Впевнені, що нікого не здивують результати здійснення нашої аналітичної роботи щодо визначення найбільш вагомої категорії судових спорів з-поміж усієї кількості судових рішень, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, із початку його запуску 01 червня 2006 року. 

Безперечно, згаданою категорією судових спорів вважаються податкові спори. 

Їх актуальність насправді важко переоцінити. 

Попри факт розгалуженості податкового законодавства України, платник податків нерідко може стикнутися із суперечливістю врегулювання конкретного питання (так звана, колізія закону), або, напроти, – не знайти шлях його вирішення (так звана, прогалина у законодавстві). 

Вищезгадане часто стає підставою для прийняття податковим органом рішення щодо необхідності сплати платником податків суми податків (наприклад, податку на прибуток підприємств, або податку з доходів фізичних осіб, інші) або загальнообов’язкових зборів, несплаченої або недоплаченої останнім, та/або застосування штрафних санкцій за порушення, на думку податкового органу, вимог податкового законодавства України зокрема, шляхом нарахування пені за прострочення виконання обов’язку (обов’язків) платника податків, що вичерпним чином викладені у ст. 16 Податкового Кодексу України.

З іншого боку, законодавець також наділив і податковий орган правом звернення до суду із позовом до платника податків щодо стягнення грошових коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках (див. нижче), або накладення арешту на грошові кошти платника податків або визнання оспорюваних правочинів недійсними тощо.

Багаторічний досвід існування Юридичної Компанії «ПЕРША ЮРИДИЧНА» показує, що правовідносини платника податків із податковим органом повинні ґрунтуватися на вимогах чинного законодавства, знанням якого володіють професіонали своєї справи. – юристи (адвокати) у сфері податкового права.

Допускаємо, що не усім платникам податків відомий один із принципів податкового законодавства України щодо презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого орган.

Проте, своєчасно запросивши фахівця – адвоката для вирішення податкового спору на етапі його виникнення, платник податків опиняється у ситуації, схильної до його вирішення саме на користь останнього. 

Безумовно, існує також шлях уникнення виникнення будь-якого спору із податковим органом шляхом задоволення юридичною компанією запиту на супровід господарської діяльності платника податків (юридичної особі або фізичної особи-підприємця) на регулярній основі з точки зору відповідності здійснення такої діяльності вимогам законодавства України. 

У будь-якому випадку Юридична Компанія «ПЕРША ЮРИДИЧНА» має у своєму штаті фахівців у сфері податкового та господарського права, фахівців з питань ведення бухгалтерського обліку та інших спеціалістів. Водночас, наша компанія також співпрацює із адвокатами із питань здійснення судового представництва інтересів клієнтів Юридичної Компанії «ПЕРША ЮРИДИЧНА», на умовах аутсорсінгу.

Володіючи численними кейсами позитивного врегулювання податкових спорів наших клієнтів як на етапі адміністративного оскарження рішень (дій або бездіяльності) податкового органу, так і на етапі їх судового оскарження, впевнені, що залучення юристів (адвокатів) до врегулювання спорів із податкових питань зберігає цінний час та грошові кошти клієнта, які можна інвестувати в інший бізнес.

Нижче наведемо Топ-5 судових рішень у податкових спорах, які ухвалені судами за перші шість місяців 2022 року з метою ознайомлення.

Реорганізація платника податку (юридичної особи), яка, зокрема, тягне за собою зміну місцезнаходження юридичної особи, господарська діяльність якої припинена шляхом реорганізації шляхом приєднання до іншої юридичної особа, не звільняє його правонаступника від тягаря виконувати податковий обов’язок юридичної особи, яка припинена.

Такого висновку дійшов Хмельницький окружний адміністративний суд під час прийняття рішення про задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Хмельницькій області до платника податків про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу під час вирішення судового спору по справі розгляду справи № 560/14821/21 за адміністративним позовом (Рішення від 27 лютого 2022 року по справі № 560/14821/21).

Судом встановлений факт існування податкового боргу юридичної особи – платника податків, яка була припинена шляхом реорганізації шляхом приєднання до відповідача по справі. Наявність вищезгаданого податкового боргу підтверджена висновком Верховного Суду по справі № 560/4309/18 (постанова від 23 березня 2020 року). Натомість, аргументом проти задоволення позовних вимог став факт не направлення податкової вимоги, яка є підставою звернення позивача до суду, саме за місцезнаходженням останнього.

У такому випадку Хмельницький окружний адміністративний суд звернув увагу, що згідно підпункту 97.4.1 п. 97.4 ст. 97 Податкового Кодексу України (далі за текстом – ПК України) особою, відповідальною за погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу платника податків, є: стосовно платника податків, який ліквідується, – ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно із законодавством України.

З огляду на вищезгаданий припис, суд визнав законними дії Позивача щодо направлення однієї із податкових вимог – за місцезнаходженням ліквідаційної комісії припиненої юридичної особи, а іншої – за місцезнаходженням відповідача, що, на думку суду, не нівелює право позивача на вчинення передбачених законом примусових заходів щодо погашення податкового боргу.

Саме лише зазначення податковим органом у рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних про відсутність документів платника податків під час подання пояснень останнім, без їх конкретизації, не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкових накладних, оскільки контролюючим органом повинні бути зазначені об’єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов’язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.

Вищевказаний висновок міститься у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року по справі № 380/25176/21 про задоволення позовних вимог юридичної особи до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним рішення про реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом – спірне рішення), а також зобов’язання Державної податкової служби зареєструвати спірні податкові накладні.

Передумовою прийняття одним із відповідачів спірного рішення став факт подання платником податків (позивачем) одному із відповідачів пояснень із додаванням документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою реєстрації спірних накладних, за наслідками перегляду яких відповідачем було прийняте рішення про відмову у їх реєстрації. При цьому, як влучно зазначив суд у вищезгаданому рішенні по справі, згаданий відповідач не підкреслив у спірному рішенні, яких саме документів не вистачило для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. 

У зв’язку із цим, Львівський окружний адміністративний суд звернув увагу на висновки Європейського суду з прав людини, наведені у рішенні від 10 лютого 2010 року по справі «Серявін та інші проти України»:«Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб’єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов’язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб’єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.»

Під час визначення бази оподаткування податком на нерухоме майно визначальними ознаками є саме ознаки нерухомості, а не ознаки її власника. Адже з аналізу положень ПК України, якими врегульовані питання його справляння, вбачається що поняття “платник податку” не є тотожним поняттю “об’єкт оподаткування”.

Суть судової справи № 380/23824/21 по справі за позовом фізичної особи до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень зводиться до наступного. Позиція податкового органу полягає у тому, що будівлі сільськогосподарського призначення належать на праві приватної власності позивачу, який не є сільськогосподарським товаровиробником, а відтак таке нерухоме майно підлягає оподаткуванню за загальними правилами справляння податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.

Відповідно до пункту “ж” підпункту 266.2.2 статті 266 ПК України не є об’єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, під час вирішення судового спору, Львівський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що використання, належних позивачу, як засновнику сільськогосподарського товаровиробника, на праві власності свинарників та офісу-вагової, цільове призначення яких є їх використання у сільськогосподарській діяльності, відповідає необхідній ознаці сільськогосподарського товаровиробника. Вказаний факт передбачає застосування до згаданих будівель та споруд, податкової пільги у вигляді неоподаткування таких об’єктів.

Крім того, як зазначив суд у своєму рішенні від 25 лютого 2022 року, ГУ ДПС у Львівській області не надано доказів, що позивач використовував належні йому на праві власності об’єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської, діяльності.

Фактична зміна положень ПК України на підставі постанови Кабінету Міністрів є неприпустимою з огляду на те, що відповідно до п. 2.1 ст. 2 ПК України зміна положень Податкового Кодексу України може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Завдяки висновкам, наведеним у постанові від 25 лютого 2022 року по справі № 600/2899/21-а, Сьомий апеляційний адміністративний суд нагадав, що Постанова Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року за № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» якою визначено скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XXПерехідні положення ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, а відтак дозволивши їх проведення із дотриманням пункту 77.4 ст. 77 ПК України, суперечить нормам пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX“Перехідні положення” розділу XX “Перехідні положення” ПК України.

Адже згідно з абз. 1 п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 17.03.2020 N 533-IX та Закону України від 13.05.2020 N 591-IX) було встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім чітко визначеного переліку перевірок, до якого не увійшла перевірка, призначена відповідачем по відношенню до позивача спірним наказом.

Задовольняючи позовні вимоги платника податків до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної позапланової перевірки, суд також застосував принципи, викладені у п. п. 4.1.4 ст. 4 та п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України щодо пріоритету застосування саме абз. 1 п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Якщо роботодавець сплачує єдиний внесок у розмірі не менше мінімального внеску за найманого працівника, який одночасно також є фізичною особою-підприємцем, який не отримує дохід від провадження господарської діяльності, Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року N 2464-VI виключає обов’язок останнього щодо сплати єдиного внеску як фізичною особою-підприємцем у період його сплати роботодавцем.

Вищевказаного висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд під час розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року, по справі № 380/11457/21 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання та протиправною та скасування вимоги про сплату боргу. Постановою від 25 лютого 2022 року вищезгадана апеляційна скарга залишена без розгляду, а рішення Львівського окружного адміністративного суду – без змін.

Отже, суд нагадав, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. У випадку, коли особа є найманим працівником, за яку роботодавець сплачує єдиний внесок у розмірі не меншому за мінімальний розмір, мета збору єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. 

Відзначимо, що особливістю адміністративного судочинства є те, що обов’язок (тягар) доказування у спорі покладається на відповідача – податковий орган, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій чи законність прийнятих рішень. Натомість, у випадку, коли позивачем є податковий орган, то діє загальна норма ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності доведення кожної стороною судового спору усіх обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналіз вищезгаданих судових рішень дає підстави зробити висновок, що ані вимога закону щодо встановлення мораторію на проведення перевірки, ані припущення щодо можливості врегулювання питання податкового характеру завдяки самостійного доступу платника податків до податкового законодавства не гарантують такому платнику податків вирішення податкового спору, який виник, на користь останнього, за відсутності залучення фахівців (юристів, адвокатів) у сфері податкового права.

На даний час в Україні можлива ліквідація ТОВ та бізнесу за декількома видами. Вибір за яким з них підприємство буде проходити процедуру ліквідації в основному залежить від його фінансового стану, наявності заборгованостей та термінів за які власники бізнесу хочуть «попрощатись» з підприємством.

До основних та найбільш використовуваних видів ліквідації належать наступні: 

1. Ліквідація за рішенням учасників (добровільна ліквідація). В даному випадку учасниками приймається рішення про добровільну ліквідацію, яке оформлюється протоколом та проводиться закріплена законодавством процедура припинення юридичної особи. Кінцевим результатом такої процедури є виключення підприємства з Єдиного державного реєстру та внесення запису про припинення. Даний вид ліквідації займає доволі великий проміжок часу, так як процедура припинення передбачає проходження перевірок контролюючими органами, звільнення працівників, розрахунки з кредиторами тощо. Тому, цей вид ліквідації може бути не прийнятним для бізнесів, які мають намір ліквідувати підприємство швидко.
2. Ліквідація шляхом зміни складу учасників та зміни керівника. Такий вид ліквідації відноситься до так званої експрес-ліквідації. Може бути найбільш прийнятним для підприємців, які мають намір швидко позбутись свого підприємства, навіть при наявності боргів. Експрес-ліквідація не передбачає повної ліквідації підприємства з внесенням запису про припинення до Єдиного державного реєстру, а лише перехід всіх прав та обов’язків до іншого власника, шляхом купівлі-продажу частки у статутному капіталі та зміни керівника підприємства.
3. Реорганізація компанії шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення. Реорганізація підприємства здійснюється за рішенням учасників або органу юридичної особи, уповноваженої на це установчими документами, а у випадках, передбачених законодавством, за рішенням суду або відповідних органів державної влади. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступника. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання. Процедура припинення компанії шляхом злиття, приєднання, поділу передбачає проведення наступних заходів, таких як дотримання строку пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог. Наступним кроком є складання комісією з припинення передавального акту у разі злиття, приєднання або перетворення чи розподільчого балансу для процедури поділу, який обов’язково повинен мати положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов’язків юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оспорюються сторонами. Далі процедура передбачає також перевірки контролюючими органами, зняття з обліку та внесення інформації щодо припинення до Єдиного державного реєстру із зазначенням правонаступника. 
4. Ліквідація за рішенням суду можлива через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади. Законодавством встановлено, що у випадку якщо з позовом про ліквідацію юридичної особи звернувся орган державної влади, цей орган може бути призначений ліквідатором, якщо він наділений відповідними повноваженнями.
5. Ліквідація у зв’язку із банкрутством підприємства. Даний вид ліквідації буде доречним для підприємств з наявним боргами. Процедура та умови визнання юридичної особи банкрутом встановлені та регулюються Кодексом з процедур банкрутства. Законодавством визначено поняття банкрутство як визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у визначеному порядку грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури. 

Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Також, провадження може бути відкритим за заявою боржника у разі загрози його неплатоспроможності. За достатніх підстав господарський суд приймає заяву та ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Судом встановлюється строк, протягом якого ліквідатор зобов’язаний здійснити ліквідацію боржника та який не може перевищувати дванадцяти місяців. З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України. Задоволення вимог кредиторів здійснюється почергово, черга кредиторів встановлена законодавством. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, суд постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи – банкрута. Копія цієї ухвали надсилає державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи – банкрута, а також власнику майна. У випадку, якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов’язаний подати до господарського суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна. Якщо майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. У такому разі ліквідатор повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції яких належить призначення керівника (органів управління) боржника, та за потреби скликає загальні збори чи засідання відповідного органу і продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до їх призначення в установленому порядку. 

Таким чином, можна дійти висновку, що кожен вид ліквідації чи реорганізації юридичних осіб може бути застосований власниками бізнесу чи інших зацікавлених осіб в залежності від поставлених цілей та бажаного результату. Всі процедури, які застосовуються під час проведення ліквідації чи реорганізації чітко визначені законодавством, крім того існує багаторічна практика, в тому числі і судова, яка спонукає все ж власників та представників бізнесу звертатись за отриманням юридичних послуг під час проведення ліквідації та банкрутства підприємств до практикуючих в даних сферах юристів та адвокатів. Спеціалісти компанії «Перша юридична» як раз мають та надають кваліфіковану юридичну допомогу у вказаних сферах. 

Як стати учасником ринку віртуальних активів в Україні? Хто такі постачальники послуг, пов’язані з ринком віртуальних активів? Які вимоги до «крипто-бірж» в Україні та як офіційно їх зареєструвати?

Законом України № 2074-ІХ «Про віртуальні активи» (надалі – «Закон») визначено види господарської діяльності, що пов’язані з оборотом віртуальних активів, це:

• зберігання або адміністрування віртуальних активів чи ключів віртуальних активів;
• обмін віртуальних активів;
• переказ віртуальних активів;
• надання посередницьких послуг, пов’язаних з віртуальними активами.

До суб’єктів, що мають намір займатися зазначеними видами діяльності, Законом визначено ряд особливих вимог. Передусім, це має бути виключно юридична особа. Така юридична особа може бути іноземною. Проте варто відзначити, що розмір статутного капіталу іноземної юридичної особи значно відрізняється від аналогічного для юридичної особи, що зареєстрована за національним законодавством (наприклад для постачальників послуг з обміну віртуальних активів резидентів України розмір статутного капіталу становить не менше 35 тисяч н.м.д.г, а для нерезидентів – не менше 175 тисяч н.м.д.г). Статутний капітал обов’язково має бути сформованим.

Керівники, головний бухгалтер, власники істотної участі та кінцеві бенефіціарні власники постачальника послуг мають мати бездоганну ділову репутацію (відсутність встановлених протягом останніх трьох років компетентними органами або судом порушень вимог законодавства про запобігання та протидію, законодавства про фінансові послуги та законодавства про запобігання корупції, а також про відсутність судимості за злочини проти громадської безпеки, злочини проти власності, злочини у сфері господарської діяльності, злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку та злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, яка не знята або не погашена в установленому законом порядку). 

Не можуть бути постачальниками послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, юридичні особи, що мають зв’язки з державою-окупантом або державою-агресором. Такими зв’язками Законом визначено як зареєстроване місцезнаходження, громадянство керівників, головного бухгалтера або бенефіціарів, резидентство зазначених осіб та багато іншого.

Зауважуємо, що постачати послуги, пов’язані з оборотом віртуальних активів, які забезпечені валютними цінностями, зможуть лише фінансові установи.

Якщо Ви бажаєте отримати індивідуальну консультацію з питань вимог до постачальника послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, зверніться до Юридичної компанії «Перша Юридична» будь-яким зручним для Вас способом, у тому числі через форму на сайті.

16 березня 2022 року в газеті Голос України було опубліковано підписаний Президентом Закон України № 2074-ІХ «Про віртуальні активи» (надалі – «Закон»). І хоча Закон ще не набрав чинності, ця подія є знаковою, оскільки саме зазначеним Законом визначено майбутні «правила гри», а учасники ринку уже готуються до повноцінного легального запуску «крипти»/«крипто-валюти» в Україні.

Враховуючи значний інтерес до крипто-ринку в Україні як від крипто-бірж так і від інвесторів, Юридична компанія «Перша Юридична» запускає лінійку статей на зазначену тематику. А найважливіше те, що у Юридичній компанії «Перша Юридична» відтепер функціонує окремий відділ професіоналів, що консультує клієнтів з питань «крипти»/«крипто-валюти»  в Україні.

У цій статті ми розглянемо основні тези Закону.

У Законі визначено поняття термінів «віртуальний актив», «гаманець віртуального активу», «ключ віртуального активу», «ринок віртуальних активів», «учасники ринку віртуальних активів» тощо. Також визначено правовий режим віртуальних активів, проведено їх класифікацію.

Законом встановлені правовідносини, до яких він буде застосовуватися. З-поміж іншого це факт резидентства України набувачем віртуального активу, або факт зареєстрованого місцезнаходження на території України постачальника послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів.

У Законі визначено види господарської діяльності, що пов’язана з оборотом віртуальних активів, це:

• зберігання або адміністрування віртуальних активів чи ключів віртуальних активів;
• обмін віртуальних активів;
• переказ віртуальних активів;
• надання посередницьких послуг, пов’язаних з віртуальними активами.

Здійснення зазначених видів діяльності потребує попереднього отримання дозволу, який видає Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Щоб отримати дозвіл, заявник має відповідати низці суворих критеріїв та сплатити плату за його видачу.

Законом передбачається створення Державного реєстру постачальників послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів.

Значну частину Закону присвячено державному регулюванню обороту віртуальних активів в Україні. Окрім вже згаданої Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, регулятором щодо віртуальних активів, які забезпечені валютними цінностями, є Національний банк України.

Законом встановлено значну відповідальність для постачальників послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів. Варто зауважити, що санкції будуть застосовуватися за порушення, що вчинені після закінчення спливу трьох місяців з дати впровадження Державного реєстру постачальників послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів.

    Більш детально про ці та інші новели Закону читайте у наступних статтях від Юридичної компанії «Перша Юридична».

Якщо Ви маєте намір здійснювати діяльність у сфері віртуальних активів в Україні (як інвестор, крипто-біржа, посередник тощо) та бажаєте отримати індивідуальну консультацію, зверніться до нас будь-яким зручним для Вас способом, в тому числі через форму на сайті.

Як відомо, Україна є важливим торговим партнером Європейського Союзу (далі за текстом – ЄС), на частку якого припадає близько 1.2% від загального обсягу торгівлі.

        Безперечно, якість українських товарів прославлена у всьому світі, тому кожна країна світу, зокрема, будь-яка країна ЄС, є зацікавленою в отриманні якомога більшого обсягу товарів українського походження.

        Проте, зважаючи на умови війни, в яких опинилась Україна вже понад третій місяць поспіль внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, збереження попиту країн Європи на українські товари та отримання торгових та економічних преференцій під час їх експорту є прерогативою для України.

        27 травня 2022 року Рада Європи прийняла надважливе рішення щодо призупинення імпортного мита на українські товари, які згадані у Розділі IV Угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС,  терміном на один рік.

        Мова йде про поетапне скасування імпортного мита на промислові товари до кінця 2022 року, повне скасування системи вхідних цін на фрукти та овочі, а також скасування антидемпінгового мита та запобіжних заходів на імпорт української сталі (далі за текстом – рішення Ради Європи).

       Відзначимо, що у даному випадку йде мова лише про товари, які вироблені в Україні. Тобто у випадку, якщо Україна виступає посередником між країною-виробником товарів та їх отримувачем у будь-якій країни ЄС, дія рішення Ради Європи не поширюється на вказані економічні відносини. Аналогічні наслідки також відбуваються у випадку незначної переробки товарів іноземного походження в Україні перед їх транспортуванням до ЄС.

        Як відомо, транспортування товарів, які розмитнені в одній із країн ЄС, відбувається без необхідності оплати будь-яких мит між країнами ЄС. Натомість, у випадку поставки товарів українського походження, експортери України повинні сплатити відповідній розмір мита. Наприклад, навіть в умовах Угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС, яка набула чинності 01 січня 2016 року, та яка передбачала поетапне скасування імпортного мита (строком до 01 січня 2023 року), розмір вказаного мита на групу промислових товарів залишається 0.5-1%.

        Більш того, у випадку необхідності експорту українського товару до третьої країни транзитом через ЄС, український виробник, як правило, усе одно сплачує імпортне мито під час перетину кордону із країною ЄС за правилами вищезгаданої Угоди про вільну торгівлю (навіть під час транзиту).

        Актуальним питанням також є необхідність контролю над величиною тарифних квот на продукцію українського походження. Адже у разі перевищення встановленої тарифної квоти, поставка відповідної групи товарів супроводжувалась сплатою відповідного розміру імпортного мита. Наприклад, у випадку перевищення квоти для експорту меду понад 5000т (встановлюється щорічно), експорт надлишку обсягу меду підлягав сплаті імпортному миту за ставкою 17%.

        Після офіційного опублікування рішення Ради ЄС в Офіційному журналі ЄС, українські виробники матимуть змогу поставляти український товар без застосування тарифних квот та оплаті імпортного мита протягом одного року.

        Щодо встановленої системи вхідних цін для ряду українських товарів (переважно для овочів та фруктів), то у випадку експорту відповідної групи товарів до країни ЄС, середня вартість яких у ЄС становить більше ніж їх задекларована собівартість, український експортер сплачує відповідну різницю (мито) під час їх перетину кордоном ЄС. На практиці, система «вхідних цін» означає вирівнювання цін на аналогічні групи товарів із ринком ЄС.

        Усі описані вище заходи, які планується втілити у життя невідкладно після опублікування рішення Ради ЄС, безперечно, спрощують торгівлю українськими товарами із країнами ЄС (скасування бюрократичних процедур, зниження собівартості українських товарів без необхідності сплати надмірної суми імпортного мита).

       Незмінним лише залишається необхідність проходження процедури відповідності якості українських товарів європейським стандартам якості.         Юридична Компанія «Перша Юридична» має у своєму штаті фахівців в області міжнародного, податкового, митного та господарського права, що надає нашим клієнтам перевагу в отриманні комплексного пакету послуг під час провадження зовнішньоекономічної діяльності з експорту товарів за кордон.

Згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан,  додатково продовжений строком на 30 діб з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року згідно Указу Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

            Зазвичай, перше уявлення суб’єктів господарювання після повідомлення про введення воєнного стану асоціюється із значними обмеженнями щодо здійснення господарської діяльності на відповідній території.

             Чи варто ще додати, що ведення зовнішньоекономічної діяльності в умовах війни згаданими суб’єктами господарювання взагалі здається доволі неможливим завданням, ніж воно є насправді.

            Юридична Компанія «Перша Юридична» запевняє – здійснення бізнесом зовнішньоекономічної діяльності із імпорту, та/або експорту товарів в умовах введеного на території України воєнного стану є можливим. Більш того, варто звернути увагу на  спрощення багатьох процедур та скасування низки правил щодо оформлення товарів через митний кордон України, про що зазначаємо наступне.

            24 березня 2002 року Верховна Рада України прийняла надзвичайно важливий для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період воєнного стану», який набрав чинності 05 квітня 2022 року ( (далі за текстом – Закон).

            Законом пропонується внести зміни до розділу XXІ Митного Кодексу України «Прикінцеві та перехідні положення», зокрема, доповнивши пунктом 9-11 наступного змісту: «Установити, що тимчасово, на період з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», але не раніше 1 квітня 2022 року і до припинення або скасування воєнного стану на території України, пропуск та митне оформлення товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України для вільного обігу здійснюється з урахуванням таких особливостей, зокрема, звільняються від оподаткування ввізним митом:

            товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України підприємствами для вільного обігу, крім спирту етилового та інших спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива (крім квасу «живого» бродіння), тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах;

            автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, які ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу.

            Нагадаємо, що згідно ст. 277 Митного Кодексу України об’єктами оподаткування митом є:

1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами;

2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України;

3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

            Крім того,  Законом також пропонується внести зміни до п.п. 69.23., 69.24 Податкового Кодексу України та тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України, звільнити від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту суб’єктами господарювання, які зареєстровані платниками єдиного податку першої, другої та третьої групи, крім фізичних та юридичних осіб, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також звільнити від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб i більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту.

    Звертаємо увагу, що згідно митного законодавства України, з метою ввезення іноземних товарів на територію України для їх подальшого вільного обігу застосовується митний режим імпорту (імпорт), відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України (ст. 74 Митного Кодексу України).

    Вищезгаданими митними платежами є наступні:

• мито (ввізне мито);
• акцизний податок;
• податок на додану вартість.

            Отже, ввезення товарів на митну територію України в обов’язковому порядку супроводжується сплатою мита, яке, виходячи із новел Закону, тимчасово не підлягатиме сплаті суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності, в залежності від об’єкта оподаткування. Суб’єкт господарювання також може бути звільнений від сплати податку на додану вартість, якщо такий суб’єкт, до початку введення воєнного стану був  платником єдиного податку за ставкою 5%, або, такий платник податку перейшов на систему оподаткування за спрощеною процедурою в умовах воєнного стану подавши заяву відповідного змісту щодо надання можливості сплати єдиного податку за ставкою 2%.

            Вищевказані «пільгові» умови щодо імпорту товарів на територію України в частині звільнення імпортованих товарів від сплати митних платежів, спрощення процедури декларування таких товарів не поширюються на товари, які мають походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом та/або визнаної державою-агресором щодо України згідно із законодавством, або ввозяться з території держави-окупанта (агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом.

            Таким чином, імпортери наразі вже тимчасово звільнені від чималого податкового навантаження, пов’язаного із переміщенням товарів на митну територію України та їх реалізацією в Україні.

          Щодо процедури митного оформлення товарів, то Закон запровадив зміни до Митного Кодексу України в частині завершення митного оформлення товарів у  найкоротший можливий строк, але не більше ніж одна робоча година з моменту пред’явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред’явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює.

            Крім того, Закон надає можливість зареєстрованим платниками єдиного податку першої, другої та третьої групи, крім підприємств, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3. статті 293 Податкового кодексу України (3 % доходу зі сплатою ПДВ), ввезення товарів на митну територію України шляхом подання попередньої митної декларації, яка містить всю необхідну інформацію для випуску товарів, у строк не більше чотирьох робочих годин з моменту пропуску цих товарів через митний кордон України. Зазначена новела Закону значним чином спрощуватиме процедуру митного оформлення товарів, у випадку їх ввезення вищевказаними платниками податку.

            Отже, вищевказані зміни, на нашу думку, значним чином спрощують ведення господарської діяльності платником податку, який є суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності із поставки товарів на територію України з метою початку їх реалізації (або продовження їх реалізації), в тому числі надаючи змогу такому суб’єкту господарювання збільшити власний прибуток.

            Питання, пов’язані із імплементацією змін, які запроваджені вищими органами державної влади України під час військового стану з метою забезпечення продовження здійснення (або початку здійснення) господарської діяльності, у тому числі, з метою покращення стану економіки України, а також всі інші нагальні питання щодо порядку ведення зовнішньоекономічної діяльності з імпорту, та/або експорту товарів, можуть бути невідкладно роз’яснені фахівцями Юридичної Компанії «Перша Юридична».

            Відзначимо, що наша Юридична Компанія заснована в 2008 році, а наші спеціалісти володіють значним досвідом супроводу здійснення суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності (резидентом або нерезидентом України) з юридичної точки зору, так само як з точку зору ведення податкової звітності таким суб’єктом, сплати податків та зборів до відповідного бюджету України, порядку оформлення персоналу тощо.

            Крім того, спеціалісти Юридичної Компанії «ПЕРША ЮРИДИЧНА» володіють численними інструментами для проведення аналізу надійності майбутнього бізнес-партнера, яким може бути як резидент, так і нерезидент України. Так, наші фахівці надають розгорнутий юридичний висновок щодо правового становища такого контрагента (чи є він учасником судового спору/чи відкрито виконавче провадження відносно нього/чи порушені кримінальні провадження проти його керівника тощо).

            Також, у випадку виникнення між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності спору будь-якого характеру, заснованого на укладеному між ними контракті, фахівці нашої Юридичної Компанії компетентні захистити інтереси клієнта у відповідному суді (арбітражі). Адже Юридична Компанія «Перша Юридична» має багаторічний досвід представництва інтересів клієнта (резидента або нерезидента України) в українських судах, а також у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України.

            Звернувшись до Юридичної Компанії «Перша Юридична» суб’єкт господарювання, незалежно від форми здійснення господарської діяльності, та/або резиденства, або особа, що планує у подальшому зареєструватися суб’єктом господарювання, отримає невідкладну юридичну допомогу та/або супровід здійснення господарської діяльності з точки зору порядку ведення первинної документації, ведення податкової звітності, оформлення персоналу тощо залежно від запиту клієнта.

Зазначені зміни були прийняті Постановою Правління Національного банку України № 78 від 20.04.2022 р.

            Фізичні особи більше не матимуть змоги здійснювати «квазікеш/quasy cash» операції з платіжних карток українських банків, відкритих у національній валюті. Нагадаємо, що до таких операцій належать купівля криптовалют, поповнення брокерських або форекс-рахунків, поповнення електронних гаманців, купівля подарункових сертифікатів, перекази на користь букмекерських компаній, оплата дорожніх чеків.

            При цьому, у фізичних осіб залишається можливість купувати криптовалюту з рахунків, що відкриті у іноземній валюті. Місячний ліміт на такі операції становить до 100 000 гривень в еквіваленті.

            Щодо P2P-переказів у національній валюті, ліміт на їх здійснення також становить до 100 000 гривень на місяць.

            Одними з найбільш використовуваних криптовалютних бірж в Україні вважаються Binance, Huobi, Kuna, KuCoin. На численні скарги користувачів саме цих бірж можна найчастіше натрапити на просторах мережі Інтернет.             При цьому Національний банк України зазначає, що обмеження не вплинуть на можливість українців розраховуватися з допомогою платіжних карток за товари та послуги за кордоном.

Україна у стані війни. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан і по сьогоднішній день діє військова агресія Російської Федерації проти України.

Війна Російської Федерації проти України змінила життя всіх українців, вплинула на всі сфери нашого життя, змусила пристосовуватись до нової реальності, жити і працювати за новими правилами та законами. Але не дивлячись на всі труднощі з якими стикається український народ, кожен з нас продовжує робити корисні справи для інших людей та допомагати один одному в цей складний час.

Підприємства здійснюють свою діяльність в межах своїх можливостей і перед керівниками та власниками бізнесу постає безліч питань як правильно діяти в тій чи іншій ситуації. Як правильно організувати робочий процес, як ефективніше використовувати людські ресурси, як оформити трудові відносини та  створити безпечні умови праці в зоні бойових дій, як відобразити збитки від втрати майна, як виплачувати зарплату, чи накладаються штрафи за порушення законодавства під час воєнного стану ? Багато питань і необхідно отримати швидку та правильну відповідь них.

Зі свого боку ми можемо запропонувати Вам допомогу в наступних питаннях:

• Разові консультації з бухгалтерських питань;
• Підготовка податкових декларацій;
• Допомога в нарахуванні та виплаті заробітної плати, та інших нарахувань працівникам, передбачених законодавством в умовах роботи підприємства;
• Розробимо алгоритм дій по реєстрації податкових накладних та в разі коли необхідна реєстрація розрахунку коригування;
• Допомога та підготовка документів для оформлення простою підприємства.

Вище перелічені пункти не є виключними і ТОВ «Перша Юридична» продовжує  працювати, ми намагаємось бути максимально корисними в умовах воєнного стану. Все змінилося за цей короткий проміжок часу, прийнято нові закони, які регулюють діяльність підприємств,  змінилися умови праці багатьох українців і наші спеціалісти відстежують зміни законодавства, вивчають їх та використовують їх на практиці, надають допомогу керівникам, бухгалтерам та простим громадянам України, які звертаються до нас за консультаціями та допомогою.

Зміни в законодавстві торкнулися всіх сфер діяльності: в трудовому законодавстві, що  безпосередньо впливають на взаємовідносини роботодавця та працівника та відповідно на систему оплати праці під час воєнного стану, зміни в торгівлі, зміни в ЗЕД- діяльності, зміни в банківській діяльності та фінустановах, розрахунки з валютою, в сфері освіти та охорони здоров’я та багатьох інших сферах життя. Перед бухгалтерами постає задача вивчити всі нововведення та застосувати їх в діяльності підприємства, а ТОВ «Перша Юридична» готова стати провідником на цьому тернистому шляху.

06 березня 2022 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 209 «Деякі питання державної реєстрації в умовах воєнного стану та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 164», встановлено, що в умовах воєнного стану державна реєстрація юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводиться державними реєстраторами, посадовими особами Міністерства юстиції, його територіальними органами.

Згідно наказу Міністерства юстиції України від 08 березня 2022 р. № 1083/5 на даний момент дозволяється проведення виключно таких реєстраційних дій:

• Державна реєстрація створення благодійних організацій та громадських об’єднань;
• Державна реєстрація змін до відомостей про благодійні організації, громадські об’єднання;
•  Державна реєстрація зміни керівника юридичної особи у зв’язку з його смертю;
• Державна реєстрація зміни місцезнаходження юридичної особи;
• Державна реєстрація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, казенних підприємств, державних підприємств, комунальних підприємств, комунальних організацій (установ, закладів), державних організацій (установ, закладів);
• Державна реєстрація зміни видів економічної діяльності фізичних осіб-підприємців.

 На даний момент, у період воєнних дій на території України, одним із актуальних питань являється, реєстрація благодійних організацій,  (благодійних фондів) та громадських організацій.

Компанія Перша Юридична пропонує Вам свої послуги, якщо Ви маєте на меті  зареєструвати благодійний фонд, зареєструвати міжнародний благодійний фонд,  зареєструвати громадську організацію. 

Будь-яка реєстрація неприбуткової громадської організації вимагає знань та досвіду, що безумовно дасть стовідсоткову гарантію отримання результату в короткі терміни.

Крім того, ми надаємо послуги з питань проведення будь-яких реєстраційних дій, які на даний момент проводять державні реєстратори при Міністерстві юстиції України.

Для реєстрації благодійної організації (благодійного фонду) та громадської організації необхідний наступний перелік відомостей та документів:

• Інформація про майбутнє найменування організації;
• Інформація про юридичну адресу організації;
• Інформація про засновників організації (копія паспорта та РНОКПП);
• Інформація про склад правління/посадових осіб організації (копія паспорта та РНОКПП);
• Інформація про основну мету діяльності організації;
• Контактна інформація.

Для більш детальної інформації можете зв’язатися з нами по телефону або написати нам на електронну адресу. Спеціалісти компанії Перша Юридична проконсультують вас і допоможуть вам провести усі реєстраційні дії.

14 березня 2022 року у Верховній Раді Україні були зареєстровані наступні, вкрай важливі для платників податку, законопроекти:

 – проект Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану» за № 7137-2 (далі за текстом -проект Закону № 7137-2).

 ⁃ проект Закону України про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану № 7137-д (далі за текстом – проект Закону № 7137-д).

У разі прийняття вищезгаданих законів   на платників податків чекає багато нововведень, запроваджених владою України у зв’язку із введенням воєнного стану на території України.

Так, проектом Закону № 7132-2 вносяться зміні до п.69.2. Податкового Кодексу України в частині проведення перевірок, зокрема, податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:

 ⁃ фактичних перевірок.

 ⁃ камеральних перевірок декларацій або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) до яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, показники яких сформовані на підставі податкових накладних та/або розрахунків коригування, складених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або митних декларацій, за виключенням товарів (продукції), визначених підпунктами 215.3.1, 215.3.2, та 215.3.21, 215.3.31 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.

Установлюється мораторій  на проведення документальних перевірок правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на період дії правового режиму воєнного стану, а також протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану.

Проектом Закону № 7137-д пропонується, що у випадку прийняття Закону фізичнім особам– підприємціям– платникам єдиного податку першої та другої групи, дозволяється не сплачувати єдиний податок.

При цьому такими особами декларація платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього пункту єдиний податок не сплачувався.

Також, проект Закону № 7137-д встановлює,  що платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи – підприємці та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми,у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 10 мільярдів гривень.

Платники податку на додану вартість очікують на тимчасове звільнення від сплаті ПДВ, а також податку на прібуток, замість сплати яких запроваджується ставка  податку 2% від обороту та ведення спрощеного обліку.

 Важливим буде нововведення в частині сплати єдиного внеску, про що вносяться зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а саме: «Тимчасово, з 1 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року No 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, а також протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування такого воєнного стану платники єдиного внеску мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе.»

Крім того, проект Закону № 7132-2 передбачає внесення змін до п. 69.14 Податкового Кодексу, зокрема: «Тимчасово на період з березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком в якому припинено або скасовано воєнний стан, введеного згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року No 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї)), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також земельних ділянок (земельних часток (паїв)), які визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.»

Очікуємо на прийняття Верховною Радою Україні вищезгаданих законопроектів та їх підпісання Президентом України, про що ми невидкладно сповістимо Вас на нашому Телеграм-каналі та офіційному веб-порталі.

В період сучасної, демократичної України, створення власного бізнесу  залишається дуже актуальним питанням. Кожна людина, яка бажає створити власну компанію, офіційно отримувати дохід від підприємницької діяльності, під час процедури створення бізнесу зустрічається з низкою проблем та перешкод. Однією з найбільш популярних організаційно-правових форм юридичної особи є Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Розглянемо більш детально процедуру створення та ліквідації ТОВ.

Питання створення та ліквідації Товариств в Україні регулюється низкою нормативно-правових актів, а саме: Цивільним кодексом України (далі по тексту – ЦКУ), Господарським кодексом України (далі – ГКУ), Законом України № 755-IV від 15 травня 2003 року “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” (далі по тексту – ЗУ № 755-IV), Законом України № 2275-VIII від 06 лютого 2018 року «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі по тексту – ЗУ № 2275-VIII) та іншими нормативно-правовими актами.

Створення компаній в Україні

Згідно пункту 1 статті 10 ЗУ № 2275-VIII створення товариства відбувається за рішенням його засновників. Також пунктом 2 статті 10 даного Закону передбачено, що у разі створення товариства кількома особами, при необхідності визначення взаємовідносин між ними щодо створення товариства може укладатися договір про створення товариства в письмовій формі.

Реєстрація ТОВ в Україні на даний момент можлива 2 варіантами, в електронній формі та в паперовій формі.

Для того, щоб розпочати процедуру реєстрації компанії, заявнику необхідно:

1. Оформити електронний підпис (Закон України № 2155-VIII від 05 жовтня 2017 року «Про електронні довірчі послуги») – для подачі документів в електронній формі;
2. Визначитись з найменуванням майбутньої компанії. Згідно ЗУ № 2275-VIII ТОВ може мати повне та скорочене найменування на українській та іноземній мовами. Також Наказом Міністерства юстиції України № 368/5 від 05 березня 2012 року «Про затвердження Вимог до написання найменування юридичної особи, її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, крім організації профспілки» визначено виключний перелік символів та розділових знаків, які використовуються в найменуванні ТОВ і пунктом 2 даного Закону передбачено, що для найменування юридичної особи використовуються великі та малі літери. Також згідно частини 4 статті 16 ЗУ № 755-IV найменування юридичної особи не може бути тотожним найменуванню іншої юридичної особи. Згідно частини 5 статті 16 ЗУ № 755-IV в найменуванню юридичної особи забороняється використовувати повне чи скорочене найменування державних органів або органів місцевого самоврядування, символіку комуністичних та тоталітарних режимів, терміни, абревіатури, похідні терміни, які заборонені іншими законодавчо-правовими актами.
3. Підібрати основний та додаткові види економічною діяльності, згідно класифікації видів економічної діяльності (КВЕД-2010). Для визначення основного та додаткових видів економічної діяльності можна використовувати онлайн сервісу Держстат України http://kved.ukrstat.gov.ua/KVED2010/kv10_i.html.
4. Інформація про місцезнаходження ТОВ. Згідно пункту 1 статті 93 ЦКУ місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи. Проте, на практиці, юридична та фактична адреса ТОВ може відрізнятися.
5. Відомості про засновників/учасників ТОВ. Згідно пункту 1 статті 114 ЦКУ учасником господарського товариства може бути фізична та юридична особа.
6. Визначити розмір статутного капіталу. Згідно пункту 1 статті 12 ЗУ № 2275-VIII розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Також згідно пункту 1 статті 13 даного Закону визначено, що вкладами засновників в статутний капітал можуть бути гроші, цінні папери та інше майно. На даний момент чинним законодавством України не передбачено мінімальний та максимальний розмір статутного капіталу.
7. Інформація про директора ТОВ. Директором господарських товариств може бути будь-яка фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність (пункт 1 статті 34 ЦКУ) або наділена повною цивільною дієздатністю (пункт 1 статті 35 ЦКУ). Слід звернути увагу, що згідно пункту 1 статті 42 Закону України № 5067-VI «Про зайнятість населення» у разі застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України можливе тільки після отримання дозволу на працевлаштування.
8. Вибір системи оподаткування. В залежності від вибраних видів економічної діяльності слід вибирати загальний податковий режим або спеціальний податковий режим. Згідно статті 9 Податкового кодексу України до загального податкового режиму відносяться наступні податки: податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість. До спеціальних податкових режимів відноситься спрощена система оподаткування, обліку та звітності – єдиний податок (Розділ XIV Податкового кодексу України).

Розглянемо більш детально процедуру реєстрації ТОВ в електронній формі та в паперовій формі.

1. Електронна форма реєстрації за допомогою порталу Дія:

Даний варіант підходить виключно для реєстрації компанії, яка діє на підставі модельного статуту (Постанова КМУ № 367 від 27 березня 2019 року “Деякі питання дерегуляції господарської діяльності” – далі по тексту – Постанова КМУ № 367).

Важливо!!!

Реєстрація ТОВ онлайн технічно можлива, при умові, що засновником/бенефіціарним власником ТОВ  є резидент, громадянин України, якому присвоєно Унікальний номер запису в реєстрі та який є власником біометричного документа (ID-картка та закордонний біометричний паспорт).
У разі того, якщо засновником/бенефіціарним власником є нерезидент-іноземна фізична чи юридична особа або резидент – громадянин України, який не має біометричного документа, реєстрація ТОВ можлива виключно в паперовій формі через Центрі надання адміністративних послуг (далі – ЦНАП).

Для реєстрації ТОВ онлайн необхідно:

1. Зареєструватися з допомогою електронного підпису на порталі Дія за посиланням diia.gov.ua;
2. Заповнити онлайн форму на реєстрацію ТОВ. При заповненні онлайн форми необхідно вибрати варіант модельного статуту «за замовчуванням» або певні опції для нього.
3. Вибрати відповідну систему оподаткування, яка автоматично буде надіслана до Державної податкової служби за місцем реєстрації ТОВ.
4. Після того, як ви заповните усі поля портал Дія сформує заяву, рішення, статут, заяву про вибір системи оподаткування та відправить їх державному реєстратору.

Слід звернути увагу, що згідно пункту 1 та 2 статті 6 Закону України № 851-IV від 22 травня 2003 року «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа використовується електронний підпис та накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа. Пункт 1 статті 12 даного Закону передбачено, що перевірка цілісності електронного документа здійснюється шляхом перевірки електронного підпису.

2. Реєстрація  ТОВ в паперовій формі через ЦНАП

Для реєстрації ТОВ, згідно частини 1 статті 17 ЗУ № 755-IV заявником подається наступний перелік документів:

1. Заповнена реєстраційна форма 2, яка затвердження Наказом Міністерства юстиції України № 3268/5 від 18 листопада 2016 року «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»;
2. Примірник оригіналу або засвідчена нотаріальна копія рішення засновника (якщо засновником ТОВ є 1 особа) або протокол загальних зборів засновників (якщо засновниками ТОВ є 2 та більше осіб);
3. Структуру власності за формою та змістом, згідно Наказу Міністерства фінансів України № 163 від 19 березня 2021 року «Про затвердження Положення про форму та зміст структури власності»;
4. Установчий документ – статут – у разі, створення товариства на підставі власного установчого документа;
5. Документ, який підтверджує реєстрацію іноземної особи – у разі, якщо засновником ТОВ є іноземна юридична особа;
6. Витяг, виписка чи інший документ із державного судового, банківського, торговельного реєстру, в якому буде міститися повна інформація про іноземну юридичну особу, в тому числі про кінцевого бенефіціарного власника – у випадку, якщо засновником є іноземна юридична особа;
7. Нотаріальна копія документа особи, яка є кінцевим бенефіціарним власником.

Ліквідація компаній в Україні

Згідно пункту 1 статті 104 ЦКУ та пункту 1 статті 48 ЗУ № 2275-VIII ТОВ припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства регулюється Кодексом України з процедури банкрутства.

Розглянемо процедуру ліквідації ТОВ

Згідно пункту 1 статті 110 ЦКУ юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або за рішенням суду.

Згідно пункту 1 статті 105 ЦКУ, якщо учасники ТОВ прийняли рішення про припинення юридичної особи, вони зобов’язані повідомити орган реєстрації протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення. Також в пункту 3 статті 105 ЦКУ зазначено, що учасники, які прийняли рішення про припинення призначають комісію з припинення, голову комісії та встановлюють порядок та строк заявлення кредиторами своїх вимог до ТОВ.

Звертаємо увагу, що строк заявлення своїх вимог до юридичної особи, що ліквідовується, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про припинення ТОВ (пункту 5 статті 105 ЦКУ).

Процедура припинення (ліквідації) ТОВ складається з наступних етапів:

1. Подача державному реєстратору примірника оригіналу або нотаріальної копії рішення про припинення. В даному рішенні зазначається, склад комісії з припинення, відомості про голову ліквідаційної комісії або ліквідатор (серія та номер паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків), місцезнаходження ліквідаційної комісії та строки заявлення кредиторами своїх вимог (частини 10 статті 17 ЗУ № 755-IV);
2. Закриття рахунків в банківських установах. Згідно пункту 3 статті 111 ЦКУ під час проведення процедури ліквідації ТОВ до завершення пред’явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія закриває рахунки, які відкриті у фінансових установах, окрім рахунку, яких використовується для розрахунку з кредиторами. Також відповідно до абзацу 2 пункту 147 Постанови Правління Національного банку України № 492 від 12 листопада 2003 року «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів» Голова ліквідаційної комісії або ліквідатор подає до банку заяву про закриття поточних та інших рахунків та копію рішення про ліквідацію ТОВ.
3. Проходження перевірки та зняття з обліку в Державній податковій службі. Згідно пункту 11.5 розділу ХІ Наказу Міністерства Фінансів України № 1588 від 09 грудня 2011 року «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» у зв’язку з ліквідацією юридичної особи податковий орган, після отримання інформації від державного реєстратора про початок процедури ліквідації, розпочинають та проводять процедуру перевірки по сплаті передбачених податків та зборів і процедуру зняття з обліку ТОВ, як платника податків. Згідно пункту 11.12 даного Наказу, після проходження перевірки податковий орган видає довідку за формою 30-ОПП та довідку за формою 12-ОППУНКТУ
4. Передача документів до архівної установи. Згідно пункту 4.25 Глави 4, Розділу ІІ Наказу Міністерства юстиції України № 656/5 від 08 квітня 2013 року «Про затвердження Правил роботи архівних установ України» у разі ліквідації юридичної особи документи підлягають передаванню в архівну установу. Пунктом 8 глави 3 розділу XV «Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», які затверджені Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18 червня 2015 року, передбачено, що для державної ліквідації ТОВ архівна установа, яка прийняла архівні документи видає довідку про прийняття документів. Перелік документів, які повинні передаватися до архівної установи зазначений у Наказі Міністерства юстиції України № 430/5 від 14.03.2013 року «Про затвердження Переліку видів документів, пов’язаних із забезпеченням соціального захисту громадян, що мають надходити до архівних установ у разі ліквідації підприємств, установ, організацій, які не належать до джерел формування Національного архівного фонду».
5. Подача комплекту документів до державного реєстратора (частини 13 статті 17 ЗУ № 755-IV), а саме :
6. Заповнена реєстраційна форма 2, яка затвердження Наказом Міністерства юстиції України № 3268/5 від 18 листопада 2016 року «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»;
7. Довідка з архівної установи.

Звертаємо увагу, що згідно частини 6 та 7 статті 17 ЗУ № 755-IV можлива спрощенна процедура припинення юридичної особи. Даний варіант підходить у випадку, коли державний реєстратор не отримав відомості від державних органів про наявність заборгованості по сплаті передбачених податків та зборів ТОВ.

Враховуючи, вище викладене, хочу звернути увагу на те, що реєстрація та ліквідація компанії в Україні є досить складними процедурами. Тому задля недопущення помилок на певних етапах рекомендую вам, звертатися до спеціалістів в сфері корпоративного права.