареєстрованим місцем проживання). Якщо ж місце проживання померлої особи невідоме, то спадкова справа заводиться за місцем розташування нерухомого майна, яке спадкується.

За відсутності нерухомого майна оформлення спадщини здійснюється за місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

Наразі в Україні існує два види спадкування: за заповітом та за законом.
Законодавець надає привілеї спадкуванню за заповітом, оскільки воля власника майна та майнових прав є його пріоритетним правом.

Тому, спадкування за законом наступає лише тоді, коли немає спадкування за заповітом, тобто відсутній заповіт (розпорядження фізичної особи на випадок смерті, яке зроблене у встановлені законом формі та посвідчений уповноваженими на те посадовими особами).

При спадкуванні за законом майно переходить до зазначених у законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості. Чинний Цивільний кодекс України передбачає п’ять черг спадкування за законом. Кожна наступна черга закликається до спадкування у випадку відсутності спадкоємців попередньої черги, їх відмови або неприйняття спадщини. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Підставами закликання до спадкування за законом можуть бути шлюбні відносини, родинні чи сімейні стосунки, усиновлення, знаходження на утриманні спадкодавця не менше п’яти років до його смерті.

Прийняття спадщини — це складний процес, що включає багато юридичних нюансів, тому для успішного його проходження варто звернутися за консультацією до юристів.

Строки для прийняття спадщини

Відповідно до законодавства строк подання заяви про прийняття спадщини становить 6 місяців з моменту смерті спадкодавця. Саме в цей строк нотаріус може приймати заяви від усіх потенційних спадкоємців, а видавати свідоцтва лише після закінчення зазначених 6 місяців.

Що робити, якщо строк для відкриття спадщини пропущено?

Для тих спадкоємців, хто пропустив термін подання заяви про прийняття спадщини, існує 2 винятки:

• особи, які постійно проживали (були зареєстровані) разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, приймають спадщину автоматично;
• малолітні, неповнолітні та недієздатні особи також приймають спадщину автоматично.

Якщо особа не належить до винятків зазначених вище, тоді за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відмова від спадщини

У випадку прийняття спадщини слід враховувати, що не допускається прийняття спадщини з умовою чи застереженням. Так, не можна прийняти лише якусь частину майна, що входить до складу спадщини, а від іншої частини відмовитися взагалі чи прийняти її під якоюсь умовою. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Варто відзначити, що при прийнятті спадщини до спадкоємця переходять не тільки права спадкодавця але і обов’язки. З огляду на це, успадковується не тільки позитивний баланс – спадкове майно, але і негативний – всі борги спадкодавця. Тому, якщо Вами з’ясовано, що боргів спадкодавця більше ніж вартість успадкованого майна, то слід задуматися, чи варто приймати таку спадщину.

При цьому слід врахувати такі норми цивільного законодавства як право на відмову від спадщини. При небажанні приймати спадок, будь-який спадкоємець може подати заяву про відмову від прийняття спадщини. Для оформлення відмови від спадку спадкоємцеві треба подати нотаріусу, який відкрив спадкову справу, відповідну за змістом заяву. Але, наголошуємо, що така заява повинна бути подана в певний строк – до спливу піврічного строку з дати смерті спадкодавця.

Така відмова від спадщини може бути безадресна – тобто просто відмова і все, та адресна – на користь іншого спадкоємця.

Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом, незалежно від черги.

Особливості оформлення спадщини у військовий час

У зв’язку з повномасштабним вторгненням рф в Україну низка населених пунктів різних областей нашої держави опинилася під російською окупацією. Через це багато українців вимушено зіткнулися з питанням спадкування майна, яке розташоване на тимчасово окупованій території України.

Для таких територій передбачений виняток із загального правила.

За загальним правилом місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Проте у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини вважатиметься місце подання першої заяви. Подання заяви свідчитиме про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні такого майна, або вимоги кредиторів. На підставі отриманої першої заяви нотаріус заводить спадкову справу, яка підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, спадкова справа може бути відкрита в будь-якому населеному пункті на підконтрольній Україні території.

На сьогодні державна реєстрація факту смерті, що мала місце на тимчасово окупованій території України, проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті на такій території, винесеного у порядку окремого провадження за спрощеною процедурою.

Нове законодавство встановлює особливості щодо обчислення строків при спадкуванні на час дії на території України воєнного стану та протягом двох років з дня його припинення або скасування. За загальним правилом для прийняття спадщини цивільним законодавством встановлено строк у 6 місяців, який обчислюється з дня смерті особи. Якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи, строки, визначені ЦК України щодо спадкування, обчислюються з дня державної реєстрації смерті спадкодавця.

Якщо на території України відкрилася спадщина, право на яку має особа, що виїхала за кордон, така особа може звернутися до посольства/консульства України у державі її перебування та засвідчити свій підпис на заяві про прийняття спадщини.

Якщо смерть громадянина була зареєстрована на території іншої держави, нотаріусу подається відповідний документ, виданий компетентними органами іноземної держави, який є дійсним на території України за умови його легалізації, якщо інше не передбачено законом, міжнародними договорами України.

Також, засвідчити заяву про прийняття спадщини можливо у нотаріуса іноземної країни із подальшим проставленням апостилю на такому документі.

Апостиль проставляється на офіційних документах, які використовуються на території країн, що підписали Конвенцію, котра скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаазьку конвенцію) від 05.10.1961 року. Далі така заява може бути надіслана засобами поштового зв’язку до нотаріуса на території України, внаслідок чого буде відкрита спадкова справа у загальному порядку.

Необхідні документи для оформлення спадщини

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (тобто, за загальним правилом, після спливу шести місяців з дати смерті). При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за заповітом/законом спадкоємців та склад спадкового майна.

Для підтвердження вказаних фактів нотаріусом витребовуються відповідні документи.

В тому чи іншому випадку перелік документів є перемінним, в залежності від способів спадкування, спадкових відносин та спадкової маси.

Приблизно можна назвати наступні документи:

• свідоцтво про смерть спадкодавця;
• довідка про причину смерті;
• довідка про останнє місце реєстрації спадкодавця;
• довідка про зареєстрованих разом із спадкодавцем осіб;
• заповіт (за наявності);
• паспорт та довідка про присвоєння податкового номеру спадкоємця;
• документи, що підтверджують родинні відносини (свідоцтво про народження, про шлюб, про зміну прізвища тощо);
• правовстановлюючі документи на померлого (документи про право власності на нерухомість, договори про вклади у банківські установи, технічний паспорт на автомобіль тощо).

Для більш детальної консультації та особливостей прийняття спадщини та її оформлення Ви можете звернутися до адвокатів та юристів Юридичної компанії «Перша юридична», заповнивши форму заявки на нашому сайті або просто, зателефонувавши нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (099) 367-89-89.

Одним із важливих аспектів при підготовці відзиву на позовну заяву незалежно від того в рамках якого судочинства розглядається справа, є саме вчасно та якісно підготовлені заперечення проти позивних вимог із наданням суду доказів, що підтверджують незгоду відповідача із позовними вимогами.

Розглянемо в нашій статті з важливими правовими аспектами, які важливо врахувати під час підготовки та подання відзиву на позовну заяву, а саме: строки на подання відзиву; як позовна давність впливає на відмову у позові, та як зібрати докази, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, та порядок направлення їх до суду.

Строки на подання відзиву

Відповідно до норм, зазначених у процесуальних кодексах, відзив на позовну заяву подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим 15 (п’ятнадцяти) днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати свої заперечення та зібрати необхідні докази, направити їх позивачу разом з відзивом та з підтвердженням направлення їх позивачу, направити відзив і докази до суду.

Важливо, якщо відповідач не встигає подати відзив у строк, визначений судом, відповідачу з метою захисту його інтересів та врахування всіх наявних в нього доказів під час розгляду справи у суді, необхідно подати клопотання (заяву) про продовження строку подання відзиву.

Так, згідно ч. 2 ст. 127 Цивільного процесуального кодексу України: «Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.»

Адже, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк та неподання клопотання (заяви) про продовження строку на подання відзиву до моменту закінчення цього строку, суд вирішить справу за наявними матеріалами, що може призвести до неврахування позиції відповідача та настання негативних наслідків.

Позовна давність

Одним із способів захисту інтересів Відповідача є встановлення позовної давності, чи не порушив позивач строки звернення до суду.

Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строки позовної давності можуть бути двох видів:

• загальна;
• спеціальна.

Загальний строк позовної давності встановлено у три роки (ст. 257 ЦКУ).

Спеціальна позовна давність, що встановлюється законодавством для окремих видів вимог та враховує специфіку цих відносин, може бути як скорочена, так і більш тривала, порівняно із загальною позовною давністю.

Спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) та інше.

Щодо аспектів застосування спеціальної позовної давності Ви можете отримати консультацію у наших адвокатів та юристів, звернувшись по номерах телефону, які зазначені нижче.

Суди застосовують позовну давність за клопотанням сторони по справі (відповідача), при цьому суд встановлює, коли особа довідалась про порушення її прав та інтересів та перевіряє надані позивачем докази. Якщо позивач не надав докази про обставини, які йому стали відомі та не звернувся до суду із клопотанням про поновлення пропущених строків із поважних причин, суд за клопотанням сторони по справі (Відповідача) може застосувати строк позовної давності.

Збір доказів

Одним з аспектів стратегії захисту при підготовці відзиву є саме: перевірка обставин (фактів) вказаних позивачем, на відповідність їх дійсним обставинам справи, наявність доказів у позивача, які підтверджують позов та збір доказів відповідачем, що спростовують обставини зазначені позивачем у позові.

Разом із відзивом відповідач надає суду докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача та документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву іншим учасникам судового процесу. Копія відзиву та додані до нього документи іншим учасникам справи повинні бути надіслані одночасно з надісланням відзиву до суду.

Звертаємо увагу, що для отримання доказів відповідач може самостійно направити запит на отримання публічної інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», написати заяву, звернення громадянина відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи», або звернутися до нашої юридичної компанії для підготовки та направлення адвокатського запиту відповідно до статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Звертаємо Вашу увагу, що відповідь на звернення громадян надається виконавцем протягом 30 днів, а на адвокатський запит протягом 5 робочих днів.

Звернувшись до наших фахівців Ви витратити обмаль часу та своєчасно отримаєте належні докази по справі.

Також адвокати та юристи нашої юридичної компанії допоможуть Вам підготувати відзив на позовну заяву та підготувати інші необхідні клопотання, заяви до суду, зокрема, про витребування доказів, які знаходяться в інших учасників судового процесу.

Вимоги до змісту та форми відзиву

З огляду на те, що відзив віднесено до заяв по суті справи, то відповідними процесуальними кодексами України передбачені відповідні вимоги до відзиву, які по суті є аналогічними до вимог позовної заяви. А тому відповідачу досить важливо дотримуватися таких вимог задля того, щоб він був врахований судом під час розгляду справи по суті.

Для більш детальної консультації та підготовки відзиву або підготовки будь-яких інших документів процесуального характеру Ви можете звернутися до адвокатів Юридичної компанії «Перша юридична», заповнивши форму заявки на нашому сайті або просто, зателефонувавши нам за телефоном: +38 (044) 35-35-164, +38 (067) 306-89-89, +38 (099) 367-89-89.